Іллєнко Андрій Юрійович

Андрій Юрійович Іллєнко (нар. 24 червня 1987; м. Київ) — український політичний та громадський діяч, військовик, народний депутат України VII та VIII скликань, голова міжфракційного об'єднання ВО «Свобода» у ВРУ 8-го скликання, кандидат на посаду міського голови міста Києва на виборах 2020 року. Заступник голови ВО «Свобода», член Політвиконкому та Політичної Ради ВО «Свобода».

Андрій Іллєнко
Андрій Іллєнко
Заступник голова ВО «Свобода»
Нині на посаді
На посаді з 15 грудня 2014
Голова Київської міської організації ВО «Свобода»
2 вересня 2010 — 15 грудня 2014
Народився 24 червня 1987(1987-06-24) (35 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Похований Київ
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2009)
Політична партія ВО «Свобода»
Батько Юрій Іллєнко
Мати Людмила Єфименко
Брати Пилип Іллєнко
Звання UA-OF(D)-HOR-GSB-H(2015).png Молодший лейтенант
Релігія Православна церква України
Андрій Іллєнко на сайті Верховної Ради

ЖиттєписРедагувати

 
Андрій Іллєнко на ІІ Бандерівських читаннях. 2 лютого 2015

Андрій Іллєнко народився 24 червня 1987 року в Києві, у сім'ї класика українського кіно Юрія Іллєнка та кіноактриси Людмили Єфименко. Він має старшого брата Пилипа.

З 1994 по 2004 рік навчався у гімназії № 48 міста Києва.

У 2004 році вступив на філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (спеціальність — «Політологія»), який закінчив у 2009 році.

З жовтня 2009 по жовтень 2012 проходив підготовку на аспірантурі кафедри політичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Андрій Іллєнко одружений з Анастасією Свердел.

Політична діяльністьРедагувати

З весни 2004 року долучився до Всеукраїнського об'єднання «Свобода» (формально став членом партії у 2005 році, з настанням повноліття).

 
Андрій Іллєнко на засіданні комітету Верховної Ради України. 12 вересня 2012 року

У 2006 — 2010 роках обіймав посаду заступника голови Київської міської організації ВО «Свобода»[1].

 
Андрій Іллєнко з депутатами від ВО «Свобода» у Верховній Раді VIII скликання
  Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
ВО «Свобода» 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

 
Андрій Іллєнко під час спільної заяви опозиційних депутатів, членів ТСК з розслідування побиття журналістів

На виборах до Київської міської Ради 2008 року був п'ятим номером виборчого списку ВО «Свобода» (партія здобула 2,08 %). На виборах Президента України 2010 року був довіреною особою кандидата на пост Президента України Олега Тягнибока на одному з виборчих округів міста Києва[2].

 
Андрій Іллєнко та Антін Мухарський на Черкаському книжовому фестивалі. 2021 рік

На місцевих виборах 2010 року обраний депутатом Київської обласної ради.

З 2 вересня 2010 року до 15 грудня 2014 року очолював Київську міську організацію ВО «Свобода».

У 2012 році обраний наймолодшим депутатом Верховної Ради України 7-го скликання від міста Київ (округ № 215). Був членом Комітету з питань бюджету. Член фракції Всеукраїнського об'єднання «Свобода».

Брав активну участь у подіях Революції Гідності 2013–2014 років.

У 2014 році повторно обраний депутатом Верховної Ради України 8-го скликання від того самого округу. Позафракційний.

  • Голова підкомітету з питань засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Словенія.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Канадою.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Ліван.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Китайською Народною Республікою.
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Литовською Республікою.
  • Голова Міжфракційного депутатського об'єднання «Свобода».

З 2018 року ведучий програми «Український контекст» на 4 каналі.[3]

На Парламентських виборах в Україні 2019 намагався переобратися у 215 окрузі, але не переміг, отримав другий результат з 21,06% (15 290 голосів), поступився кандидату від «Слуги Народу» Богдану Яременку (37,51%).[4]

Також балотувався на виборах київського міського голови 2020 року, отримав 14 519 голосів (дев'яте місце). Очолюваний Іллєнком[5] список ВО «Свобода» на виборах до Київради отримав 3,14% (21 754 голосів)[6], і, отже, 5% бар'єр не подолав.

У 2021 році балотувався на довиборах до Верховної Ради по 197 округу, отримав третій результат, 9,53%, 3 134 голосів. [7]

5 липня 2022 року Андрій Іллєнко приєднався до 4-ї бригади оперативного призначення Національної Гвардії України[8], де у званні молодший лейтенант воює у батальйоні «Свобода».

Провокації проти Андрія ІллєнкаРедагувати

Під час Революції Гідності, 3 січня 2014 року ввечері після відвідин ТВМ4 Шевченківського РВ УМВС у м. Києві десяток невідомих скоїли напад на Андрія Іллєнка та його адвоката-свободівця Сидора Кізіна. Від ймовірної смерті їх врятували випадкові перехожі. В Андрія Іллєнка перелом щелепи та струс мозку, а у Кізіна — серйозно розсічене обличчя.[9] У Свободі відзначають що час початку та завершення допиту було відомо лише слідчому.

Кримінальне провадженняРедагувати

Увечері 18 березня Андрій Іллєнко та нардепи від ВО «Свободи» Ігор Мірошниченко і Богдан Бенюк змусили в.о. президента Національної телекомпанії України Олександра Пантелеймонова (відомий впровадженням цензури під час Євромайдану[10]) написати заяву про відставку. При цьому Мірошниченко дав декілька ляпасів в.о. президента НТКУ. Свободівців обурив той факт, що Перший національний 18 березня 2014 року транслював церемонію підписання договору про так зване «приєднання» Криму до росії.

19 березня Генпрокуратура, після акції під її стінами, яку провели проросійські журналісти та проросійські діячі, порушила проти Андрія Іллєнка, Ігора Мірошниченка та Богдана Бенюка кримінальне провадження за ч. 1 ст. 171 Кримінального кодексу України (навмисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) та ч. 2 ст. 296 (хуліганство, вчинене групою осіб).

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

Відео лекцій та виступівРедагувати

  • Добірка промов та інтерв'ю Андрія Іллєнка на відеоканалі радіо «Голос Свободи» [1]

ПриміткиРедагувати

  1. Соціал-націоналізм і свобода. ВО "Свобода" (укр.). 15 січня 2009. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019. 
  2. Список довірених осіб кандидата на пост Президента України Тягнибока О.Я. в територіальних виборчих округах для проведення виборів Президента України 17 січня 2010 року. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. 
  3. Український контекст | Четвертий канал — офіційний сайт. 4channel.com.ua. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019. 
  4. Позачергові вибори народних депутатів України 2019: Відомості про підрахунок голосів виборців на одномандатному виборчому окрузі №215 — сайт Центральної виборчої комісії (архів)
  5. Іллєнко йде в мери Києва й веде із собою кадрових “свободівців” - ЧЕСНО. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021. 
  6. Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори 2020". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 19 грудня 2020. 
  7. Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі №197. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021. 
  8. Заступник голови ВО "Свобода" Андрій Іллєнко пішов до війська
  9. В центрі Києва побили нардепа та адвоката зі Свободи. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 3 січня 2014. 
  10. «Стоп цензурі!» вимагає відповідальності ЗМІ за цензуру, брехню й розпалювання ворожнечі // Детектор медіа, понеділок, 24 лютого 2014, 19:32
    "Стоп цензурі!" вимагає відповідальності ЗМІ, які брехали про протести в Україні // Українська правда, понеділок, 24 лютого 2014, 23:08

ПосиланняРедагувати