Рєзник Ілля Рахмієльович
Ілля Рахмієльович Рєзник, трапляються варіанти Рєзнік, Резнік, Резник[2] (4 квітня 1938, Ленінград) — російський поет. Народний артист Росії (2003). Почесний член Російської академії мистецтв[3]. Народний артист України (2013; позбавлений звання).
| Ілля Рєзник | |
|---|---|
| Илья Рахмиэлевич Резник | |
 Ілля Рєзнік. 2013 | |
| Народився |
4 квітня 1938 (86 років) Ленінград |
| Громадянство |
 Росія |
| Національність | єврей |
| Діяльність | поет-пісенник |
| Галузь | слова пісніd[1] і акторське мистецтво[1] |
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв (1962) |
| Знання мов | російська[1] |
| Жанр | пісня |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0722142 |
| Сайт | ilya-reznik.ru |
Біографія ред.
У 1958 році вступив до ЛГИТМіКу (Ленінградський державний інститут театру, музики і кіно). 1965—1972 роки — актор трупи театру імені В. Ф. Комісаржевської. Весь період студентства і перші роки в театрі постійно працював над словом: написання пісень до студентських і театральних спектаклів, написання реприз, участь у всіх театральних капусниках.
30 січня 2018 р. був внесений до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці України[2].
Творчість ред.
Автор текстів безлічі популярних пісень, написаних у співпраці з Раймондом Паулсом, Максимом Дунаєвським, Ігорем Ніколаєвим і багатьма іншими провідними естрадними композиторами ((рос.): «Без меня», «Вернисаж», «Вероока», «Дежурный ангел», «Ещё не вечер», «Жди и помни меня», «Звёздное лето», «Золотая свадьба», «Золушка», «Как тревожен этот путь», «Карлсон», «Край берёзовый», «Маленькая страна», «Маэстро», «Мне мама тихо говорила», «Поднимись над суетой», «Посидим-поокаем», «Путь к свету», «Скрипач на крыше», «Старинные часы», «Странник», «Три счастливых дня», «Ты возьми меня с собой», «Шаляй-валяй», «Яблони в цвету», «Я за тебя молюсь», «Я тебе весь мир подарю», «Я тучи разгоню руками» тощо). Їх виконували популярні співаки та артисти радянської і російської естради: Людмила Сенчина, Едіта П'єха, Алла Пугачова, Яак Йоала, Лайма Вайкуле, Софія Ротару, Володимир Пресняков, Михайло Боярський, Микола Караченцов, Родріґо Фомінс та ін.
Автор тексту пісень до українських фільмів:
- «Солдатка» (1959)
- «Квіти для Олі» (1976)
- «Депутатська година» (1980)
- «Двоє під однією парасолькою» (1983) тощо.
Державні нагороди ред.
- Кавалер орденів Пошани (1998) i «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2008).
- Народний артист Росії (2003).
- Народний артист України (4 квітня 2013) — за вагомий особистий внесок у зміцнення культурно-мистецьких зв'язків між Україною і Російською Федерацією, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність[4]. Позбавлений звання.
Примітки ред.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б Наказ Мінкультури від 30.01.18 № 86 «Про доповнення (оновлення) Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, на підставі звернення Служби безпеки України, та його оприлюднення на офіційному вебсайті». Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 26 березня 2020.
- ↑ Состав РАХ. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 25 листопада 2010.
- ↑ Указ Президента України № 196/2013 від 4 квітня 2013 року «Про присвоєння І. Рєзніку почесного звання „Народний артист України“»