Архієпископ Іларій (в миру Едуард Степанович Шишківський; 18 квітня 1969, Миколаїв, Українська РСР — 16 березня 2018, Київ) — архієрей Української православної церкви (Московського патріархату), з 17 листопада 2008 року єпископ Макарівський, вікарій Київської митрополії, голова Комітету з біоетики і етичних питань при Священному Синоді УПЦ, ректор Катехизаторсько-регентського духовного училища та іконописної школи Київської єпархії.

Іларій
Іларій (Шишківський)
Архієпископ Макарівський,
вікарій Київської митрополії
17 листопада 2008 — 16 березня 2018
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Наступник: Гедеон (Харон)
Єпископ Херсонський і Таврійський
11 — 17 листопада 2008
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Іоанн (Сіопко)
Наступник: Іоанн (Сіопко)
Єпископ Сумський та Охтирський
14 грудня 2007 — 11 листопада 2008
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Марк (Петровцій)
Наступник: Іоанн (Сіопко)
Єпископ Сєвєвродонецький і Старобільський
29 липня — 14 грудня 2007
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Пантелеімон (Бащук)
Наступник: Агапіт (Бевцик)
 
Альма-матер: Київська православна богословська академія
Діяльність: богослов, клерик
Ім'я при народженні: Едуард Степанович Шишківський
Народження: 18 квітня 1969(1969-04-18)
Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Смерть: 16 березня 2018(2018-03-16) (48 років)
Київ, Україна
Священство: 2000
Єп. хіротонія: 29 липня 2007

CMNS: Іларій у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 18 квітня 1969 року в Миколаєві в родині віруючих.

9 червня 1969 року був хрещений у Миколаївському храмі на честь Всіх святих з ім'ям Іоанн.

1976 року почав вчитися у середній школі № 14 міста Миколаєва.

1980 року, після переїзду в місто Брянка Луганської області, перейшов у середню школу № 10, яку закінчив через шість років.

Навчання продовжив у СПТУ № 18, яке закінчив із відзнакою у липні 1987 року.

З липня 1987 року до червня 1988 року працював у Ленінській геологорозвідувальній експедиції помічником бурильника.

19 червня 1988 року призваний до лав Радянської армії. Службу проходив в Саратові. Звільнений у запас 29 травня 1990 року.

1990 року вступив до Київської духовної семінарії.

1993 року закінчив її з відзнакою та вступив в Київську духовну академію, яку 1997 року також закінчив з відзнакою.

З 1996 року — викладач Київської духовної семінарії.

18 березня 1999 року успішно захистив кандиданьську дисертацію на тему «Релігійно-естетичні погляди Давньої Русі у досінодальний період» за яку удостоєний ступеня кандидата богослов'я.

1999 року призначений викладачем Київських духовних шкіл з богословських дисциплін «Моральне богослов'я», «Церковнослов'янська мова», «Релігійна етика» та «Православна еклезіологія».

З 1999 року — член Вченої ради Київської духовної академії та відповідальний секретар «Праць Київської духовної академії».

У священному сані з 2000 року.

У серпні 2000 року призначений керівником видавничого відділу Київської митрополії.

В 2001 року до Дня Святого Великодня з благословення митрополита Київського Володимира зведений у сан ігумена.

З 2002 року викладав курс «Основи християнської моралі» та очолював кафедру богослов'я, утворену на базі Україно-Азербайджанського інституту соціальних наук і міжнародних відносин ім. Г. А. Алієва у Міжнародній академії управління персоналом.

З березня 2003 року — член постійно діючої комісії з питань етики при Державному центрі імунобіологічних препаратів.

21 листопада 2003 року з благословення митрополита Київського Володимира зведений в сан архімандрита.

28 січня 2005 року призначений секретарем Вченої ради Київських духовних шкіл, 30 березня 2007 року — їх проректором.

10 червня 2007 року рішенням Священного синоду Української Православної Церкви Московського патріархату призначений секретарем синодального Навчального комітету.

Архієрейське служіння ред.

29 липня 2007 року митрополитом Київським Володимиром був висвячений в сан єпископа Сєвєродонецького та Старобільського у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври.

Рішенням Священного синоду УПЦ МП від 14 грудня 2007 року був переведений на Сумську кафедру.

8 травня 2008 року на черговому засіданні Український Священний синод заслухав пояснення єпископа Іларія та колишнього настоятеля Сумського Спасо-Преображенського кафедрального собору протоієрея Георгія Бавикіна та вирішив: «В ім'я Воскреслого Спасителя закликати обидві сторони до примирення на взаємоприйнятних умовах. У разі продовження конфлікту ухвалити відповідні рішення Священного Синоду на підставі канонічних правил Православної Церкви».

Синодальним рішенням від 11 листопада 2008 року була визнана винність протоієрея Бавикіна, забороненого в священнослужінні на три роки, а єпископ Іларій був переміщений на Херсонську та Таврійську кафедру[1]. Тоді ж він був призначений на посаду голови Синодального відділу релігійної освіти та катехізації УПЦ МП[2].

17 листопада 2008 року синодальним рішенням він був призначений єпископом Макарівським, вікарієм Київської митрополії (Журнал засідання № 108). Тим же рішенням Синод Української Церкви благословив відкриття Катехизаторсько-регентського духовного училища та іконописної школи у Київській єпархії, чиїм ректором був призначений єпископ Іларій (Журнал № 109).

23 грудня 2010 року постановлено створити при Священному синоді УПЦ МП Комітет з біоетики та етичних питань. Головою нового комітету призначений єпископ Макарівський Іларій.[3] Також Синод доручив владиці Іларію управління новоствореним Макарівським вікаріатство Київської єпархії.[4]

10 лютого 2011 року на засіданні Священного Синоду УПЦ вирішено звільнити єпископа Макарівського Іларія, вікарія Київської митрополії, з посади голови Синодального відділу релігійної освіти та катехізації Української Православної Церкви.[5]

27 березня 2011 року Іларій (Шишківський) був присутній на греко-католицькій літургії та інтронізації глави УГКЦ Святослава Шевчука, якому він передав привітання від митрополита Володимира (Сабодана)[6][7].

Смерть та поховання ред.

Помер 16 березня 2018 року після важкої хвороби. 17 березня похований в скиті Києво-Печерської Лаври на честь Печерської ікони Божої матері.[8]

Примітки ред.

  1. Журнал № 103. Офіційний сайт Української православної церкви Московського патріархату. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 9 червня 2012. 
  2. Журнал № 104. Офіційний сайт Української православної церкви Московського патріархату. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 9 червня 2012. 
  3. При Священному Синоді Української Православної Церкви створено Комітет з біоетики та етичних питань. Офіційний сайт Російської православної церкви. Архів оригіналу за 19 вересня 2013. Процитовано 9 червня 2012. 
  4. У Київській єпархії утворено чотири вікаріатства. Офіційний сайт Російської православної церкви. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 9 червня 2012. 
  5. http://www.patriarchia.ru/ua/db/text/1406782.html. Офіційний сайт Російської православної церкви. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 9 червня 2012. 
  6. На интронизации униата побывал и епископ Иларий (МП). Православный информационно-аналитический портал «Москва — Третий Рим» [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  7. Нового главу УГКЦ прівітав навіть Московський Патріархат. Інформаційне агентство «УНІАН»
  8. Архієпископа Іларія поховали /Релігійно-інформаційна служба України, 17.3.2018/. Архів оригіналу за 18 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018. 

Джерела ред.