Відкрити головне меню

Ізоля́ціягенетиці популяцій) — це процес виникнення будь-яких бар'єрів, що порушують вільне схрещування та потік генів. Ізоляція є елементарним еволюційним фактором, який діє на мікроеволюційному рівні та приводить до видоутворення.

У залежності від природи ізолюючих бар'єрів виділяють два способи ізоляції: географічна та репродуктивна.

Географічна ізоляціяРедагувати

Географічна ізоляція — відокремлення певної популяції від інших популяцій того ж виду будь-якою географічною перепоною. Подібна ізоляція може виникнути в результаті зміни географічних умов в межах ареалу виду або при розселенні особин за межі популяції, коли «популяції засновників» можуть закріпитись у деяких відокремлених районах зі сприятливими для них умовами зовнішнього середовища. Географічна ізоляція — один з важливих факторів видоутворення, оскільки вона перешкоджає схрещуванню і, тим самим, обміну генетичною інформацією між відокремленими популяціями, що призводить до виникнення нових підвидів.

Репродуктивна ізоляціяРедагувати

Репродуктивна (біологічна) ізоляція приводить до порушення вільного схрещування або утворенню нежиттєздатного (або стерильного) потомства.

Виділяють такі форми репродуктивної ізоляції: екологічну, сезонну, етологічну, генетичну, морфо-функціональну. Згадані форми репродуктивної ізоляції виникають незалежно один від одної та можуть поєднуватися у будь-якій комбінації. Однак саме генетичну форму ізоляції вважають однією з найважливіших форм репродуктивної ізоляції при видоутворенні, оскільки інші форми репродуктивної ізоляції в результаті ведуть до виникнення незалежних генофондів двох популяцій. Виникненню репродуктивної ізоляції часто сприяє тривала географічна ізоляція.

ПосиланняРедагувати

  • Корж О. П. Основи еволюції. Навчальний посібник. — Суми : Університетська книга, 2006. — 380 с.
  • Георгиевский А.Б. Дарвинизм. — М. : Просвещение, 1985.
  • Яблоков А.В., Юсуфов А.Г. Эволюционное учение. — М. : Высш. школа, 1989.

Див. такожРедагувати