Відкрити головне меню
Скляні ізолятори
Ізолятор ШФ 20Г

Ізолятор, електричний ізолятор — пристрій для електричної ізоляції і механічного зв'язку частин електричного пристрою, що знаходяться під різними електричними потенціалами.

Ізолятор складається з діелектрика (власне ізолятор) і деталей для його кріплення (арматури). Найчастіше його виготовляють з порцеляни і скла. У радіотехнічних пристроях і інших високочастотних установках ізолятори виконують із стеатиту, ультрапорцеляни і інших матеріалів з малими діелектричними втратами.

КонструкціяРедагувати

Конструкція і розміри ізолятора визначаються механічними навантаженнями, що прикладаються до них, електричною напругою установок і умовами їх експлуатації.

ЗастосуванняРедагувати

Ізолятори ліній електропередачі і відкритих розподільних пристроїв електричних станцій і підстанцій піддаються дії атмосферних опадів, які особливо небезпечні при сильному забрудненні навколишнього повітря. У таких ізоляторів для збільшення напруги перекриття (електричного розряду по поверхні) зовнішня поверхня робиться складної форми, яка подовжує шлях перекриття. На лініях електропередачі напругою від 6 до 35 кв застосовують так звані штирьові ізолятори, на лініях вищої напруги — гірлянди з підвісних ізоляторів, число яких в гірлянді визначається номінальною напругою лінії.

У відкритих розподільних пристроях для кріплення ошиновок або установки апаратів, що знаходяться під напругою, зазвичай використовують опорні ізолятори штирьового типа, які при дуже високій напрузі (до 220 кВ) збирають в колонки, встановлюючи один на іншій.

ЛітератураРедагувати

  1. Довідник сільського електрика / За редакцією кандидата технічних наук В. С. Олійника. — 3-тє видання, перероблене і доповнене. — Київ, Вид-во «Урожай», 1989. — 264 с.
  2. ДНАОП 0.00-1.32-01. Правила улаштування електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. Київ. — 2001.
  3. Енергетика: історія, сучасність і майбутнє: в 5-ти кн. — К., 2013. — Т. Кн. 2 : Пізнання й досвід - шлях до сучасної енергетики / Є. Т. Базеєв, Г. Б. Варламов, І. А. Вольчин, С. В. Казанський, Л. О. Кесова; Наук. ред. Ю. О. Ландау, І. Я. Сігал, С. В. Дубовськой. — 327 с. — ISBN 966-8163-11-7.