Ізоколон
Ізоколон (від грецьк. isos — рівний та kolon — частина речення, складник періоду) — стилістична фігура, кількаразове повторення на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів чи словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, а також інтонаційної і смислової увиразненості поетичного мовлення[1]. Ізоколон також використовується з метою емоційного забарвлення мови в художніх творів[2]. В ізоколоні спостерігаються ознаки ізосинтаксизму. Ізоколон часто використовується, навіть позасвідомо, у повсякденних розмовах[3].
Приклад ізоколона ред.
На горі гора,
а на тій горі
піч горить.
Піч горить —
хліб пече.
"На тобі, пече,
мою печаль,
хай хліб пече,
а не серце молоде"
(Василь Голобородько, зі збірки віршів «Летюче віконце»).
Посилання ред.
- Ізоколон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 407.
- Ісоколон // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 224. — ISBN 978-966-439-921-7.
Примітки ред.
- ↑ Словник літературознавчих термінів: Ізоколон. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Українська Літературна Енциклопедія: Ізоколон. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ ЕЛОКУЦІЯ. ТЕХНІКА ПРОМОВИ ЯК ДЕМОНСТРАЦІЯ КУЛЬТУРИ ОРАТОРА