Відкрити головне меню

Ізабела I (королева Кастилії)

королева Кастилії, Леону і Галісії
(Перенаправлено з Ізабела Кастильська)

Ізабе́ла I (ісп. Isabel I; 22 квітня 1451(14510422)26 квітня 1504) — королева Кастилії (14741504), Арагону1479) і Гранади (з 1492). Одна з найвидатніших державних діячів Іспанії та Європи часів відродження. Представниця Трастамарського дому. Народилася в Мадрігалі, Кастилія. Донька кастильського короля Хуана II й португальської інфанти Ізабели. Зайняла кастильський престол після смерті зведеного брата Енріке IV. Одружилася із арагонським королем Фернандо II (1469). Утворила династичну унію Кастилії та Арагону, що стала основою сучасної Іспанії (1475). Перемогла у війні за кастильську спадщину проти Хуани та Португалії (14751479). Ліквідувала Гранадський емірат, чим завершила Реконкісту (1492). Вигнала євреїв з країни (1492). Підтримала експедицію Колумба, який відкрив Новий світ (1492—1493). Разом із чоловіком отримала від папи Олександра IV титул католицької правительки Іспанії (1496). Померла в Медіні-дель-Кампо, Кастилія. Похована у Гранадському соборі. У Католицькій церкві титулується слугою Божою1974). Національна героїня Іспанії. Прізвисько — Католи́чка (ісп. la Católica).

Ізабела
Ізабела
Ізабела
Королева Кастилії
1474 — 26 квітня 1504
 
Народження: 22 квітня 1451(1451-04-22)
Мадрігаль, Кастилія
Смерть: 26 квітня 1504(1504-04-26) (53 роки)
Медіна, Кастилія
Релігія: католичка
Династія: Трастамарська
Батько: Хуан II
Мати: Ізабела Португальська
Чоловік: Фернандо II
Діти: Ізабела, Хуан, Хуана І, Марія, Катерина, Педро
Автограф:
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

ІменаРедагувати

  • Ізабе́ла I, або Ізабель І (ісп. Isabel I) — в іспанських документах як королева Кастилії.
  • Ізабе́ла IІІ (ісп. Isabel III) — як королева Арагону за правом чоловіка.
  • Ізабелла (лат. Isabella) — у латинських документах
  • Єлизавета (лат. Elisabetha) — у латинських документах
  • Ізабе́ла Касти́льська (ісп. Isabel de Castilla) — за назвою країни.
  • Ізабе́ла Католи́чка (ісп. Isabel la Católica, лат. Isabella Catholica) — за титулом, наданим папою 1496 року.

БіографіяРедагувати

Молоді рокиРедагувати

 
Корона Ізабели в Королівській капелі у Гранаді

Дочка Хуана II, короля Кастилії, від другого шлюбу. Після смерті батька в 1454 році, королем Кастилії став старший брат Ізабели — Енріке IV. Через свою нездатність зробити потомство цей правитель отримав прізвисько «Безсилий».

Другий раз король одружився на Жуані Португальській, сестрі короля Афонсу V Африканця, яка також, як говорили, залишилась недоторканою після першої шлюбної ночі, незабаром Жуана взяла собі коханця Бельтрана де ла Куеву. Народжена нею дівчинка, Хуана, сприймалася всіма як плід перелюбу й отримала прізвисько Бельтраниха на честь свого передбачуваного батька. З другою дружиною король також розлучився.

Ці чинники — безсилля короля Енріке, зради королеви Жуани і сумнівність походження її дочки Хуани зробили питання престолонаслідування актуальним. Знать примусила короля Енріке назвати спадкоємцем свого молодшого брата Альфонсо (Ізабела була середньою дитиною). Король спочатку погодився, припускаючи, що Альфонсо одружиться на його дочці Хуані Бельтранесі, але через деякий час передумав.

Кортеси, взявши під контроль Альфонсо і проголосивши його спадкоємцем, вступили в боротьбу з королем Енріке (битва при Ольмедо, 1467). Уся Кастилія розділилася на два ворожих табори: північні провінції були за Енріке, південні — за Альфонса. Через рік у віці 14 років Альфонсо помер, і надії бунтівних дворян зосередилися на Ізабелі. Але вона відкинула їх загравання, залишаючись лояльною до брата, і він офіційно проголосив її спадкоємицею престолу.

Нарешті в 1468 році поблизу Биків Гісандо було підписано договір, в силу якого спадкоємицею престолу (принцесою Астурійською) визнавалася Ізабела, причому король зобов'язувався не примушувати її до небажаного для неї шлюбу, а вона зобов'язувалася не виходити заміж без згоди брата. Король вже офіційно знехтував своєю передбачуваною дочкою Хуаною Бельтранехою, яку, в свою чергу, в 1475 році її дядько португальський король Афонсу V узяв за дружину з метою закріплення своїх домагань на Кастилію. Але той шлюб був анульований папою римським Сікстом IV через близьке споріднення. Енріке IV намагався видати свою сестру Ізабелу заміж, пропонуючи їй кілька кандидатів, але вона відкинула його варіанти, обравши Фернандо, принца Арагонського.

Шлюб і уніяРедагувати

 
Весілльний портрет Ізабели та Фернандо

Ініціатива вінчання виходила від архієпископа Толедського Альфонсо Каррільо де Акунья. Шлюб з 17-річним Фернандо був укладений 19 жовтня 1469 року ймовірно у Вальядоліді, хоча є версія, що він був укладений у Алькасарі Сеговії. Одруження було таємним, король Енріке не дав на нього свого дозволу. Свита нареченого прибула в Кастилію, замаскувавшись купцями. Крім того, так як наречений і наречена були троюрідними братом і сестрою, потрібен дозвіл від папи. Необхідний документ був сфабрикований, а дозвіл було отримано заднім числом.

Фернандо, спадкоємець трону Арагону, в силу шлюбного договору зобов'язувався жити в Кастилії, дотримуватися законів країни і нічого не робити без згоди Ізабели, стаючи, таким чином, принцом-консортом при майбутній королеві.

Енріке оголосив сестру позбавленої престолу. Але прихильники Ізабели піднялися на захист її прав, і протистояння відновилося. У ході цього Енріке помер, і кортеси у 1476 році Ізабелу визнали королевою.

Кортесами при цьому було визначено, що управління державою повинно належати виключно Ізабелі, що участь у ньому Фернандо ІІ може лише як її уповноважений, що акти про призначення на посаду та виголошення судових вироків мають здійснюватися від імені подружжя, що їхні імена повинні карбувати на монетах, але скарбниця і військо Кастилії і Леона повинні знаходитися у винятковому розпорядженні Ізабели.

Тим не менш, обидва королівства продовжували зберігати автономію — їх інститути влади, а також інші соціальні та економічні структури були повністю роздільними, в Кастилії і Арагоні навіть говорили на різних мовах.

Боротьба з ПортугалієюРедагувати

Насамперед вони придушили тривалі громадянські міжусобиці через престолонаслідування, які ускладнювалися вторгненням в Кастилію португальського короля Альфонса V, підтримував права своєї племінниці і разом з тим, нареченої — Хуани Бельтранехи. Ця боротьба тривала до жовтня 1479 року. Отримавши поразку при Торо Афонсу V примушений був укласти мир і відмовитися від домагань на Кастильский престол.

Протягом свого майже 30-річного царювання, багатого подіями, Ізабела зуміла підняти королівську владу Кастилії до небувалої висоти. Самоуправство кастильських грандів і незалежність міст були сильно обмежені введенням Германдади; кортеси все більше втрачали свою самостійність і підпорядковувалися королівському абсолютизму. Ту ж долю випробували і 3 духовно-лицарські ордена Кастилії (сантиагський, калатравський і алькантарський), після того, як Ізабела зробила свого чоловіка їх великим магістром. У релігійних справах Ізабела прагнула обмежити залежність кастільської церкви від римської курії і ще більше підпорядкувати їй королівський авторитет.

1492 рікРедагувати

1492 рік був епохальним для правління Ізабели. Того року відбулось кілька найбільших подій[1]: взяття Гранади, що означало кінець Реконкісти, заступництво Колумба і відкриття ним Америки, а також вигнання євреїв і маврів з Іспанії.

СмертьРедагувати

В останні роки життя Ізабела перетворилася з легендарної героїні на меланхолічну затвірницю. Вона стала повільною і похмурою. Із чотирьох її дочок старша померла, молодша була далеко в Англії, третя — в Португалії, другій, Хуані, найкрасивішій й одухотвореній, незабаром судилося зійти з розуму.

Ізабела померла в 1504 році, залишивши спадкоємицею всіх своїх володінь дочку Хуану, вже на той час підозрювану у неврівноваженості. Тому в заповіті були визначені спеціальні умови.

Похована в Королівській капелі в Гранаді.

Характер і зовнішність ІзабелиРедагувати

 
Портрет королеви Ізабели Кастільської в літньому віці

Ізабела була відома красою, розумом, енергією, непохитним характером, відрізнялася завзятістю, богобоязненностью і самовпевненістю. Вона проводила час у походах, де, сидячи на коні, сама нерідко командувала загонами, то в кабінеті, де разом зі своїми секретарями займалася читанням і складанням державних паперів.

У зовнішності королеви особливо виділялися зеленувато-блакитні очі, характерні для династії Трастамара. Колір обличчя був ніжним, волосся золотистими, зріст — невисокий, а статура не особливо витончена. Тим не менш відзначали, що у вигляді її було вроджене благородство і гідність.

Так як своє дитинство вона провела далеко від двору і її не розглядали як спадкоємицю, освіта її була досить слабкою. Її навчали читанню, письму і гарним манерам. Вишивання залишилося її улюбленим заняттям і відпочинком від державних справ. Багато прогалин у своїй освіті їй згодом довелося надолужувати.

Сім'яРедагувати

  • Батько: Хуан II
  • Матір: Ізабела Португальська (1428—1496), донька португальського конетабля Жуана.
  • Чоловік (з 1469): Фернандо II (1452—1516), король Арагону (1468—1516).
  • Діти:
    • Ізабела (2 жовтня 1470 — 24 серпня 1498) — першим шлюбом за інфантом Альфонсо Португальським, другим за його дядьком Мануелем I.
    • Син (31 травня 1475) — народився мертвим.
    • Хуан (30 червня 1478 — 4 жовтня 1497) — одружений з Маргаритою Австрійською.
    • Хуана (6 листопада 1479 — 12 червня 1555)— королева Кастилії, одружена з Філіпом Вродливим (братом Маргарити Австрійської, це були подвійні шлюби).
    • Син (1480)— прожив декілька годин.
    • Син (1481)— прожив декiлька годин.
    • Марія (29 червня 1482 — 7 березня 1517) — після смерті сестри Ізабели стала наступною дружиною Мануела I.
    • Донька (29 червня 1482)— сестра-близнюк Марії, померла при народженні.
    • Катерина (16 грудня 1485 — 7 січня 1536) — дружина Артура, принца Уельського, потім його брата — Генріха VIII Тюдора.
    • Педро Арагонський (1488—1490)

У культуріРедагувати

У художній літературі

ПриміткиРедагувати

  1. П. Вілар. Історія Іспанії, М., 2006, с. 43

ДжерелаРедагувати

  • Boruchoff, David A. Isabel la Católica, Queen of Castile: Critical Essays. New York: Palgrave Macmillan, 2003.
  • Downey, Kirsten "Isabella, The Warrior Queen,". New York, Anchor Books, Penguin, 2014.
  • Edwards, John. The Spain of the Catholic Monarchs, 1474–1520. Oxford: Blackwell 2000.
  • Liss, Peggy K. Isabel the Queen. New York: Oxford University Press, 1992.
  • Stuart, Nancy Rubin. Isabella of Castile: the First Renaissance Queen. New York: St. Martin's Press, 1991.
  • Tremlett, Giles. Isabella of Castile. Europe's First Great Queen. London: Bloomsbury, 2017.
  • Azcona, Tarsicio de. Isabel la Católica. Estudio crítico de su vida y su reinado. Madrid, 1964.
  • Dumont, Jean. La "imcomparable" Isabel la Catolicа. Madrid: Encuentro Editiones, 1993.
  • Ladero Quesada, Miguel Angel. La España de los Reyes Católicos, Madrid 1999.
  • Manchado, Ana Isabel Carrasco. Isabel I de Castilla y la sombra de la ilegitimidad. Madrid: Sílex ediciones, 2006.
  • Perez, Joseph. Isabel y Fernando. Los Reyes Católicos. Madrid 1988.

ПосиланняРедагувати