Шамо Ігор Наумович

(Перенаправлено з Ігор Шамо)

І́гор Нау́мович Шамо́
Ім'я при народженніІ́гор Нау́мович Шамо́
Народився21 лютого 1925(1925-02-21)[1]
Київ, Українська СРР, СРСР[1]
Помер17 серпня 1982(1982-08-17) (57 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
·рак шлунка
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьєвреї[1]
Діяльністькомпозитор
Галузьмузика до фільму[2] і пісня[2]
Alma materНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
Знання мовукраїнська[2]
УчасникДруга світова війна
Жанропера
Нагороди
Орден «Знак Пошани»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1976Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського
Народний артист УРСРЗаслужений діяч мистецтв України
IMDbID 0787890
Сайтigorshamo.de

І́гор Нау́мович Шамо́ (21 лютого 1925(1925-02-21), Київ — 17 серпня 1982(1982-08-17), Київ) — український радянський композитор. Народний артист Української РСР (1975). Лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка та премії імені М. Островського. Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями. Почесний громадянин Києва.[3] Автор музики гімну Києва (пісня «Як тебе не любити, Києве мій!»).

Біографічні дані

ред.

Народився в Києві в єврейській родині, ім'я при народженні — Ісай Наумович Шамо[4]. Батько, Наум Михайлович Шамо, був помічником лікаря, мати — Марія Ісаївна — домогосподинею, проживали у будинку № 33 по вулиці Борохова (тепер — вулиця Шота Руставелі[4]). Закінчив музичну десятирічку імені Лисенка — першу спеціалізовану школу в Україні. Екстерном закінчив Друге медичне училище за фахом «фельдшер» і на початку 1942 року у 16 років пішов добровольцем на фронт. Пройшов всю війну, був поранений.

Після демобілізації 1946 року Ігор Шамо вступив до Київської консерваторії, яку закінчив з відзнакою в 1951, композиторський факультет у класі професора Бориса Лятошинського. Ще на третьому курсі консерваторії був прийнятий до Спілки композиторів України. Під час навчання працював у самодіяльному театрі заводу «Арсенал», де робив музичне оформлення спектаклів. На дипломному концерті виконав на фортепіано у супроводі симфонічного оркестру свою «Концерт-баладу», яка відразу увійшла в концертне життя, прозвучала в авторському виконанні в Києві, а потім і в Москві.

Ігор Шамо мешкав у Києві до кінця життя. Він є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень. Багато років співпрацював з українським поетом Дмитром Луценком, у співавторстві з яким написані пісні «Як тебе не любити, Києве мій!», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Пісня про щастя» та багато інших. Кумирами юного Шамо були І. Бах, Р. Шуман, С. Рахманінов. Йому подобались поривчастість та імпульсивність у Шумана, широта та гармонічна наповненість у Рахманінова, аскетична суворість, прихована сила у Мусоргського.

У 1976 році став лауреатом Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка[5][6].

Ігор Шамо помер 17 серпня 1982 року від раку шлунка. Похований на Байковому цвинтарі в Києві (ділянка № 50).

Сім'я

ред.
  • Був одружений з Людмилою Шамо (Большаковою)
  • Брат — Євген Наумович Шамо, лікар Київської Лікарні Водників
  • Син Юрій Шамо (1947—2015) — композитор, жив у Німеччині
  • Дочка Тамара Шамо — активно займається збереженням та популяризацією творчої спадщини композитора
  • Онука композитора Ірина Бородянська — співачка
  • Племінник Володимир Шамо — піаніст
  • Внучатий племінник Максим Шамо — піаніст
 
Поштовий конверт, випущений до 75-річчя композитора (26 січня 2000)

Твори

ред.

«Руська фантазія» перший твір. Романс для віолончелі та фортепіано

Кінофільми:

також ряд мультиплікаційних і документальних кінокартин.

 
Меморіальна дошка

Пам'ять

ред.
 
Надгробок Ігоря Шамо на Байковому цвинтарі в Києві

Примітки

ред.
  1. а б в свідоцтво про народження
  2. а б в Czech National Authority Database
  3. Почесні громадяни міста Києва. Київська міська рада. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 12.10.2018.
  4. а б Свідоцтво про народження // Державний архів міста Києва. Ф. Р-1654. Оп. 1. Спр. 339. Арк. 456.
  5. Постанова від 6 березня 1976р. № 118 Про присудження Державних премій УРСР імені Т.Г. Шевченка | Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. www.knpu.gov.ua. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.
  6. Журнал перець 1976 08. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  7. Проекти нормативно-правових актів. projects.kievcity.gov.ua. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 22 квітня 2016.
  8. Розпорядження Київського міського голови від 19 лютого 2016 року № 125/1 (станом на 31 березня 2016 року у газеті «Хрещатик» офіційно не оприлюднено, чинності не набрало). Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 22 квітня 2016.
  9. Національна прем'єра документального фільму «Ігор Шамо. Постлюдія» (kinokolo.ua, 24.05.2014). Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 30 січня 2016.
  10. Проведення урочистої церемонії Мистецької премії "Київ". dk.kyivcity.gov.ua. Процитовано 6 листопада 2020.
  11. На Першому - фільм про автора гімну Києва. stv.detector.media. Процитовано 6 листопада 2020.

Література

ред.

Посилання

ред.