Ігнатій IV (Хазім) (нар. 28 серпня 1921 р. в сирійському селі Мхардей, недалеко від міста Хама — пом. 5 грудня 2012, Бейрут, Ліван) — 157-й патріарх Антіохійський (1979-2012)

Ігнатій IV
араб. البطريرك أغناطيوس الرابع
Ignatios IV of Antiochia.jpg
157-й Патріарх Великого Божого града Антіохії, Сирії, Аравії, Кілікії, Іверії, Месопотамії і всього Сходу
2 липня 1979 — 5 грудня 2012
Церква: Антіохійська православна церква
Попередник: Ілля IV
Наступник: Іоанн Х
 
Альма-матер: Американський університет Бейрута
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Хазім Хабіб Ассаад
Народження: 28 серпня 1921(1921-08-28)
Мхардей, Сирія
Смерть: 5 грудня 2012(2012-12-05) (91 рік)
Бейрут, Ліван
Священство: 1945
Єп. хіротонія: 18 лютого 1962

Нагороди:

CMNS: Ігнатій IV у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

При народженні був названий Хабібом Хазімом, народився 4 квітня 1920 року в селі Мхарде[3] поблизу Хами в Сирії. Він був сином благочестивої православної арабської сім'ї і з раннього віку був залучений до служіння в Церкві.

НавчанняРедагувати

Навчаючись у Бейруті, Ліван, на факультеті літератури, він вступив на службу в місцеву Антіохійську православну єпархію, спочатку ставши вівтарником, потім іподияком, а потім дияконом.

Під час навчання в Американському університеті Бейрута на молодого Хабіба вплинув його видатний професор філософії Чарльз Малік. Малік надзвичайно впливав на своїх учнів у питаннях філософії та духовності - багато з яких (тобто багато однокласників Хазима) стали рукопокладеними на служителів та монахів у різних церковних орденах під впливом Маліка.

У 1945 році він поїхав до Парижа, де закінчив православний богословський інститут св. Сергія. З часу перебування у Франції він був зворушений не лише бажанням передати депозит грецької православної віри, а й вийняти православ'я зі свого неісторичного гетто, відкривши у своїй Святій традиції живі відповіді на проблеми сучасного життя.

Церковне служінняРедагувати

Після повернення на Близький Схід засновує в Лівані Православну богословську семінарію при Баламандському монастирі. Він прагнув забезпечити Патріархат відповідальними лідерами, які пройшли хорошу духовну та інтелектуальну підготовку і які були свідками пробудженої та глибоко особистої віри[4].

Хоча рідною мовою була арабська, він також вільно розмовляв англійською та французькою мовами. Він був одним із засновників активного православного молодіжного руху Лівану та Сирії в 1942 році, завдяки якому він допомагав організовувати та вести оновлення церковного життя в Антіохійському патріархаті. Рух працював в основі Церкви, допомагаючи пересічним віруючим знову відкривати особистий та спільний зміст Євхаристії через практику частого причастя, що стало надзвичайно рідкісним.

В 1953 році він виступає одним із засновників Синдесмоса — Всесвітнього об'єднання православної молоді і богословських шкіл. В 1961 році Ігнатій IV стає єпископом, а в 1970 році Митрополитом Латакійським. 2 липня 1979 року стає Патріархом Антиохійським, третім по диптиху Православних Церков після Патріархів Константинополя і Олександрії.

5 грудня 2012 року він помер у лікарні Сент-Джорджа в Бейруті, Ліван, після інсульту.[5] Про його смерть повідомлялося та публікувалося виключно через сирійське державне інформаційне агентство SANA. Патріарх Ігнатій IV Антіохійський не підтримав повстання повстанців в Сирії 2011-2012 рр. І закликав до мирного політичного діалогу. Його поховали в Сирії.

ПриміткиРедагувати