Відкрити головне меню

Ігнатій (патріарх Константинопольский)

Ігнатій (бл. 798 — 23 жовтня 877) — патріарх Константинопольський в 847858 та 867877 роках. Святий католицької та православної церков. День 23 жовтня.

Ігнатій
Ιγνάτιος
Hagia Sophia Constantinople 2007 (28).JPG
Ім'я при народженні Никита
Народився бл. 798
Константинополь
Помер 23 жовтня 877
Константинополь, Візантійська імперія
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Діяльність священик
Посада патріарх Константинопольский
Термін 847—858 та 867—877 роки
Рід Династія Никифора
Батько Михаїл I Рангаве
Мати Прокопія
Брати, сестри  • Феофілакт Рангаве

ЖиттєписРедагувати

По батьківській лінії пов'язаний з родом Рангаве, по материнській — династією Никифора. Син Михайла Рангаве та Пропопії (доньки імператора Никифора I). Народився близько 798 року в Константинополі. Принародженні отримав ім'я Никита. У 811 році Михайло Рангаве стає візантійським імператором. Але у 813 році Лев Вірменин повалив батька та старшого брата Феофілакта. Після цього Никиту з Феофілактом було кастрованой заслано на один з Принцевих островів. Тут став ченцем під ім'ям Ігнатій. Виховувався як протиник іконоборства.

Більшу частину провів у монастирях, стає ієреєм завдяки борцю за іконошанування Василю Парійському. У 847 році після смерті патріарха Мефодія I за сприяння імператриці Феодори (регентши при імператорові Михайлові III) було обрано патріархом Константинопольським.

Після вступу Ігнатія на патріарший престол в вищих церковних колах намітився розкол на прихильників і противників нового ієрарха, оскільки він ревно боровся з іконоборцями, що залишилися на своїх посадах. В цьому патріарха підтримав Студійський монастир. Того ж року відсторонив від посади єпископа Сіракуз Григорія Асбеста, очільника поміркованих, що виступали за прощення для іконоборців.

Невдовзі Ігнатій вступив у конфлікт з впливовим цезарем Бардою, братом імператриці, якого патріарха сварив за зв'язок з вдовою свого сина, для чого Барда розлучився та відіслав свою дружину. Ігнатій висловлював невдоволення цим і в під час свята Богоявлення відмовив Варді в причасті. Незабаром, імператриця Феодора, за вказівкою Барди і імператора Михайла III, була насильно пострижена в черниці разом з доньками. Для Ігнатія це означало остаточну втрату впливу, і, 23 листопада 857 року, за розпорядженням Михайла III, патріарха Ігнатія було повалено з посади й заслано на острів Теревінф в Мармуровому морі. Новим патріархом став Фотій І Великий.

Втім прихильники Ігнатія продовжили боротьба: на його боці виступив впливовий Студійський монастир та папа римський Миколай I. У 860 році під час нападу русів на чолі із київським князем Аскольдом на Константинополь ледве уникнув полону. У 861 році спеціально скликаний церковний собор у Константинополі підтвердив позбавлення сану Ігнатія й затвердив патріархом Фотія. Натомість на синоді у Римі Фотія було відлучено від церкви.

У 867 році новий імператор Василь I, що повалив Аморейську династію, домігся поверненню патріаршества Ігнатію. За допомогою останнього новий володар намагався зміцнити авторитет своєї династії. У 869—870 роках разом з імператором провів Четвертий Константинопольський собор, де розбиралися питання юрисдикції між Римом і Константинополем, а також суперечка стосовно філіокве. Ігнатій твердо відстоював інтереси православної церкви, закріпивши в якості церковної області Болгарію.

Помер Ігнатій у 877 році. після нього патріархом знову став Фотій I.

ДжерелаРедагувати

  • Josef Hergenröther: Photius, Patriarch von Konstantinopel: Sein Leben, seine Schriften und das griechische Schisma nach handschriftlichen und gedruckten Quellen, 3 Bände, Regensburg 1867–69, Nachdruck Darmstadt 1966
  • Kazhdan, Alexander (1991), Oxford Dictionary of Byzantium, Oxford University Press, ISBN 978-0-19-504652-6
  • East and West: The Making of a Rift in the Church: from Apostolic Times Until the Council of Florence pg 146 By Henry Chadwick Published by Oxford University Press, 2003 ISBN 978-0-19-926457-5