Відкрити головне меню

Ігна́тій (Де́мченко), єпи́скоп Кіровогра́дський і Микола́ївський (8 травня 1905, м. Бендери,(Молдова) — 5 жовтня 1965, м. Слов'янськ, (Україна) — архієрей Українського екзархату Російської православної церкви. Хіротонізований у єпископа 1961 року. Очолював Хмельницьку, Чернігівську та Кіровоградську кафедри. Вихованець Румунської Православної Церкви.

Ігнатій (Демченко)
7-й Єпископ Кіровоградський і Миколаївський
16 листопада 1962 — 25 травня 1965
Церква: Український екзархат РПЦ
Попередник: Нестор (Анісімов)
Наступник: Боголеп (Анцух)
Єпископ Чернігівський і Ніжинський
12 січня 1962 — 16 листопада 1962
Церква: Український екзархат РПЦ
Попередник: Андрій (Сухенко)
Наступник: Феодосій (Процюк)
Єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський
3 вересня 1961 — 12 січня 1962
Церква: Український екзархат РПЦ
Попередник: Іларіон (Кочергін)
Наступник: Феодосій (Дикун)
 
Альма-матер: Свято-Сергіївський інститут, Париж
Науковий ступінь: Кандидат богослов'я
Ім'я при народженні: Іван Миколайович Демченко
Народження: 8 травня 1905
м. Бендери
Смерть: 5 жовтня 1965
м. Слов'янськ
Похований: м. Слов'янськ, Олександро-Невський храм
Священство: 19 серпня 1933
Чернецтво: 1930
Єп. хіротонія: 3 вересня 1961

БіографіяРедагувати

ЮністьРедагувати

Іван Миколайович Демченко народився 8 травня 1905 року в м. Бендери (Молдова), в сім'ї робітника. У 1923 році, отримавши середню освіту, вступив до числа братії Ново-Нямецького Свято-Вознесенського монастиря, Бендеровського повіту. Протягом двох років він ніс монастирський послух.

У 1926 році вступив до чернечої духовної семінарії у Старо-Нямецькій лаврі в Румунії. У 1930 році після закінчення 4-го класу духовної семінарії виїхав у Париж для продовження богословських студій у Свято-Сергіївському православному інституті.

Початок служінняРедагувати

У жовтні 1930 року прийняв чернечий постриг з ім'ям Ігнатій, висвячений митрополитом Євлогієм (Георгієвським) в ієродиякона і направлений на Сергієвське подвір'я. 19 серпня 1933 митрополитом Євлогієм рукоположений на ієромонаха і залишений на тому ж подвір'ї. У 1935 році закінчив богословський інститут, але тільки в 1937 році (у зв'язку з хворобою) отримав звання кандидата богослов'я. У цьому ж році нагороджений наперсним хрестом.

У 1939 році зведений в сан ігумена і повернувся до Румунії. З вересня 1939 року був духівником у Кишиневській цвинтарній богадільні при Олександро-Невському братстві.

У липні 1942 року переведений до Староцвинатрної Всіхсвятської церкви. У цьому ж році о. Ігнатій був прийнятий у євхаристійне спілкування з Московською Патріархією[1] і призначений штатним священиком і ключарем Кишинівського кафедрального Христо-Різдвяного собору. 15 лютого 1941 зведений в сан архімандрита. З 1946 року по грудень 1948 року служив на парафіях у сибірських єпархія. З грудня 1948 по вересень 1961 року — на парафіях Українського Екзархату. Був настоятелем церкви Преображення Господнього в Жданові, благочинним, членом Єпархіального ради.

Архієрейське служінняРедагувати

3 вересня 1961 хіротонізований в єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського. Хіротонію здійснювали: митрополит Київський Іоанн і митрополит Одеський Борис.

12 січня 1962 призначений єпископом Чернігівським і Ніжинським і тимчасово керуючим Сумською єпархією.

16 листопада 1962 переміщений на Кіровоградську і Миколаївську кафедру із звільненням від управління Сумською єпархією.

З 25 травня 1965 єпископ Ігнатій через хворобу знаходився на спокої в м. Слов'янську. Проживаючи в Слов'янську, єп. Ігнатій з благословення Патріарха Алексія і за згодою митрополита Одеського Сергія здійснював богослужіння в недільні та святкові дні в Олександро-Невському храмі. Останнє богослужіння він здійснив 12 вересня 1981 року на свято перенесення мощей святого благовірного князя Олександра Невського. Після того його хвороба посилилася. 30 вересня та 1 жовтня владика Ігнатій причастився Святих Христових Таїн і пройшов соборування. 5 жовтня його стан ще погіршився. О 16 годині протоієрей Григорій Гавриленко прочитав канон на Вихід душі, а о 18 годині владика Ігнатій тихо помер. Відспівування було здійснено при великому скупченні людей в Олександро-Невському храмі. Поряд з цим храмом єписокп і був похований.

Погляди і праціРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • (рос.) Жизнь св. апостола и евангелиста Иоанна Богослова (по данным Нового Завета) (кандидатська дисертація).
  • (рос.) Наречение и хиротония архимандрита Игнатия (Демченко) // Журнал Московской Патриархии. — М., 1961. — № 12. — С. 19-22.

ПриміткиРедагувати

  1. За ЖМП. 1961, № 12, с. 19 — прийнятий у 1940 році,а за ЖМП. 1982, № 2, с. 18 — у 1941.

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Евлогий (Георгиевский), митр. Путь моей жизни. — М.: Московский рабочий; ВПМД, 1994.
  • (рос.) Гавриленко Григорий, протоиерей. Преосвященный епископ Игнатий, бывший Кировоградский и Николаевский [некролог] // Журнал Московской Патриархии. — М., 1982. — № 02. — С. 18.
  • (рос.) Журнал Московской Патриархии. — 1961, № 9, с. 5; № 12, с. 19-20, 21, 22.
  • (рос.) Журнал Московской Патриархии. — 1962, № 2, с. 13, 23; № 12, с. 12.
  • (рос.) Журнал Московской Патриархии. — 1964, № 1, с. 21.
  • (рос.) Журнал Московской Патриархии. — 1965, № 6, с. 2.
  • (рос.) Киреев Александр, протодиак. Епархии и архиереи Русской Православной Церкви в 1943-2002 годах. — М., 2002. — С. 385-386.
  • (рос.) Русские православные иерархи периода с 1893 по 1965 годы: В 6 томах / Составитель митрополит Мануил (Лемешевский). — Куйбышев, 1966 (Erlangen, 1987).

СайтиРедагувати