Ігнатій Лукасевич
Ян Юзеф Ігнатій Лукасевич (пол. Jan Józef Ignacy Łukasiewicz; 8 березня 1822, Задушники — 7 січня 1882, Хоркувка) — австрійський фармацевт, хімік-технолог, бізнесмен, винахідник гасової лампи (1853)[4], і, насамперед, батько нафтової промисловості на теренах сучасної України і Польщі. Брав участь у розробці Й. Зегом методу отримання гасу шляхом дистилювання сирої нафти. Зробив першу у світі нафтову копальню «Франек» глибиною 50 м (1854) і перший нафтопереробний завод на теренах сучасної Польщі (1856) і другий на теренах Австро-Угорщини після фабрики Зега у Львові (1854). Був великим лідером спільноти та одним з найвідоміших філантропів Галичини. Сприяв створенню садів, будівництву доріг і мостів, шкіл, лікарень, боровся з бідністю та алкоголізмом у регіоні.
| Ігнатій Лукасевич | |
|---|---|
| пол. Ignacy Łukasiewicz | |
 | |
| Народився |
8 березня 1822[1][2] або 23 березня 1822 Задушники, Ґміна Падев-Народова, Мелецький повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща |
| Помер |
7 січня 1882[1][2] (59 років) Хоркувка, Ґміна Хоркувка, Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща ·пневмонія |
| Громадянство |
 Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Діяльність | хімік, фармацевт, науково-педагогічний працівник, винахідник, підприємець, політик |
| Галузь | фармація[3] і хімія[3] |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Знання мов | польська |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] |
| Брати, сестри | Franciszek Łukasiewiczd |
| У шлюбі з | Honorata Łukasiewiczd |
Біографія ред.
Народився у шляхетній сім'ї вірменського походження. У нього було четверо братів і дві сестри — Марія і Емілія та два брати — Александер і Францішек. У 1830 сім'я переїхала до Ряшева, де він закінчив чотири класи гімназії та вимушений був працювати.
У 1836—1840 був учнем в аптеці в Ланьцуті. У той же час він став брати участь у різних політичних організацій, що підтримують ідею відновлення польського суверенітету. У 1840—1846 роках в Ряшеві працював в окружній аптеці.
У 1846 році за участь у революційних подіях відсидів два роки в тюрмі.
Після звільнення переїхав із Ряшева до Львова, де з серпня 1848 року працював у аптеці «Під золотою зіркою» (пол. Pod Złotą Gwiazdą, тепер це аптека на вулиці Коперника, 1), яка належала Петрові Міколяшу та на той час була найбільшою у Галичині.
У 1852 отримав ступінь магістра фармації у Віденському університеті. В цьому ж році у лабораторії аптеки на прохання Міколаша, Лукасевич і його помічник — Ян Зег проводили дослідження з перегонки нафти. Після тисяч експериментів із ропою Зег і Лукасевич розробили методику дистиляції й очистки нафти. У привілеї від 2 грудня 1853 на технологію очистки нафти зазначений один автор винаходу — Йоган Зег, що Лукасевич ніколи не опротестовував ні в суді, ні іншим чином.[5]. Гасову лампу виконав бляхар Адам Братковський на основі оливової лампи і роль Лукасевича у цьому невідома, оскільки винахід не був запатентований.
У 1853 перша лампа освічувала вітрину аптеки «Під золотою зіркою». Того ж року хірург львівського міського госпіталю Заорський зробив першу термінову нічну операцію пацієнтові Владиславу Холецькому при світлі гасових ламп.
У 1854 році заснував першу в Європі нафтову копальню «Франек» у селі Бубрка[6] біля Кросна, де нині діє музей[7].
Брав участь у Віленській (1873), Львівській (1877) господарських виставах, 1877 р. очолював перший нафтовий конгрес у Львові.
У 1880 р. створив Крайове нафтове товариство.
1878—1881 рр. здобув мандат до Галицького сейму та лобіював чимало нафтовидобувних проектів.
Пошана ред.
Був нагороджений орденом Залізної Корони і папським орденом святого Григорія, золотою медаллю 25-ліття нафтового промислу, почесним громадянством Кросна та Ясна. У Львові на вулиці Вірменській, 20, біля ресторації-музею «Гасова лямпа», стоїть пам'ятник винахідникам гасової лампи — Ігнатію Лукасевичу та Яну Зегу (авторство — скульптор Володимир Цісарик).
Від 1974 року Ряшівський політехнічний університет (Ряшівська політехніка) носить ім'я Ігнатія Лукасевича (пол. Politechnika Rzeszowska im. Ignacego Łukasiewicza).[8]
-
Меморіальна таблиця в приміщенні аптеки «Під золотою зіркою» у Львові -
Аптека Міколяша «Під золотою зіркою» у Львові -
Пам'ятник «Тут була запалена у 1894 році перша у світі вулична гасова лампа» (м. Горлиці, Польща) -
Пам'ятник Ігнатію Лукасевичу (м. Кросно, Польща) -
Пам'ятник Ігнатію Лукасевичу (м. Горлиці, Польща) -
Пам'ятник Ігнатію Лукасевичу (м. Зелена Гура, Польща) -
Пам'ятна таблиця Ігнатію Лукасевичу, встановлена 1953 року на стіні ратуші (м. Горлиці, Польща) -
Пам'ятна таблиця Ігнатію Лукасевичу (м. Ясло, Польща) -
Пам'ятна монета, присвячена Ігнатію Лукасевичу
.JPG)
.jpg)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #124571042 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Важко визначити, якій країні та якому народові належать ці визначні відкриття. Вони були зроблені у Львові й перш за все поширювались на землях населенням.Проте Галичина належала тоді до Австрійської імперії, причому Зег і Лукасевич здобули наукові ступені у Відні, там же був виданий привілей (патент) на винахід гасу, що дає підстави Австрії також бути правонаступницею цих новацій. Зег мав німецько-угорське, а Лукасевич вірменсько-польське походження (брав участь у боротьбі за незалежність Польщі), тобто ще чотири народи можуть пишатися досягненнями своїх синів. Як завжди, славетна справа знаходить своїх шанувальників серед багатьох причетних до неї народів і визначити національну належність тут доволі складно.
- ↑ Олег Микулич. ЖИТТЄВА І ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИНАХІДНИКА ЙОГАНА ЗЕГА «Нафтовик Борислава». № 71 (7776), 14.09.2007 р. — С. 2. Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 8 січня 2016.
- ↑ Oficjalna strona Gminy Chorkówka (пол.). Архів оригіналу за 14 лютого 2016. Процитовано 8 січня 2016.
- ↑ [Muzeum Przemysłu Naftowego i Gazowniczego im. Ignacego Łukasiewicza (пол.). Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 8 січня 2016. Muzeum Przemysłu Naftowego i Gazowniczego im. Ignacego Łukasiewicza (пол.)]
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 19 września 1974 r. w sprawie przekształcenia Wyższej Szkoły Inżynierskiej w Rzeszowie w Politechnikę Rzeszowską imienia Ignacego Łukasiewicza Dziennik Ustaw від 1974 № 34 ст.201 [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
Джерела ред.
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: підручник з грифом Мінвузу. — Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2013. — 542 с. — ISBN 978-966-518-616-8.
Посилання ред.
- Хроніка руйнування аптеки на Коперника [Архівовано 21 січня 2011 у Wayback Machine.].
- Ігнатій Лукасевич [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Українці у світі».
- Ignacy Łukasiewicz (пол.)
- українські вчені та українські винаходи - світове визнання