Ігнатій Кульчинський

руський теолог й історик

Ігнатій Кульчинський (лат. Ignatius Kulczynski; 1694[1], Володимир, нині Володимир-Волинський — 9 грудня 1747, Гродно, нині Білорусь) — руський теолог й історик, автор першої історії української церкви[2], перший дослідник білоруських старожитностей[3].

о. Ігнатій Кульчинський, ЧСВВ
Народився 1694(1694)
Володимир-Волинський
Помер 9 грудня 1747(1747-12-09)
Гродно
Діяльність священик, теолог, історик
Титул Архимандрит Гродненський
Термін 1736 — 9 грудня 1747
Конфесія греко-католик
Родичі Батьки: Юрій і Олена

ЖиттєписРедагувати

 
Церква святих Бориса і Гліба василіянського монастиря в Гродно, де був архимандритом Ігнатій Кульчинський. Сучасний стан

Народився у місті Володимир на Волині[1][4], за іншими версіями в місті Гродно чи в його околицях[3][5] у шляхетській сім'ї Юрія і Олени. Про початкову освіту Ігнатія Кульчинського достеменно невідомо. В молодому віці прийняв постриг у отців василіян. В 1714—1720 рр. навчався в Колегії поширення віри (прибув на навчання 28 грудня 1714 р., маючи 20 років, а від'їхав 6 травня 1720 р.), де здобув ступінь доктора філософії. В часі навчання в липні 1719 р. отримав священичі свячення[1]. Взяв участь у Замойському синоді (26 серпня — 17 вересня 1720)[6].

Викладав філософію у василіянському монастирі в Полоцьку. Згодом призначений секретарем Корнилія Столповицького-Лебецького, протоархимандрита ордену василіян. Протягом 17271735 років знову мешкав у Римі — генеральний прокуратор ордену отців василіян, парох церкви і настоятель монастиря святих мучеників Сергія і Вакха. Займався поширенням культу Жировицької Божої Матері. Відкрив для Заходу визначну пам'ятку руської культури хрест Євфросинії Полоцької. Автор енциклопедичного рівня праці з історії східної церкви у Східній Європі «Ідеал Руської церкви».

11 лютого 1736 року в Уневі від київського митрополита Атанасія Шептицького Ігнатій Кульчинський отримав адміністрацію Борисоглібського (Колозького) монастиря в Гродні. У вересні того ж року у Руті отримав сан архімандрита. 12 жовтня 1736 року митрополит призначив Ігнатія Кульчинського на посаду гродненського офіціала з підпорядкуванням йому Гродненського, Підляського і Волковиського деканатів, яким залишався до кінця життя. Автор першого опису Колозького монастиря. При визначенні часу побудови монастирської церкви святих Бориса і Гліба, Кульчинський був першим з істориків, хто на землях Великого князівства Литовського використав методику, засновану на аналізі цегли і вапняного розчину, відкривши новий вид історичних джерел — речові пам'ятки[5].

ПраціРедагувати

 
Титульний аркуш книги Ігнатія Кульчинського «Menologium bazylianskie…»
  • Ґрунтовне повідомлення про стан Русинів, які в єдності зі Святою Римською церквою знаходяться в Королівстві Польськім… (лат. Relationes authenticae de statu Ruthenorum cum Sacra Romana Congregatione Unitorum in Regno Poloniae degentium...) Рим, 1727.
  • Промова про Блаженну ікону Діви Марії Жировицької… (лат. Oratio de Beatissimae Virginis Mariae imagine Zyrowicensi...) Рим, 1732.
  • Чудотворна трикольорова яшма, або історична оповідь про три чудотворні ікони Діви Марії: перша — Жировицька в Литві, друга — Паскола у Римі, і третя — це копія другої, подарована римлянами в Жировичі… (лат. Il Diaspro Prodigioso di tre Colori ovvero Narrazione istorica delle tre Imagini Miracolose della Beata Vergine Maria: La prima di Zyrovvice in Lituania, la Seconda del Pascolo in Roma, e la Terza Copia della seconda parimente in Zyrovvice detta da quei Popoli Romana...)
  • Великий знак… (лат. Signum Magnum...)
  • Ідеал Руської церкви від початку прийняття віри і аж до нашого часу у своїх витоках, або старійшини Русі зі Святим Римським Престолом завжди в єдності… (лат. Specimen Ecclesiae Ruthenicae ab origine susceptae fidei ad nostra usquè tempora in suis capitibus seu primatibus Russiae cum S. Sede Apostolica Romana semper unitae...) Рим, 1733.
  • Додаток до Ідеалу Руської Церкви. (лат. Appendix ad Specimen Ecclesiae Ruthenicae) Рим, 1734.
  • Конгрегації василіян 1617—1726.
  • Інвентар Гродненського Колозького василіянського монастиря… (пол. Inwentarz klasztoru bazylianskiego w Grodnie na Kołoży) Гродно, 1738.
  • Хроніка ігуменів, архімандритів, фундаторів і заступників Городенського Колозького монастиря закону Св. Василя Великого (пол. Kronika ihumenow, archymandrytow, fundatorow y protektorow monastyru Grodzienskiego na Kołoży, zakonu S. O. N. Bazylego W.)
  • Менологіон василіянський, це означає Житія Святих Божих обох статей з ордену Святого Василя Великого на місяці розкладені. (пол. Menologium bazylianskie, to iest, Zywoty Swiętych Panskich oboiey płci z zakonu S. Bazylego W. na miesiące rozłozone) Вільно, 1771.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 121 (англ.).
  2. Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні. — Том. І: До року 1353. — Рим; Ню Йорк, 1965. — С. 1.
  3. а б Алексеев Л. В. Игнатий Кульчинский — первый исследователь белорусских древностей (рос.)
  4. Grand dictionnaire universel du XIXe siècle: français, historique, géographique, mythologique, bibliographique…. T. 9 H-K / par M. Pierre Larousse. — Paris, 1872. (фр.)
  5. а б Аляксандр Суша. Книжкова спадщина Ігнатія Кульчинського. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 3 серпня 2013. 
  6. Провінційний синод у Замості 1720 року Божого. Постанови. — Івано-Франківськ: «Нова Зоря», 2006. — С. 107.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати