Ігнатьєв Олексій Миколайович
Граф Олексі́й Микола́йович Ігна́тьєв (рос. Алексе́й Никола́евич Игна́тьев; нар.28 липня 1874, Константинополь, Османська імперія — †17 січня 1948, Ванв, Франція) — церемоніймейстер царського двору, російський офіцер, дипломат і державний діяч. Був рязанським віце-губернатором (1908—1909), подільським віце-губернатором (1909—1911) та губернатором (1911—1915), а також останнім київським губернатором (1915—1917).
| Олексій Миколайович Ігнатьєв рос. Алексей Николаевич Игнатьев | ||
| ||
|---|---|---|
| Народження: |
28 липня 1874 Константинополь | |
| Смерть: |
17 січня 1948 (73 роки) Ванв | |
| Поховання: | Сент-Женев'єв-де-Буа | |
| Країна: |
 Російська імперія Франція | |
| Релігія: | православ'я | |
| Освіта: | Петербурзький університет | |
| Рід: | Ignatyev familyd | |
| Батько: | Ігнатьєв Микола Павлович | |
| Мати: | Yekaterina Ignatyevad | |
| Шлюб: | Mariya Urusovad | |
Життєпис ред.
Походив з старовинного багатого та впливового графського роду Ігнатьєвих[ru]. Син дипломата та державного діяча Російської імперії графа Миколи Павловича Ігнатьєва та княжни Катерини Леонідівни Голіциної. Його старшими братами були: Павло — міністр народної освіти, та Микола — генерал, командир лейб-гвардії Преображенського полку.
У 1888—1893 роках навчався в III Санкт-Петербурзькій гімназії. 1897 року закінчив правничий факультет Санкт-Петербурзького університету. Далі служив у Міністерстві закордонних справ Російської імперії, служив аташе російського посольства в Константинополі (Османська імперія). Проходив військову службу (у 1898—1902 роках) в лейб-гвардії Преображенському полку. Просування у кар'єрі: 1897 рік — аташе посольства в Константинополі, 1898 рік — прапорщик Преображенського полку, 1901 рік — аташе посольства в Римі, камергер, 1903 рік — церемоніймейстер. Був уманським повітовим предводителем дворянства (маршалком шляхти), віце-губернатором у Рязані (1908—1909).
Був подільським віце-губернатором з 14 вересня 1909 по 12 вересня 1911 р. 12(25) вересня 1911 року призначено подільським губернатором[1]. Перебував на цій посаді до 19 серпня 1915 року, коли його було переведено на посаду губернатора Київської губернії (19 серпня 1915—1917). Він був останнім, хто займав цю посаду в Російській імперії.
У 1915—1917 рр. входив до Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
В 1917 був представником Російського Червоного Хреста в Румунії. Учасник громадянської війни в Росії у складі Білої армії, перебував при армії генерала Миколи Юденича. Після поразки Білої армії емігрував у Францію, де пізніше організував у своєму будинку православну церкву та російський культурний центр.
Помер в 1948 році в Ванві. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.
Родина ред.
Дружина (від 26 квітня 1900 року) — Марія Юліївна Урусова (29 листопада 1876, Санкт-Петербург — 17 лютого 1959, Касабланка, Марокко), княжна, фрейліна, донька князя Юлія Дмитровича Урусова (1841 — 13 серпня 1919), дійсного статського радника, і Ольги Іванівни Чернової (1852 — 13 серпня 1919). В шлюбі з княжною Марією Урусовою мали шестеро дітей:
- граф Микола (18.11.1902, с. Круподеринці, Бердичівський повіт, Київська губернія—02.02.1985) — одружений з графинею Олександрою Миколаївною Остен-Сакен (1909—1989). В шлюбі мали сина Миколу (нар.1937) та доньку Софію (нар.1939)
- граф Володимир (18/31.03.1904, с. Круподеринці, Бердичівський повіт, Київська губернія—27.08.1969, Рабат, Марокко) — архітектор, багатолітній голова парафіяльної асоціації «Російська Православна Церква в Марокко». Одружений з Катериною Андріївною Балашовою (нар.1905), в шлюбі мали трьох синів: Андрія (нар.1932), Миколу (1932—1933) та Олексія (1938—після 2010)
- граф Олексій на прізвисько «Чуб» (09.10.1905—08.04.1993) — проживав в Касабланці (Марокко). Одружений з Марією-Луїзою Герман (1917—1980)
- графиня Ольга (02.09.1907—08.12.1986) — заміжня за Володимиром Миколаєвичем Кожиним (29.03.1890—18.05.1980)
- граф Павло (23.01.1909—18.04.1909)
- граф Леонід (10.09.1911—18.01.1974) — священик з 1947 року, правив в церкві міста Бад-Гомбург (Німеччина). Освіту здобув у Франції, проживав в Німеччині[2]. Дружина — Алла Володимирівна Іонова (22.04.1908—13.01.1984), їхні діти: Дмитрій (нар.1934) — також став священиком (митрофорний протоієрей[3]), має двох доньок; Катерина (нар.1942) — в шлюбі Цурікова; Федор (нар.1944)
Примітки ред.
- ↑ Именной Высочайший Указ // Подольские губернские ведомости. — 1911. — № 76. — 24 сентября. — С.1.
- ↑ Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997 в 6 томах. Том 3. И — К. М.: «Пашков дом», 1999. — ISBN 5-7510-0169-9. — С.53. (рос.)
- ↑ Юбилей протоиерея Димитрия Игнатьева. Германская епархия Русской Православной Зарубежной Церкви [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела ред.
- Воронкова Т. I. Ігнатьєв Олексій Миколайович // Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. — К., 2002. — С. 193—194.
Посилання ред.
- Оточення Миколи II [Архівовано 15 серпня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- Вона другом Пушкіна була… [Архівовано 27 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- Российское зарубежье во Франции 1919—2000. Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. Москва. Наука; Дом-музей Марины Цветаевой. 2008. [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
|
|
Це незавершена стаття про особу Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |