Ігнатовський Всеволод Макарович

Ігнатовський Всеволод Макарович (19 квітня 1881, Токарі — 4 лютого 1931, Мінськ) — білоруський і радянський історик, педагог, державний та партійний діяч. Академік Білоруської АН (1928), академік ВУАН (1929; нині Національна академія наук України).

Ігнатовський Всеволод Макарович
біл. Усевалад Макаравіч Ігнатоўскі
Народився	19 квітня 1881(1881-04-19) Токарі, Брестський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	4 лютого 1931(1931-02-04) (49 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	Військовий цвинтар в Мінськуd
Країна	СРСР
Діяльність	історик, політик
Alma mater	Vilna Theological Schoold Віленська духовна семінарія Могильовська духовна семінарія Тартуський університет (1911)
Галузь	історія
Заклад	Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка Інститут білоруської культури Національна академія наук Білорусі Інститут історії НАН Білорусіd Білоруський державний університет
Членство	НАН України Minsk Belarusian School Councild
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Ігнатовський Всеволод Макарович у Вікісховищі

Біографія

Народився в с. Токарі (нині село Брестської області, Білорусь). Закінчив Віленське духовне училище (1896), 1896—1902 навчався в Литовській та Могильовській духовних семінаріях; 1902–05 на історичному відділенні Петербурзького історико-філологічного інституту, 1905–06 і 1909–11 — на історико-філологічному факультеті Юр'євського (нині Тартуський) університету. 1906–09 викладав у школах Гродненської та Олонецької губерній, 1911–20 — у школах м. Мінськ (нині столиця Білорусі) та в Мінському вчительському інституті (1915–18 працював у м. Ярославль (нині місто в РФ), куди Мінський учительський інститут був евакуйований у роки Першої світової війни).

1915 організував культурно-освітню організацію «Наш край» (від 1917 — «Малада Бєларусь», лівоесерівського спрямування). 1920 на базі «Маладой Бєларусі» створив Білоруську комуністичну організацію, що пізніше влилася до Комуністичної партії (більшовиків) Литви та Білорусі. В липні 1920 брав участь у підписанні «Декларації про оголошення незалежності Радянської соціалістичної республіки Білорусь». У липні–грудні 1920 — член Військово-революційного комітету Білорусі, від серпня 1920 — нарком землеробства Білоруської СРР, від 1921 — нарком освіти. 1924 очолив відділ агітації і пропаганди ЦК Комуністичної партії (більшовиків) Білорусі. У 1920-ті рр. — один із творців і провідників політики білорусизації.

Одночасно з липня 1921 — один з фундаторів та член правління Білоруського державного університету, декан педагогічного факультету цього університету. 1926–28 — директор Інституту білоруської культури, а після того, як його було реорганізовано в Білоруську АН обраний першим президентом Білоруської АН (1928). 1929—1931 — перший директор Інституту історичних наук Білоруської АН. 1930 очолив Кафедру історії Білорусі Історико-філологічного відділу ВУАН.

Автор праць з історії Білорусі, особливу увагу приділяв висвітленню історії польського повстання 1863—1864 на території Білорусі.

Наприкінці 1930 — початку 1931 був безпідставно звинувачений у «веденні боротьби проти національної політики партії», зв'язках з контрреволюційною організацією «Союз визволення Білорусі», «націонал-демократичних помилках». Виключений з лав Комуністичної партії (більшовиків) Білорусі та знятий з посади президента Білоруської АН. У грудні 1930 на засіданні комуністичної фракції президії ВУАН також розглядалося питання про виключення І. з дійсних членів ВУАН. Покінчив життя самогубством у м. Мінськ. Реабілітований 1990.

Джерела та література

• Юркова О. В. Ігнатовський Всеволод Макарович [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.