Іво Лапенна

Іво Лапенна (5 листопада 1909, Спліт, Хорватія — 15 грудня 1987, Копенгаген) — професор права. Пропагандист мови есперанто, перебував на посаді президента Всесвітньої асоціації есперанто з 1964 по 1974 рік. Відомий як успішний оратор на есперанто, автор ряду книг і співавтор Резолюції ЮНЕСКО про есперанто від 1954 року, в якій ЮНЕСКО офіційно визнає мову есперанто.

Іво Лапенна
Народився	5 листопада 1909(1909-11-05) Спліт, Австро-Угорщина
Помер	15 грудня 1987(1987-12-15) (78 років) Копенгаген, Данія ·злоякісна пухлина
Поховання	Rødovre cemeteryd
Країна	Велика Британія  Долитавщина  Королівство Югославія  Демократична Федеративна Югославія  СФРЮ
Діяльність	правник, rhetorician, есперантист, викладач університету
Заклад	Університетський коледж Лондона
Мова творів	есперанто
Членство	Міжнародна академія наук Сан-Марино, Universala Esperanto-Asocio і Neutral Esperanto Movementd
У шлюбі з	Emilija Lapennad, Ljuba Lapennad і Birthe Lapennad
Автограф
Іво Лапенна у Вікісховищі

Біографія

Лапенна народився в місті Спліт у Хорватії (пізніше в Австро-Угорщині). У 1933 році в Загребі він отримав ступінь доктора філософії, в 1947 році став професором університету в Загребі, потім в Лондоні. Виїхавши в 1949 році з Югославії, деякий час проживав у Парижі, з 1951 року — у Великій Британії. У 1962 році став громадянином Великої Британії.

Помер Іво Лапенна у 1987 році в Копенгагені, де й був похований.

Тричі був одружений. Перша дружина — Емілія Лапенна (Emilija Lapenna), друга — Люба Лапенна (Ljuba Lapenna), третя — Бірте Лапенна (Birthe Lapenna, з 1986 року). У шлюбах в Іво не було дітей.

Під час роботи Лапенна на посаді президента асоціації виникали різні конфлікти. Його звинувачували в культі особистості, диктатурі й ін.. У цих конфліктах Лапенна перемагав. Але під час конгресу в Гамбурзі в 1974 році він заявив, що відмовляється від посади президента асоціації есперанто. Комітет обрав в якості нового президента — Гамфрі Р. Тонкіна. Іво відмовився від усіх почесних звань в UEA і TEJO. Події, що відбулися в конгресі, були інтерпретовані як «комуністичний переворот».

У 1983 році Лапенна став одним із засновників АІС Сан-Марино, а також співзасновником спеціалізованої асоціації юристів-есперантистів.

Творча та наукова діяльність

Іво Лапенна був автором таких творів, як:

• Retoriko («Риторика»), 1950 і наступні видання.
• «Факти про міжнародну мову» (1952)
• Principaro de Frostavallen, gvidlinioj pri informado, (1956)
• Elektitaj paroladoj kaj prelegoj («Вибрані промови і лекції», додаток до риторики) (1966)
• Esperanto en perspektivo («Есперанто в перспективі») (1974), написано в співавторстві з Ulrich Lins (історик) та Tazio Carlevaro (літератор).
• Hamburgo en retrospektivo («Гамбург у ретроспективі») (1975/1977).
• «Історія дипломатії», хорватською мовою, 1949
• «Держава і право: Радянська і югославська теорія», Лондон, 1964
• «Радянське кримінальне право», Лондон, Сідней, Торонто, 1968

Див. також

• Президенти Всесвітньої есперанто-асоціації

Література

• John Wells. Personaj rememoroj pri Ivo Lapenna, p. 308 en: Carlo Minnaja (red.). Eseoj memore al Ivo Lapenna. Danlando. 2001.
• Fonto laŭ Laine: Ulrich Lins, Utila Estas Aliĝo, p. 97.
• The Esperanto Movement. Hull. 1977. p. 248.
• Perspektivo. Studgrupo pri internacia lingvo (red.): Universala Esperanto-Asocio en la periodo 1970—1980.
• Tekstoj de la konkurso de la Premio Miyoshi 2001, sen loko 2002.
• Marcus Sikosek (Ziko van Dijk): Die neutrale Sprache. Eine politische Geschichte des Esperanto-Weltbundes. Bydgoszcz: Skonpres, 2006. ISBN 978-83-89962-03-4.
• Ulrich Lins: Ivo Lapenna kaj la komunistoj. En: la sama: Utila Estas Aliĝo. Tra la unua jarcento de UEA, UEA: Roterdamo 2008, p. 75-112.
• Ulrich Lins: La du flankoj de Ivo Lapenna, Beletra Almanako, nº 19, februaro 2014 року, Novjorko, Mondial. ISBN 9781595692771, ISSN 1937-3325.

Посилання

• Фонд Іво Лапенна [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Personaj rememoroj pri Ivo Lapenna [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Іво Лапенна (до 110 річчя від дня народження) [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.]