Іва́шко Васи́льович Ди́чко (? — після 1461) — волинський зем'янин, найдавніший з відомих власників сучасного міста Рівне.

Івашко Дичко
княжий конюший
 
Смерть: після 1461
Підданство: Велике Князівство Литовське

Біографія та діяльність ред.

Івашко Дичко належить до маловідомого шляхетського роду волинських зем'ян, які володіли землями на території сучасного міста Рівне.[1] Вперше Дички згадуються в грамоті князя Свидригайла Ольгердовича від 5 травня 1434 року, якою той надавав у власність маєток Басово з прилеглими селами для волинського боярина Єсифа Джуси з Кирдійовичів. У грамоті, де зокрема вперше писемно згадується Рівне на волості Басово у Луцькому повіті, князь застерігав репецієнта від посягань на добра княжих конюхів і конокормців Дичків "на Ровномъ" які раніше вочевидь входили до комплексу маєтків "Басово" та "Ровноє".[2]

Незабаром родина Дичків невідомо яким саме чином, але зуміла повернути собі перший з маєтків — "Ровноє". Відомо, що до 22 грудня 1461 року Івашко Васильович Дичко володів повністю селом Ровноє яке продав Семену князю Несвізькому (згодом князь Збаразький, князь Колоденський) за 300 коп грошей широких[3]. По смерті князя, Рівне залишилося у власності його вдови княгині Марії Рівненської.

Примітки ред.

  1. Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська). Кременець. с. 104. 
  2. Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська). Кременець. с. 144, 145. 
  3. Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie (далі – AS). – T.I: 1366–1506. – Lwów, 1887. – №LVI. – S.53–54.

Джерела ред.

  • Собчук В.Д. «Від коріння до корони». Кременець 2014 р. – 506 ст. Ст. 104, 144, 145, 147.
  • Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». – Kraków, 1888. – S. 2