Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Онук відомого болгарського архітектора епохи Болгарського Відродження Ніколи Фічева (Кольо Фічето), народився в Трново. Військову кар'єру розпочав під час Російсько-турецької війни (1877—1778) як боєць болгарського ополчення. У 1882 закінчив військове училище у Софії в чині підпоручика. Під час Сербсько-болгарської війни командував ротою 5-го піхотного дунайського полку. У 1887 дослужився до капітана. У 1898 закінчив Військову академію в Турині. У 1903 отримав звання полковника. У 1907 командував фракійською дивізією. У роки Балканських воєн начальник штабу болгарської армії.

У 1915 пішов у запас. Написав працю по військовому мистецтву «Тактика». Помер в 1931 в Софії.

ЗванняРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Фичев, Иван. Военноисторически очерк за Българо-сръбската война през 1885 г.. София, 1888.
  • Фичев, Иван. Планинска война. София, 1893.
  • Фичев, Иван. Тактика. Курс за дивизионните учебни команди. София, 1894.
  • Фичев, Иван. Военната история и метода на нейното изучаване. София, 1897.
  • Фичев, Иван. Македонският въпрос. Париж, 1905.
  • Фичев, Иван. Ляоян. Военноисторическа студия според руски и японски официални сведения. София, 1906.
  • Фичев, Иван. Висшето командуване през Балканската война 1912 г. от началото на войната до Чаталджа включително. София, 1927.
  • Фичев, Иван. Критическа студия върху труда на генерала от пех. Радко Димитриев «Трета армия в Балканската война». София, 1906.
  • Фичев, Иван. Чаталджа. Тактическа студия. Париж, 1930.
  • Фичев, Иван. Критическо изучаване Сръбско-българската война през 1885 г. (Според съчинението на Военноисторическата комисия — 1915). Париж, 1930.
  • Фичев, Иван. Балканската война 1912—1913. Преживелици, бележки и документи. Париж, 1940.

ДжерелаРедагувати