Ургант Іван Андрійович

(Перенаправлено з Іван Ургант)

Іван Андрійович Ургант (нар. 16 квітня 1978, Ленінград, СРСР) — російський актор, шоумен, теле- і радіоведучий, співак, музикант, композитор, продюсер і сценарист, режисер. Ведучий програми «Вечірній Ургант» на російському Першому каналі. Був ведучим програми «Велика різниця по-українськи» на телеканалах ICTV (2009—2010), 1+1 (2011—2012), Інтер (2012—2013), Zoom (2015).

Ургант Іван Андрійович
рос. Иван Андреевич Ургант
Народився 16 квітня 1978(1978-04-16) (46 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
 Ізраїль
Місце проживання Москва
Діяльність актор, телеведучий, ведучий, музикант, радіоведучий, шоумен, телепродюсер, кінопродюсер, режисер, сценарист, гуморист
Галузь телебачення
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Знання мов російська
Заклад Перший канал
Роки активності 1999 — тепер. час
Батько Андрій Львович Ургант
Мати Кисельова Валерія Іванівнаd
У шлюбі з Кікнадзе Наталія Автандилівнаd
Нагороди
IMDb ID 1679435

Виступає проти війни Росії з Україною[1][2][3].

Життєпис

ред.

Народився 16 квітня 1978 року в Ленінград в сім'ї акторів Андрія Львовича Урганта і Валерії Іванівни Кисельової (19512015).

Онук акторів Ніни Ургант (1929—2021) і Лева Міліндера. Молода сім'я проіснувала недовго, всього рік після народження Івана. З малих років мріяв стати актором. Після розлучення батьків жив із матір'ю й вітчимом, ленінградським актором Дмитром Ладигіним.[4].

Вчився в ленінградській ДМШ № 18, в Гімназії при ДРМ. Закінчив Санкт-петербурзьку академію театрального мистецтва. Під час навчання в академії Ургант разом з Алісою Фрейндліх в ДАВДТ ім. Товстоногова зіграв в спектаклі «Макбет», в якому він отримав роль стражника N12. Після здобуття акторської освіти Іван не став займатися театром як основною професією. В першу чергу молодій людині довелося заробляти гроші, тому спочатку він працював офіціантом, барменом, а потім і ведучим нічних шоу в клубах. У 1999 році Урганту вдалося отримати роботу на петербурзьких радіостанціях. Окрім цього він виступав і на телебаченні, вів програму «Петербурзький кур'єр» на П'ятому каналі. Надалі його чекав переїзд в Москву і продовження кар'єри на радіо — спочатку на «Русское радио», а потім на «Хіт FM». Через якийсь час Іван з'явився і на московському телебаченні, на каналі MTV. Він отримав запрошення на кастинг в той час, коли Ольга Шелест і Антон Комолов підшукували пару ведучих для спільної роботи на шоу «Бадьорий ранок».

Брав участь в телевізійній грі «Форт Байяр».

Телеведучий в програмі «Вечірній Ургант» на російському Першому каналі. Також часто веде церемонії вручення різних премій.

10 червня 2018 року отримав ізраїльське громадянство[5][6].

24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного наступу Росії на Україну, Іван Ургант опублікував на своїй сторінці чорний квадарт із підписом: «Страх і біль. НІ ВІЙНІ».[1] Відтоді щоденна програма «Вечірній Ургант» не виходила в ефір протягом більше місяця.[3][7]

Музика

ред.

Іван — музикант-мультиінструменталіст: грає на гітарі, фортепіано, акордеоні, блок-флейті і ударних.

Співецький голос — баритон.

У кінці 1990-х років виступав під псевдонімом Внуук[8][9][10]. У 1999 році випустив альбом «Зірка», розроблений з Максимом Леонідовим. У 2011 році відновив співацьку кар'єру, виступає під псевдонімом «Grisha Urgant»[11].

Також Ургант написав слова пісні «Йди за зірками»[12], виконаною групою «Слот» спільно з Радисткою К@т (солістом альтернативної рок-групи RadioCat). Пізніше на пісню був знятий кліп.

Дискографія

ред.
  • 1999 — «Зірка», разом з Максимом Леонідовим
  • 2012 — «Estrada»

Сім'я

ред.
  • Батько — Андрій Львович Ургант (нар. 1956).
  • Мати — Валерія Іванівна Кисельова (1951—2015).
  • Брат — Григорій Андрійович Ургант (нар. 1978).
  • Дід — Лев Максович Міліндер (1930—2005).
  • Бабуся  — Ніна Миколаївна Ургант (1929—2021).
  • Єдинокровна сестра Марія (нар. 1984)[13].
  • Єдиноутробні сестри Валентина (нар. 1983) і Олександра (нар. 1988) Ладигіни.
  • Перша дружина — Каріна Ургант (дівоче прізвище: Авдєєва) (нар. 1974)[14][15].
  • Незареєстрований шлюб з Тетяною Геворкян (нар. 1974), телеведучою «MTV Росія». Прожили разом майже 5 років.[15][16].
  • Друга дружина — Наталія Автандилівна Кікнадзе (нар. 5 березня 1978), з якою Іван вчився в гімназії при Російському музеї в Санкт-Петербурзі[15].
    • пасинок Ніко (син Наталії від першого шлюбу; нар. 19 лютого 1997 року).
    • падчерка Еріка (дочка Наталії від першого шлюбу; нар. 18 серпня 2000 року).
    • дочка Ніна (нар. 15 травня 2008 року). Назвали на честь бабусі Івана, актриси Ніни Ургант.
    • дочка Валерія (нар. 21 вересня 2015 року). Назвали на згадку про матір Івана, актриси Валерії Кисельової.
  • Прадід — Микола Андрійович Ургант, естонець, офіцер НКВС[17][18].

Критичні відгуки

ред.

У квітні 2013 року під час телепрограми «Смак» Іван Ургант некоректно пожартував про український народ. Урганту підіграв його гість кінодраматург, художник, режисер і актор Олександр Адабаш'ян. Ведучий сказав:

  Я порубав зелень, як червоний комісар мешканців українського села.  

Пізніше Ургант в іронічній формі попросив вибачення у своєму Twitter[19]. 17 квітня в ефірі телепередачі «Вечірній Ургант» Іван просив публічні вибачення у жителів України за свій невдалий жарт сказавши, зокрема, що Україну він дуже любить[20].

Телевізійна кар'єра

ред.

Передачі

ред.

Премії та ін.

ред.

Знімався в рекламі Actimel, МТС та Мегафон. Судив ігри Вищої ліги КВН.

Фільмографія

ред.
  1. 1998 — Жорсткий час — друг юної актриси
  2. 1999 — Вулиці розбитих ліхтарів (Серія «Пастка для мамонта») — Коля Колесніков на прізвисько «Мамонт»
  3. 2002 — Гроші — Іван
  4. 2004 — 33 квадратні метри — орнітолог
  5. 2005 — Від 180 і вище — Антон
  6. 2006 — 1-й швидкий — Ілля
  7. 2006 — Жесть — Ілля
  8. 2006 — Неваляшка — коментатор
  9. 2007 — Перший удома — камео
  10. 2007 — Він, вона і я — Денис Ганін
  11. 2007 — Троє і сніжинка — Гарік
  12. 2008 — Чарівник — капітан Захаров
  13. 2008 — Парадокс — друг Вадика
  14. 2008 — Європа-Азія — Елвіс
  15. 2010 — Ялинки — Борис
  16. 2010 — Викрутаси — Даня
  17. 2011 — Висоцький. Дякуємо, що живий — Сєва Кулагін
  18. 2011 — Ялинки 2 — Борис
  19. 2013 — Ялинки 3 — Борис
  20. 2014 — Швидкий "Москва-Росія" — камео
  21. 2014 — Ялинки 1914 — Борис
  22. 2016 — Ялинки 5 — Борис
  23. 2017 — Ялинки нові — Борис
  24. 2017 — Міфи — Іван Ургант

Озвучування

ред.

Бібліографія

ред.
  • Познер В., Кан Б., Ургант І. Одноповерхова Америка. — М.: Зебра-Е, 2008. — 480 с. — ISBN 978-5-94663-604-9.;

Театральні роботи

ред.

Майстер-класи

ред.
  • Майстер-клас в МДУ, Вища Школа Телебачення.

Нагороди

ред.
  • 2007 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійного мистецтва ТЕФІ.
  • 2009 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ у складі Прожекторперісхілтон.
  • 2010 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійного мистецтва ТЕФІ у складі Прожекторперісхілтон.
  • 2014 — Лауреат премії «ТОП 50. Найзнаменитіші люди Петербургу» в номінації «ГЕГи року» за образ Гриші Урганта[22].
  • 2014 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ в номінації «Кращий ведучий розважальної програми» як той, хто веде телепередачу «Вечірній Ургант»[23].
  • 2015 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ в номінації «Кращий ведучий розважальної програми» як той, хто веде телепередачу «Вечірній Ургант»[24].
  • 2016 — премія Kids Choice Awards («Кращий російський телеведучий»).
  • 2016 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ в номінації «Кращий ведучий розважальної програми» як той, хто веде телепередачу «Вечірній Ургант».
  • 2016 — Лауреат в номінації «Народний герой» премії журналу ОК![25].

Примітки

ред.
  1. а б Світлана Мусійко. «Страх і біль»: Іван Ургант закликав уряд зупинити війну [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Clutch, 24.02.2022.
  2. Христина Ковальчук. «Люди не повинні гинути…»: Меладзе, Галкін, Ротару і Орбакайте закликали зупинити війну з Україною [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.] // Стена, 24.02.2022.
  3. а б Анастасія Рогожінська. Івана Урганта прибрали з росТБ після підтримки України? Ксенія Собчак відкрила всі карти — Новини світового шоу-бізнесу [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.] // Сьогодні, 28.02.2022.
  4. Вітчим Івана Урганта Дмитро Ладигін: Наша сім'я жила бідно, поки Ваня не став зіркою. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
  5. Иван Ургант стал гражданином Израиля, оформив документы в Бен-Гурионе. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 11 червня 2018.
  6. Вслед за Романом — Иван: известный российский шоумен стал гражданином Израиля. Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 11 червня 2018.
  7. Отец Ивана Урганта объяснил, почему не выходит шоу «Вечерний Ургант» [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] // Вокруг ТВ, 27.03.2022. (рос.)
  8. Внуук. noto.ru. 6 лютого 2008. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 18 квітня 2013.
  9. Максим Леонідов продюсує високоякісну попсу (1998). tutti.e-burg.ru; archive.org. Архів оригіналу за 28 травня 2003. Процитовано 18 квітня 2013.
  10. Проект ВНУУК. неофіційний сайт групи "Секрет" (thesecret.narod.ru). Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  11. Гриша Ургант. Офіційний сайт. grishaurgant.ru. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  12. Ургантдеграунд від групи « Слот». Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 29 червня 2017.
  13. Коробки С. (1 грудня 2010). Батько Івана Урганта : Народимо синові сестричку. blik.ua; archive.org. Архів оригіналу за 4 грудня 2010. Процитовано 18 квітня 2013.
  14. Ємельянова О. (6 квітня 2011). Амурні таємниці сім'ї Ургантів. "Експрес газета" (eg.ru). Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  15. а б в Мурашкіна Л. (11 червня 2009). Тайна дружина Івана Урганта. kp.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  16. Біографії зірок на Cosmo.ru: Таня Геворкян. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 29 червня 2017.
  17. Ніна Ургант, Три кішки і двоє чоловіків, 2009 - Документальне кіно - Перший канал. 1tv.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  18. Ігор BIN. Ургант Ніна Миколаївна. rusactors.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  19. Іван Ургант вибачився за «порубаних мешканців українського села» з іронією [Архівовано 8 липня 2013 у Wayback Machine.] 24 (телеканал), 15.04.2013
  20. Корченкова Н. (18 квітня 2013). Иван Ургант извинился. kommersant.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  21. Спектакль "Шалені гроші" на сайті Театру імені Пушкіна. teatrpushkin.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  22. «Єдина зброя, якою я користуюся, — це цибуля [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.]» — Іван Ургант в інтерв'ю журналу «Собака.ru», травень, 2014 рік
  23. Ургант визнаний кращим ведучим розважальних передач (рос.). argumenti.ru. 28 червня 2014. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 31 липня 2014.
  24. Іван Ургант став володарем премії ТЕФІ [Архівовано 3 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Московський Комсомолець, 25 червня 2015
  25. Вера Брежнєва Філіп Кіркоров . Гарячі новини: Оголошені переможці премії журналу ОК!. www.loveradio.ru. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2016.

Посилання

ред.