Кожедуб Іван Микитович
Іва́н Мики́тович Кожеду́б (8 червня 1920, Ображіївка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, УСРР — 8 серпня 1991, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський льотчик-ас німецько-радянської війни, найрезультативніший льотчик-винищувач в авіації союзників за весь час Другої світової війни. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Маршал авіації (1985).
| Іван Микитович Кожедуб | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Маршал авіації | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження |
8 червня 1920 Ображіївка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Українська СРР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть |
8 серпня 1991 (71 рік) Москва, Російська РФСР, СРСР поховання: Новодівочий цвинтар | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національність | українець | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Псевдо | укр. Ба́тько, укр. Борода́[1][2] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1939–1991 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність |
 СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вид ЗС |
 ВПС СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рід військ |
 Винищувальна авіація | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви |
Друга світова війна: • Курська битва • Битва за Дніпро Корейська війна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зміст
ЖиттєписРедагувати
Народився в українській селянській родині в селі Ображіївка, (зараз Сумська область, Україна). Закінчивши у рідному селі семирічну школу, вступив у 1934 до школи робітничої молоді в Шостці. Восени 1936 року розпочав навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі і одночасно в місцевому аероклубі.
У Червоній Армії з 1940. У 1941 закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором.
З початком Німецько-радянської війни разом з авіашколою евакуйований на станцію Манкент Південно-Казахстанської області Казахської РСР. Після численних рапортів з проханням відправити на фронт його бажання задовольнили лише у 1943 році.
На фронті з березня 1943 року, коли у складі дивізії прибув на Воронезький фронт. Учасник Курської битви, битви за Дніпро, Нижньодніпровської, Корсунь-Шевченківської та Умансько-Ботошанської наступальних операцій, повітряного бою на ближніх підступах до Румунії в травні-червні 1944 року, Білоруської, Прибалтійської, Вісло-Одерської, Східно-Померанської, Берлінської наступальних операцій. Свій перший бойовий виліт зробив 26 березня 1943 року, але невдало: його Ла-5 отримав пошкодження в бою, а при поверненні ще й був обстріляний радянською зенітною артилерією. З великими труднощами Кожедуб довів винищувач до аеродрому і зробив посадку. Місяць літав на старих машинах, поки не отримав новий Ла-5. Пізніше воював на Степовому фронті.
Бойовий рахунок молодший лейтенант Кожедуб відкрив 6 липня 1943 року в ході битви на Курській дузі, збивши бомбардувальник Ju 87.
До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника (сюди не входять 2 американських P-51, збиті ним весною 1945 року, які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). Свій останній бій, в якому збив 2 FW-190, провів у небі Берліна. За всю війну жодного разу не був збитий. Його вважають найкращим асом СРСР і взагалі авіації союзників.
Після війни працював на відповідальних посадах у ВПС, у 1950—1953 роках командував авіадивізією, що воювала в Північній Кореї. На посаді командира дивізії Кожедуб пробув до 14 лютого 1955 року, коли був направлений на авіаційний факультет академії.
У 1956 році закінчив Військову академію Генерального штабу. З 1964 року — 1-й заступник командуючого авіацією Московського Військового округу, з 1971 працював у центральному апараті ВПС, з 1978 — у групі генеральних інспекторів МО СРСР.
Помер 8 серпня 1991 в себе на дачі від серцевого нападу.[3]Похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.
Список повітряних перемогРедагувати
В офіційній радянській історіографії підсумок бойової діяльності Кожедуба виглядає як 62 літаки противника, збиті особисто. Однак недавні архівні дослідження показали, що ця цифра трохи занижена — в нагородних документах (звідки вона, власне, і була взята) з невідомих причин відсутні дві повітряні перемоги (8 червня 1944 — Ме-109 і 11 квітня 1944 -PZL P.24), між тим як вони були підтверджені — офіційно занесені на особистий рахунок льотчика[4]
| № п/п | Дата перемоги | Тип літака | Місце перемоги |
|---|---|---|---|
| 1 | 06.07.1943 | Ju 87 | на захід від Завидівки |
| 2 | 07.07.1943 | Ju 87 | ст. Гостіщево |
| 3 | 09.07.1943 | Bf 109 | Красна Поляна |
| 4 | 09.07.1943 | Bf 109 | на схід від Покровки |
| 5 | 09.08.1943 | Bf 109 | Прелєстний |
| 6 | 14.08.1943 | Bf 109 | Іскрівка |
| 7 | 14.08.1943 | Bf 109 | Коломна |
| 8 | 16.08.1943 | Ju 87 | Рогань |
| 9 | 22.08.1943 | Fw 190 | Люботин |
| 10 | 09.09.1943 | Bf 109 | на північ від Іскровки |
| 11 | 30.09.1943 | Ju 87 | на південний-захід від Бородаївки |
| 12 | 01.10.1943 | Ju 87 | на захід від Бородаївки |
| 13 | 01.10.1943 | Ju 87 | на захід від Бородаївки |
| 14 | 02.10.1943 | Bf 109 | Плоске |
| 15 | 02.10.1943 | Ju 87 | Петрівка |
| 16 | 02.10.1943 | Ju 87 | на південний-захід від Андріївки |
| 17 | 02.10.1943 | Ju 87 | на південний-захід від Андріївки |
| 18 | 04.10.1943 | Bf 109 | на північний-захід від Бородаївки |
| 19 | 05.10.1943 | Bf 109 | на південний-захід від Красного Кута |
| 20 | 05.10.1943 | Bf 109 | на захід від Куцевалівки |
| 21 | 06.10.1943 | Bf 109 | Бородаївка |
| 22 | 10.10.1943 | Bf 109 | Дніпрово-Кам'янка |
| 23 | 12.10.1943 | Ju 87 | на північ від Плоского |
| 24 | 12.10.1943 | Bf 109 | на південь від Петрівки |
| 25 | 12.10.1943 | Ju 87 | на південь від Домоткані |
| 26 | 29.10.1943 | Ju 87 | Кривий Ріг |
| 27 | 29.10.1943 | He 111 | на захід від Будівки |
| 28 | 16.01.1944 | Bf 109 | Ново-Злинка |
| 29 | 30.01.1944 | Bf 109 | на схід від Нечаївки |
| 30 | 30.01.1944 | Ju 87 | на захід від Липівки |
| 31 | 14.03.1944 | Ju 87 | Осіївка |
| 32 | 21.03.1944 | Ju 87 | Лебедин — Шпола |
| 33 | 11.04.1944 | PZL P.24 | Сирка |
| 34 | 19.04.1944 | He 111 | на північ від Ясс |
| 35 | 28.04.1944 | Ju 87 | на північний-схід від Вултуру |
| 36 | 29.04.1944 | Hs 129 | Хорлешти |
| 37 | 29.04.1944 | Hs 129 | Хорлешти |
| 38 | 03.05.1944 | Ju 87 | Тиргу Фрумос — Думбревіца |
| 39 | 31.05.1944 | Fw 190 | на схід від Вултуру |
| 40 | 01.06.1944 | Ju 87 | Чужа Вода |
| 41 | 02.06.1944 | Hs 129 | на захід від Стинка |
| 42 | 03.06.1944 | Fw 190 | Редиу-Улуй — Тетер |
| 43 | 03.06.1944 | Fw 190 | Редиу-Улуй — Тетер |
| 44 | 03.06.1944 | Fw 190 | на північний-захід від Ясс |
| 45 | 07.06.1944 | Bf 109 | Пирлиця |
| 46 | 08.06.1944 | Bf 109 | Кирпиці |
| 47 | 22.09.1944 | Fw 190 | на північний-захід від Стренчі |
| 48 | 22.09.1944 | Fw 190 | на південний-захід від Рамнієки — Даксти |
| 49 | 25.09.1944 | Fw 190 | на північний-захід від Вальмієра |
| 50 | 16.01.1945 | Fw 190 | на південь від Студзяна |
| 51 | 10.02.1945 | Fw 190 | на північний-захід від аеродрому «Морін» |
| 52 | 12.02.1945 | Fw 190 | на захід від Кинітц |
| 53 | 12.02.1945 | Fw 190 | на захід від Кинітц |
| 54 | 12.02.1945 | Fw 190 | озеро Китцер-Зеє |
| 55 | 17.02.1945 | Me 262 | на схід від Альт-Фрідлянд |
| 56 | 19.02.1945 | Bf 109 | на північ від Фюрстенфельда |
| 57 | 11.03.1945 | Fw 190 | на північ від Брюнхен |
| 58 | 18.03.1945 | Fw 190 | на північ від Кюстрин |
| 59 | 18.03.1945 | Fw 190 | на північний-захід від Кюстрин |
| 60 | 22.03.1945 | Fw 190 | на північ від Зеєлова |
| 61 | 22.03.1945 | Fw 190 | на схід від Гузова |
| 62 | 23.03.1945 | Fw 190 | станція Вербіг |
| 63 | 17.04.1945 | Fw 190 | Вріцен |
| 64 | 17.04.1945 | Fw 190 | Кінітц |
| Літаки союзників (винищувачі США) | |||
| 65 | квітень 1945 | Р-51 | в районі Берліна |
| 66 | квітень 1945 | Р-51 | в районі Берліна |
Літаки на яких воював КожедубРедагувати
Цікаві факти з життя військового пілотаРедагувати
З травня 1944 року воював на Ла-5ФН, побудованому на кошти колгоспника Сталінградської області В. В. Конєва. Через кілька днів збив на ньому Ju 87. Протягом 6 наступних днів збив ще 7 літаків. Наприкінці червня він передав свій Ла-5ФН Кирилу Євстигнєєву (згодом двічі Герою Радянського Союзу), а самого Кожедуба тоді направили у навчальний полк для перепідготовки на винищувач Ла-7.
На рахунку Кожедуба є і перший в історії реактивної ери літак, збитий в повітряному бою та ще й гвинтовим противником. Це сталося 15 лютого 1945 р. над річкою Одер. Кожедуб збив реактивний винищувач Me-262 унтер-офіцера К. Лянге з I./KG(J)54. "На реактивний літак сів ас, який мав 180 збитих літаків. Генерал-полковник авіації у відставці Сергій Горєлов згадував:
Швидкість потужна. Доганяє. Особливо коли забаришся, а він по прямій, без маневру йде». Німецький ас шукав Кожедуба, полював на нього, але Кожедуб знайшов його скоріше. Реактивного «мессера» переграв не швидкістю, а самою лише майстерністю. У небі Франкфурта-на-Одері. На максимальній межі можливостей літаків, при величезних перевантаженнях, він із своїм веденим зайшли у хвіст «мессершмідту». Титаренко — його літак був трохи вище — відкрив вогонь першим. Ме-262 — і це була вже паніка — тікає вліво, і тут його зустрічає Кожедуб. І гордість німецького авіапрому перетворюється у вогненну кулю.
Наприкінці війни американськими льотчиками в зоні дій радянської авіації було збито радянські винищувачі. І. М. Кожедуб вилетів і особисто підбив два американські винищувачі, які були винні у цьому акті агресії, згідно радянської історіографії.[5] У книзі Миколи Бодріхіна «Радянські аси»[6] наведено дещо інші обставини цього епізоду: Кожедуб відігнав від американського бомбардувальника німецьких винищувачів, які атакували його; після чого його самого атакували американські винищувачі з дуже великої дистанції. Кожедуб збив два американських літаки; судячи зі слів американського льотчика, який вижив, американці прийняли літак Кожедуба за німецький Фокке-Вульф з червоним носом літака. Можливо, що він збив 6 травня 1945 року 3 американські бомбардувальника, які зарахувати йому на свій рахунок не дозволили.[3]
У ході Корейської війни Кожедуб командував 64 ВАК (за іншими даними, під вигаданим прізвищем Крилов він командував 324-ю дивізією винищувачів[3]), проте в повітря йому підніматися заборонили. На думку дослідника Корейської війни Олександра Орлова, Кожедуб до американських літаків, збитих у 1945 році над Німеччиною, додав ще кілька реактивних «Сейбрів», які комдиву не зарахували, адже він не мав тоді права літати. Всього в небі Кореї дивізія під командуванням Івана Кожедуба збила 215 (за іншими даними 239) літаків військ ООН (проти Кореї, Китаю та СРСР, який у війні формально не брав участь, були розгорнуті війська під прапором ООН — США, Англії, Франції, Греції, Австралії тощо), втративши при цьому всього 27 машин (9 пілотів загинуло).[7]
Військові званняРедагувати
- літо 1953 рік — генерал-майор авіації
НагородиРедагувати
- Тричі Герой Радянського Союзу (04.02.1944, № 1472; 19.08.1944, № 36; 18.08.1945, № 3);
- Кавалер двох орденів Леніна (04.02.1944; 21.02.1978);
- Кавалер семи орденів Червоного Прапора (22.07.1943, № 52212; 30.09.1943, № 4567; 29.03.1945, № 4108; 29.06.1945, № 756; 02.06.1951, № 122; 22.02.1968, № 23; 26.06 .1970, № 537483);
- Кавалер ордена Олександра Невського (31.07.1945, № 37500);
- Кавалер ордена Вітчизняної війни I ступеня (06.04.1985);
- Кавалер двох орденів Червоної Зірки (04.06.1955; 26.10.1955);
- Кавалер ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» II ступеня (22.02.1990);
- Кавалер ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня (30.04.1975);
- Кавалер ордена Бойового Червоного прапора МНР;
- медалями;
Почесні званняРедагувати
- Почесний громадянин міст: Суми, Шостка, Чугуїв, Куп'янськ, Бєльці (Молдова), Калуга (Росія) та інших.
Мапа почесних званьРедагувати
Вшанування Пам'ятіРедагувати
Ще за життя в Новій Гвінеї була випущена поштова марка з його портретом.[7] Надалі в СРСР після смерті Кожедуба були видані декілька марок з його зображенням.
УкраїнаРедагувати
- Бронзове погруддя Кожедуба встановлене на батьківщині льотчика, у селі Ображіївка[8].
- Також ім'ям Івана Кожедуба названий парк в місті Суми, біля входу встановлено пам'ятник льотчику.
- Вулиця на житловому масиві Ігрень, м. Дніпро (Україна) — вулиця Кожедуба.
- Ім'я Тричі Героя Радянського Союзу Івана Микитовича Кожедуба носить Харківський університет повітряних сил.
- Шосткинський хіміко-технологічний коледж імені Івана Микитовича Кожедуба.
- 8 травня 2010 року пам'ятник Кожедубу відкрито в Парку Слави, у Києві.
- 8 червня 2010 року в місті Шостка в ознаменування 90-річчя Кожедуба було встановлено бюст біля музею Івана Кожедуба.
- 12 листопада 2010 року пам'ятник Кожедубу був встановлений у Харкові, на території Харківського університету Повітряних Сил.
- 1 червня 2013 року у місті Луцьк з'явилася Вулиця Івана Кожедуба[9]
- НБУ 2014 року викарбував та ввів до обігу пам'ятну монету на честь Івана Кожедуба номіналом 2 гривні.
- Пам'ятник Івану Кожедубу і Петру Бочеку встановлено у їх рідному селі Ображіївка[джерело?].
- У місті Чугуїв Харківської області одна з вулиць названа на честь льотчика-винищувача — вулиця Кожедуба.
- На будинку № 19 по вулиці, що носить ім'я льотчика в Чугуєві було встановлено анотаційну дошку і барельєф І. М. Кожедуба. Автор композиції — харківський скульптор Олександр Рідний[джерело?].
- Пам'ятник тричі ГРС І. М. Кожедубу в Чугуєві на вулиці Харківська, який є пам'яткою історії місцевого значення за № 2508[джерело?]
РосіяРедагувати
- Вулиця на Південному-Сході Москви (Росія) — вулиця Маршала Кожедуба.
- Його Ла-7 (бортовий № 27) експонується в музеї ВВС в смт. Моніно.
У кінематографіРедагувати
- Про Кожедуба знятий документальний фільм «Таємниці століття. Дві війни Івана Кожедуба».
ПриміткиРедагувати
- ↑ Іван Кожедуб танцював із ведмедицею. «Газета по-українськи» № 1040 за 10.06.2010
- ↑ Кожедуб Иван Никитович на сайті Chtoby-pomnili.com. (рос.)
- ↑ а б в Советский ас Иван Кожедуб, две стороны одной медали [1]
- ↑ Биков М. Ю. Радянські аси 1941—1945. Перемоги сталінських соколів. М., 2008, ISBN 978-5-699-30919-1, стр. 240.(рос.)
- ↑ «Дві війни Івана Кожедуба»
- ↑ Микола Бодріхін. Радянські аси. Нариси про радянських льотчиків
- ↑ а б Іван Кожедуб — великий українець. І найбільший ас союзників 08.06.2011 _ Вадим Джувага. Історична правда [2]
- ↑ Кожедуб Иван Никитович на сайті www.warheroes.ru
- ↑ У ЛУЦЬКУ ПЕРЕЙМЕНОВАНО 27 ВУЛИЦЬ.
Джерела та літератураРедагувати
- Лапікура В., Лапікура Н. Про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського. — К. : Грані-Т, 2008. — 120 сторінок — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-465-168-1.
- Легасова Л. В. Кожедуб Іван Микитович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 401. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Пилипчук Р. В. Кожедуб Іван Микитович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 603. — ISBN 978-966-02-6814-2.
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кожедуб Іван Микитович |
- Кожедуб Іван Микитович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Спогади про Кожедуба (рос.)
- Фотографії в 176 ГИАП (рос.)
- Біографія І.Кожедуба на сайті Шосткинського краєзнавчого музею