Голубець Іван Карпович (нар. 25 квітня (8 травня) 1916(19160508), Таганрог — пом. 25 березня 1942, Севастополь) — Герой Радянського Союзу, українець, в роки радянсько-німецької війни кермовий сторожового катера «СК-0183» 3-го дивізіону сторожових катерів Чорноморського флоту, старший червонофлотець.

Голубець Іван Карпович
Народився 25 квітня (8 травня) 1916(1916-05-08)
Таганрог, Російська імперія[1]
Помер 25 березня 1942(1942-03-25) (25 років)
Севастополь
Поховання Севастополь
Країна  СРСР
Національність українець
Діяльність моряк
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання старший червонофлотець
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня

Біографія ред.

Іван Голубець народився 25 квітня (8 травня) 1916(19160508) року в Таганрозі в родині робітника. Українець[2]. Член ВЛКСМ. Закінчив 7 класів та школу фабрично-заводського учнівства. Працював електромонтером на Азовському металургійному заводі ім. А. А. Алексєєва. Став Ударником Комуністичного праці, за що був нагороджений пам'ятним знаком.

У 1937 році Іван Голубець призваний у Військово-морський флот СРСР. У 1939 році закінчив Балаклавську морську прикордонну школу, служив у 1-му та 2-му Чорноморських загонах прикордонних суден (місто Новоросійськ).

З червня 1941 року учасник радянсько-німецької війни.

25 березня 1942 року Іван Голубець здійснив подвиг під час оборони Севастополя. Ворог методично обстрілював з артилерії Стрілецьку бухту, де базувалися «морські мисливці» охорони водного району (ОВР). Один із снарядів вибухнув біля борту катера № 0121, що призвело до пожежі у машинному відсіку. Командир катера разом з командою намагалися ліквідувати пожежу, але новий вибух снаряду посилив вогонь, який швидко поширювався. Члени екіпажу отримали поранення і опіки.

В цей час поблизу знаходився кермовий-сигнальник з катера № 0183, старший матрос Іван Голубець, який кинувся до палаючого катеру. Він знав, що на кормі катера знаходиться 8 великих та 22 малих глибинних бомб, і яку загрозу вони становлять. Тому моряк вирішив якнайшвидше скинути цей страшний вантаж у воду, аби не допустити їхнього вибуху.

Задихаючись у диму і обпікаючи руки, матрос скидав бомби. Він не чув команди, щоб усі покинули корабель, не чув криків з причалу, щоб він тікав, поки не пізно.

Вогонь вже майже дістався баків з пальним, і коли Іван Голубець нахилився за останньою бомбою, у Стрілецькій бухті пролунав потужний вибух — стовп води і диму піднявся над тим місцем, де стояв палаючий катер. Матроса підкинуло у повітря — його тіло знайшли на причалі.

Ціною свого життя моряк врятував кораблі, людей і споруди в бухті. Героя поховали на території бази, а після війни встановили пам'ятник — молоді моряки нині біля нього складають присягу на вірність Батьківщині.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 червня 1942 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з німецько-фашистськими загарбниками старшому червонофлотцеві Голубцю Івану Карповичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу[3].

Іван Голубець похований в Севастополі, на території бази катерів у Стрілецькій бухті[4].

Нагороди ред.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Вшанування пам'яті ред.

У 1950 році Наказом Міністра оборони СРСР Іван Голубець навічно зарахований до списків особового складу одного з кораблів Чорноморського флоту. У 1965 році його ім'ям був названий сторожовий прикордонний корабель Тихоокеанського прикордонного округу (знаходився у строю до 1997 року).

Примітки ред.

  1. Енциклопедія Сучасної України
  2. Голубец Иван Карпович // ForPost
  3. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-морского флота» от 14 июня 1942 года (PDF). Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик, № 24 (183). — С. 1. 30 червня 1942. Архів оригіналу (PDF) за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
  4. www.memento.sebastopol.ua [Архівовано 14 серпня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Газета «Дніпрова Зірка» №26 від 24 березня 2010 року. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 вересня 2010.

Література ред.

  • Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. — Кн. 2. — М.: «Высшая школа», 1986.
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • Книга о героях. М., 1958, вып. 1.
  • Они прославили Родину. Книга 1. Ростов-на-Дону, 1974
  • Пограничная служба России. Энциклопедия. Биографии. — Москва, 2008.