Іван Дамаскин Попович
| о. Іван Дамаскин Попович, ЧСВВ | |
|---|---|
 | |
| Народився |
28 грудня 1889 Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер |
12 січня 1969 (79 років) Едмонтон, Канада |
| Поховання | Мандер |
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} Польська Республіка.svg){kind=small} Канада |
| Національність | українець |
| Діяльність | ієромонах, письменник, видавець, редактор, педагог |
| Alma mater | Тернопільська гімназія і Львівська духовна семінарія Святого Духа |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
| Батько | Теодор Попович |
| Мати | Катерина Кандирал |
| Брати, сестри | Лев, Іван, Марія |
| У шлюбі з | Ольга Чорниш (†23 грудня 1922) |
Іван Дамаскин Попович (хресне ім'я Данило; більш відомий як Дамаскин Попович; 28 грудня 1889, Збараж — 12 січня 1969, Едмонтон) — український церковний діяч, ієромонах-василіянин, педагог, письменник і видавець у Канаді.
Життєпис ред.
Данило Попович народився 28 грудня 1889 року в м. Збараж у сім'ї Теодора Поповича і його дружини Катерини з дому Кандирал. Крім нього у сім'ї було ще троє дітей: Лев (†1919), Іван (†1965) і Марія (†1948).[1] Початкову освіту здобув у Збаражі, а середню в Тернопільській українській гімназії (1903—1911), де навчався в одному класі з Іваном Бабієм та Йосифом Сліпим.[2] У 1911—1914 і 1918—1919 роках вчився у Львівській духовній семінарії. Одружився 10 липня 1919 року з Ольгою Чорниш у Тернополі, а 28 грудня 1919 року отримав священничі свячення з рук митрополита Андрея Шептицького. Душпастирював у Магдалівці (1920—1921), Гнилицях (кілька місяців у 1921 році) і Гниличках (1921—1923). Після смерті дружини 23 грудня 1922 року, в червні 1923 року виїхав на душпастирську працю до Канади. У Канаді впродовж шести років обслуговував кілька десятків поселень (колоній) у провінціях Манітоба і Саскачеван. За цей період спровадив до Канади двох своїх племінників: Миколу, сина брата Лева і Миколу, сина брата Івана. Склав пожертву 1300 доларів на Захоронку ім. св. Терези від Дитятка Ісуса, яку провадили сестри служебниці в Збаражі.[3]
1 березня 1929 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Мондерський монастир. 28 серпня 1929 року о. Данило Попович облікся у василіянську рясу і отримав монаше ім'я Іван Дамаскин. Перші обіти склав 14 жовтня 1930 року, а вічні — 15 жовтня 1933 року.[4] На початку монашого життя виконував душпастирське служіння в околицях Мондеру та Едмонтону. Навчав василіянських студентів церковнослов'янської і грецької мов, математики, астрономії і церковного співу.[5]
У 1934 році започаткував василіянську «Бібліотеку добрих книжок», завданням якої було забезпечувати парафії і церковні товариства добрими книгами, написаними в католицькому дусі і засновувати парафіяльні бібліотеки. Замовляв книги в Галичині (у жовківських василіян та у Львові), у США, Бельгії, Німеччині, Чехословаччині та канадських видавництвах. 2 червня 1936 року за старанням о. Поповича було закуплено невелику друкарську машину і засновано василіянську друкарню в Мондері[6] (1949 року перенесена до Торонто), якої він був директором упродовж багатьох років. У Василіянському Чині виконував служіння радника (1938—1941) і секретаря (1941—1945) Американсько-Канадської провінції.[7]
Помер 12 січня 1969 року в лікарні св. Йосифа в Едмонтоні. Похований на українському католицькому цвинтарі святих апостолів Петра і Павла в Мондері.
Публікації ред.
Писав статті релігійного й історичного змісту в часописах «Світло», «Українські вісті», «Календар Української родини» та «Календар „Світла“».
- Книги
- «Сповідь наверненого лікаря» (1925)
- «Українські Коляди і Щедрівки» (1925)
- «Маркіян Шашкевич на тлі відродження Галицької України» (Мондер 1944)
- «Христиняський націоналізм» (1956)
- «Божа дитина. Молитовник для дітей» (Мюнхен 1957)
- «В тіні Хреста. Великопосні пісні» (1957)
- «Служба Божа за померлих і пісні похоронні» (1957)
- «Граматика церковно-словянської мови в українській редакції» (Мондер 1958)
- «Малий церково-слов'янсько-українсько-англійський словник» (уклали о. І. Дамаскин Попович, ЧСВВ і о. Корнилій І. Пасічний, ЧСВВ; Рим 1962)
- «Бог і людина» (Торонто 1966)
- Статті
- З минулого міста Збаража // Шляхами золотого Поділля. — Філадельфія 1960. — С. 233—242
Примітки ред.
- ↑ Якимишин С., ЧСВВ. Бог його покликав служити народові. Пам'яті о. Іван Дамаскина Данила Поповича ЧСВВ // Світло, квітень 1969. — С. 141.
- ↑ Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1910/11. — Тернопіль 1911. — С. 83.
- ↑ Василіяни — Піоніри Друкованого Слова… — С. 10-11.
- ↑ Василіяни — Піоніри Друкованого Слова… — С. 11-12.
- ↑ Якимишин С., ЧСВВ. Бог його покликав служити народові. Пам'яті о. Іван Дамаскина Данила Поповича ЧСВВ // Світло, квітень 1969. — С. 143.
- ↑ Якимишин С., ЧСВВ. Бог його покликав служити народові. Пам'яті о. Іван Дамаскина Данила Поповича ЧСВВ // Світло, квітень 1969. — С. 142.
- ↑ Василіяни — Піоніри Друкованого Слова… — С. 15.
Джерела ред.
- Василіяни — Піоніри Друкованого Слова. — Ванкувер 2001. — 17 с.
- Якимишин С., ЧСВВ. Бог його покликав служити народові. Пам'яті о. Іван Дамаскина Данила Поповича ЧСВВ // Світло, квітень 1969. — С. 141—143.
- [Некрологи]. О. Дамаскин Даниїл Попович // Василіянський Вісник. ч. 6-7. — Рим 1968—1969. — С. 45.