Іван Вишневецький
Вишневецький Іван Михайлович гербу Корибут (1490—1543) — руський князь і магнат, державний діяч Великого князівства Литовського. Батько Дмитра-Байди Вишневецького.
Іван Вишневецький | |
---|---|
Народився | 30 листопада 1490 або не пізніше 1480 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство |
Помер | не раніше 1541 і не пізніше 24 травня 1542 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство |
Поховання | Києво-Печерська лавра |
Країна | Велике князівство Литовське |
Знання мов | російська |
Учасник | Литовсько-московська війна 1534—1537[1] |
Титул | князь |
Посада | Черкаський староста[d], Староста Пропойськийd[2], Чечерський старостаd[2], Канівський старостаd і Q26713572?[3] |
Конфесія | православ'я |
Рід | Вишневецькі |
Батько | Михайло Вишневецький |
Мати | Q130214920?[4] |
Брати, сестри | Федько Вишневецький, Федір Вишневецький і Вишневецький Олександр Михайлович |
У шлюбі з | Анастасія Олізарович Марія Магдалена Бранкович |
Діти | 1) Дмитро, Андрій, Костянтин, Катерина; 2) Сигізмунд, Олександра |
Життєпис
ред.Син князя Михайла Васильовича Вишневецького (1475–1512). Здобув класичну освіту. Отримав військовий досвід під орудою батька. Разом з ним і братом Олександром в 1512 розбив кримськотатарську орду під Лопушним.
Активно розширював свої володіння, здебільшого на Волині та Білорусі. Процес припав на період між 1511 та 1532 (отримував у вигляді надань, найперше — від короля Сигізмунда I Старого), захоплював силою, купував.
З 1533 року був старостою ейшишським і ворнянським, у 1536–1543 — старостою чечерським[5], з 1541 року — канівським та черкаським, з 1556-го — пропойським (того року згаданий також старостою чечерським). Земський «попис» зобов'язував його виставляти 14 озброєних вершників.
Брав участь у Стародубській війні. У 1534 році разом з володимирським старостою Федором Сангушком сплюндрував Смоленську землю, завдавши значної шкоди московитянам. Після цього рушив до Могильова, де з'єднав з великим гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом. По укладенню миру 1536 року повернувся до своїх володінь.
Після смерті Костянтина Острозького став одним з організаторів оборони Волині від нападів татар. Зокрема, з цією метою очолював мобілізацію шляхти 1534, 1538 та 1540.
Після смерті у 1543 році похований у Києво-Печерській лаврі.
Меценатство
ред.Фінансував діяльність декількох Київських святинь, серед яких Михайлівський собор та Києво-Печерська Лавра. Також відомий тим, що фундував Вознесенську замкову церкву (1530 рік), яка, хоча й невелика, проте відома своє акустикою та двома старовинними іконами Пресвятої Богородиці, що були виконані у староруському (староукраїнському) та візантійському стилях.
Родина
ред.Перша дружина — Анастасія Олізарович — донька Семена Олізаровича з роду київських бояр, вдова князя Івана Сангушка-Ковельського. Діти:
- Катерина, дружина великого гетьмана литовського, київського воєводи Григорія Ходкевича;
- Дмитро «Байда»;
- Андрій;
- Костянтин.
Друга дружина — Марія Магдалена, донька Йована Бранковича, деспота сремського та Єлени Якшич[6].
Діти:
- Олександра, дружина маршалка господарського Івана Шимковича[7], а пізніше Миколая VII Радзивілла;
- Сигізмунд.
Примітки
ред.- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 39. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 37, 39. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 37. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 34, 37. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ str. 358, Tom XV cz.1 (Czeczersk) «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH, WARSZAWA, 1880—1914 (пол.)
- ↑ The Brankovici [Архівовано 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Książęta Wisniowieccy (01) [Архівовано 9 травня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела
ред.- Реєнт О. П., Коляда І. А. Усі гетьмани України. — Х. : Фоліо, 2008.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 549. (пол.)
Посилання
ред.- Jan ks. Wiśniowiecki h. Korybut (ID: 3.55.123) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |