Відкрити головне меню

Верхратський Іван Григорович

український галицький натураліст, педагог, мовознавець, письменник, громадський діяч, дослідник мови та фольклору лемків.
(Перенаправлено з Іван Верхратський)

Іва́н Григо́рович Верхра́тський (псевдоніми — Любарт Горовський, Любарт Співомир Лосун, Подоляк, Щипавка) (24 квітня 1846, с. Більче-Золоте, нині Борщівського району Тернопільської області — 29 листопада 1919, Львів) — український галицький натураліст, педагог, мовознавець, письменник, громадський діяч, дослідник мови та фольклору лемків. Автор приблизно 200 друкованих праць. Заклав підвалини української наукової термінології.

Іван Григорович Верхратський
Verkhratcki.jpg
Іван Верхратський
Народився 24 квітня 1846(1846-04-24)
Більче-Золоте, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 29 листопада 1919(1919-11-29) (73 роки)
Львів, ЗУНР
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність громадський діяч, мовознавець, письменник
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Мова творів українська

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 24 квітня 1846 року в селі Більче, тепер Більче-Золоте Борщівського району. У 1848 р. батько помер і мати залишилася з 4-ма дітьми. Згодом вона переїхала до Львова, тут І. Верхратський вступив до звичайної школи, пізніше — до гімназії.

1868 року закінчив філософський[2] факультет Львівського університету і природничі курси в Кракові (1874).

В 1868 прибув зі Львова викладати українську та німецьку мови у Дрогобицькій державній гімназії імені Франца Йосифа I, де його учнем був, зокрема, Іван Франко. В тому ж році робив спробу організувати в Дрогобичі просвітянське Товариство відразу після створення «Просвіти» у Львові, але не зумів через надто сильну тоді москвофільську хвилю[3].

І. Верхратський заохотив Івана Франка до себе, давав книги М. Драгоманова, П. Куліша, Т. Шевченка, твори інших українських письменників, організував у гімназії літературний гурток, до якого входили 12 учнів, у тому числі І. Франко. Про початок своєї літературної діяльності І. Франко розповів у листі до М. Драгоманова від 26 квітня 1890:[4]

Почав я писати віршем і прозою дуже вчасно, ще в нижчій гімназії. Вплив на вироблення у мене літературного смаку мали два вчителі: Іван Верхратський і Юлій Турчинський, оба писателі і поети…

Пізніше І. Верхратський також викладав природознавство в українських гімназіях Станіслава і Львова.

Наполегливо працював над дослідженням південно-західних українських говорів.

Велику увагу приділяв вивченню фольклору лемків Словаччини, де здійснив подорожі у 1897 і 1899 рр. Перша праця, присвячена фольклору лемків південних схилів Карпат, «Гоя дюндя і собітки на Угорській Русі» (1899), в якій подано опис основних календарних звичаїв разом з весняними піснями із сіл Вапеник, Петрине, Дрічно, Збійне. Обряд собіток записаний у с. Бодруджаль. Багатий матеріал, що охоплює 36 сіл Лабірщини, Бардіївщини та Спишу, подав у монографії «Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів» (1901).

Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка є найґрунтовнішою працею в цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словаря».

Був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові й першим головою його математично-природничо-медичної секції.

Основоположник української наукової термінології з природознавства.

У 1880 році видавав журнал «Денниця».

29 листопада 1919 р. Іван Верхратський помер. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

ПублікаціїРедагувати

Автор наукових праць з української діалектології й лексикології:

  • Иван Верхратский. Знадоби до словаря южноруского. — Львів : печатня Товариства імені Шевченка, 1877. — 88 с.
  • «Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів» (1899—1901),
  • «Про говір галицьких лемків» (1902) та ін.

І. Верхратський заклав основи української науково-природничої термінології працею «Початки до уложення номенклатури й термінології природописної, народної (ориг. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі)» (1864). Також він є автором підручників для гімназій з ботаніки, зоології й мінералогії. Перекладав з польської й російської мов.

ПриміткиРедагувати

  1. Личаківський некрополь — С. 139.
  2. За даними УРЕ — філологічний.
  3. М. Шалата. Століття Дрогобицької «Просвіти» // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. — № 2010. — Вип. 19. — С. 287-293.
  4. http://en.calameo.com/books/004248948d98490e414d8

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Вадзюк О. Видатні природодослідники — члени НТШ // Біологія і хімія в школі. — 1998. — № 3. — С. 53.
  • Верхратський Іван Григорович // УРЕ. — 2-е вид. — К., 1978. — Т. 2. — С. 201.
  • Верхратський Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 1. — С. 234.
  • Парасин Н. Верхратський Іван Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 252—253. — ISBN 966-528-197-6.
  • Верхратський Іван // Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: Польсько-укр. культ. взаємини. — Тернопіль, 1996. — С. 14.
  • Верхратський І. Два приятелі; Ворона і рак: [Вірші] // Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. № 4. — Тернопіль, 1992. — Вип. 2. — Ч. 1. — С. 16–17.
  • Верхратський Іван // Українська література в портретах і довідках: Давня література — література XIX ст. — К., 2000. — С. 44–45.
  • Головацький, I. Д.. Верхратський Іван Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 494. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Железняк, М. Г.. Верхратський Іван Григорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 141.
  • Іван Верхратський // Дивослово. — 2003. — № 12. — С. 51–57; фотогр.
  • Курляк І. Зміст і методика викладання природничих наук у перших українських гімназіях // Шлях освіти. — 1997. — № 1. — С. 49: Про підручник біології І. Верхратського.
  • Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2001 рік / Уклад. М. Друневич. — Тернопіль: Астон, 2000. — С. 28—29: Про І. Верхратського.
  • Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. — 280 с. — ISBN 978-966-457-087-6.
  • Хомляк М., Шендеровський В. Іван Верхратський (1846—1919) — природознавець, філолог, педагог, письменник // Визначні постаті Тернопілля: Біогр. зб. — К., 2003. — С. 34—35; фотогр.
  • Городецька О. Роль Івана Верхратського в розвитку української наукової мови // Studia Methodologica : альманах. — 2010. — Вип. 30. — С. 256–260.