Відкрити головне меню

Бутковський Іван (псевдо: «Гуцул») (* 2 травня 1910, м. Сколе, Королівство Галичини та Володимирії — † 5 серпня 1967, м. Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина) — провідний член УВО та ОУН, повітовий провідник ОУН Сколівщини, командир 4-ї ВО «Говерла» групи УПА-«Захід».

Іван Бутковський
УПА погон 11 - Підполковник.svg Підполковник
Butkovskyi ivan.jpg
Загальна інформація
Народження 2 травня 1910(1910-05-02)
Сколе, Стрийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть 5 серпня 1967(1967-08-05) (57 років)
Мюнхен, Баварія,
Німеччина Федеративна Республіка Німеччина
поховання: Вальдфрідгоф
Псевдо «Гуцул»
Військова служба
Приналежність Flag of Ukraine.svg Карпатська Україна
Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС Karptska Ukraina COA.svg Карпатська Січ
UPA-Zaslugy1.png УПА
Командування
ВО-4 «Говерла»
Нагороди та відзнаки

Золотий Хрест Бойової Заслуги 2 класу

Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 2-го класу (25.04.1945)

ЖиттєписРедагувати

Народився 2 травня 1910 року в місті Сколе (зараз Львівщина).

У 1930 році закінчив Стрийську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Люблінського університету. Вступив до УВО, а згодом в ОУН, повітовий провідник Сколівщини. Був ув’язнений поляками.

У 19381939 командир сотні Карпатської Січі, хорунжий. Учасник боїв проти угорської армії поблизу Хуста, прикривав на чолі відділу відступ урядовців та січовиків. Поранений попав до полону, в'язень мадярських концтаборів.

Учасник похідних груп ОУН в 1941 р., за що був ув’язнений німцями в 1941-1942 рр.

Після звільнення — в 1943 командир куреня УНС «Чорні чорти». У першій половині 1944 року командир Військової Округи −4 «Говерла» групи УПА-«Захід», поручник. Керівник місії УПА за кордоном. У 1947—1955 рр. видавав військовий журнал «До зброї». З 1949 підполковник УПА.

В еміграції проживав у Мюнхені, де й помер 5 серпня 1967. Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф.

РодинаРедагувати

Іван Бутковський народився у багатодітній сім'ї. Його батьки мали 11 дітей — 10 синів та одну дочку: Василь, Микола, Михайло, Петро, Євстахій, Іван, Стефан, Олекса, Антін, Федір.

Внук його сестри Марії Андрій Дигдалович — Герой Небесної Сотні.

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати