Айвазовський Іван Костянтинович

український художник-мариніст вірменського походження
(Перенаправлено з Іван Айвазовський)

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський (рос. Иван Константинович Айвазовский, вірм. Հովհաննես Այվազյան — Ованес Айвазян, 17 (29) липня 1817(18170729), Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія — 19 квітня (2 травня) 1900, Україна там само) — український художник-мариніст і баталіст вірменського походження. Брат вірменського історика та архієпископа Вірменської апостольської церкви Габріела Айвазовського.

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський або Гайвазовський
Հովհաննես Այվազյան
Автопортрет,1874
При народженні вірм. Հովհաննես Այվազյան
Народження 17 (29) липня 1817[1]
Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія[2][1][3]
Смерть 19 квітня (2 травня) 1900[4][5][…] (82 роки)
  Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія[2][1][3]
Поховання Сурб Саркіс (Феодосія)[1]
Національність вірменин
Країна Російська імперія
Жанр художник-мариніст
Навчання Гімназія № 1 ім. К.Д.Ушинського у Сімферополі (1833)[1] і Петербурзька академія мистецтв (1837)[1]
Діяльність художник, унаочнювач, колекціонер мистецтва
Напрямок романтизм
Вчитель Воробйов Максим Никифоровичd[1]
Відомі учні Куїнджі Архип Іванович
Працівник Російський імператорський флот
Член Петербурзька академія мистецтв[1], Римська академія витончених мистецтв[1], Флорентійська академія мистецтв[1], Державна академія образотворчих мистецтв Штутгартаd[1], Королівська академія образотворчих мистецтвd[1], Російське географічне товариство[1] і Академія витончених мистецтвd
Твори Дев'ятий вал, Бриг «Меркурій», атакований двома турецькими кораблямиd і Ніч на острові Родосd
Діти Q110366109?
Брати, сестри Айвазовський Гаврило[1]
Роботи в колекції Естонський художній музей, Фінська національна галерея, Штедель, Музей мистецтва Метрополітен[7], Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна, Феодосійська національна картинна галерея імені Івана Айвазовського, Museum «Rescued Art Values»d, Tyumen Regional Museum of Fine Artsd, Павловськ, Національний художній музей Білорусі, Російський музей, Третьяковська галерея, Центральний військово-морський музейd, Національна галерея Вірменії, Музей мистецтв Філадельфії, Національний музей у Варшаві, Ермітаж, Королівський замок на Вавелі, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, National Pushkin Museumd, Східно-Словацька галерея, Смоленський художній музей, Brest’s Museum of Fine Artsd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Національна художня галерея, Художній музей, Історико-художній музей (Серпухов), Самарський обласний художній музей, Музей Сакіпа Сабанчі, Національний музей «Київська картинна галерея», Одеський національний художній музей, Державний музей образотворчих мистецтв Республіки Татарстан, Rybinsk Museum-Preserved, Донецький обласний художній музей, Латвійський національний художній музей, Чуваський державний художній музей, Vyatskiy Art Museumd, Nizhny Novgorod State Art Museumd, Харківський художній музей, Ростовський обласний музей образотворчих мистецтв, Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва, Museum of history of religiond, Тверська картинна галерея, Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького, Нижньотагільський музей образотворчих мистецтв, Галерея Уффіці, Калузький музей образотворчих мистецтв, Daghestan museum of fine artsd, Музей білоруського Полісся, Башкирський державний художній музей імені М. В. Нестерова, Національна галерея і Галерея мистецтв Коркоран
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського Орден Святого Володимира Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня Орден Святої Анни орден Святої Анни II ступеня орден «Османіє» Кавалер ордена Почесного легіону Великий офіцер ордена Меджида
Large gold medal of the Imperial Academy of Arts

CMNS: Айвазовський Іван Костянтинович у Вікісховищі

Окрім морської тематики працював також і в інших жанрах живопису: від анімалізму та портрету (автопортрету) до релігійного[pl] та міфологічного живопису.

Айвазовський є автором понад 6 000 різних творів (картин, акварелей, малюнків тощо)[8]. Його полотна прикрашають музеї та приватні зібрання по всьому світу. За понад шістдесят років творчої кар'єри Айвазовський брав участь у більш як 120-ти художніх виставках, понад половина з яких були персональними[9].

Окрім слави художника, Айвазовський відомий також як колекціонер, меценат, живописець Головного морського штабу, академік, професор, почесний член Імператорської академії мистецтв, академій мистецтв в Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.

За висловом Івана Крамського, «Айвазовський, хто і що б там не казав, є зірка першої величини, у будь-якому разі, і не тільки у нас, а в історії мистецтва взагалі»[10].

Життєпис ред.

Народився в сім'ї вірменського крамаря, родина якого переселилася до Криму з Галичини в 1812 році, куди його предки потрапили із Західної Вірменії, яка належала Османській імперії. Сім'я жила бідно і вже в 10 років Іван працював у міській кав'ярні. Він прекрасно грав на скрипці та співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Цей «настінний живопис» помітив архітектор Яків Християнович Кох, який подарував Івану перші олівці та папір, а потім показав малюнки градоначальнику Казначеєву Олександру Івановичу. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав підлітка із собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку, віддав до гімназії.

Першим його учителем малювання був художник із німецьких колоністів Йоганн Людвіґ Ґросс[11]. Упродовж 1833—1837 років навчався у Петербурзькій Академії мистецтв (у пейзажному класі Максима Воробйова[ru], у запрошеного з Франції художника морських видів Філіппа Таннера[fr] та у класі батального живопису Олександра Зауервейда[ru]). Вплив на творчість Айвазовського мав також Карл Брюллов[8].

1840 року Іван Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. 1845 року на запрошення султана Османської імперії побував у Стамбулі. Пізніше відвідував це місто ще вісім разів з 1845 до 1890 року, писав полотна на замовлення султанів. 30 цих робіт виставлено в музеї імперії у стамбульському палаці Долмабахче.

Після свого повернення назавжди оселився у Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки, грошові надходження, виручені від продажу картин, передав місту для проведення у Феодосію питної води, будівництва залізниці та порту, заснував у місті художнє училище, археологічний музей, багато передавав на добродійні цілі, а у 1880 році заснував картинну галерею, яка наразі названа на його честь. З 1844 року — академік Петербурзької академії мистецтв, а з 1887 року — її почесний член. З 1894 року — член Товариства південноросійських художників в Одесі[12].

Мав власний маєток «Шах-мамай», про який ми можемо довідатись з листа А. П. Чехова до своєї сестри:

Вчора їздив у Шах-мамай, маєток Айвазовського, за 25 верст від Феодосії. Сам Айвазовський, бадьорий старий років 75, являє собою дещо середнє між добродушним вірменином і зажерливим архіреєм; повний власної гідності, руки має м'які і подає їх по-генеральські. Недалекий, втім натура складна і гідна уваги. У собі одному він суміщає і генерала, і архірея, і художника, і вірменина, і наївного діда, і Отелло. Одружений на молодій і дуже красивій жінці, яку тримає в їжачках. Знайомий з султанами, шахами і емірами. Писав разом із Глінкою «Руслана і Людмилу». Товаришував із Пушкіном, але його твори не читав. У своєму житті не прочитав ні однієї книжки. Коли йому пропонують прочитати він говорить «Навіщо мені читати, якщо в мене є власна думка?» Маєток розкішний, настільки казковий, таке можна побачити в Персії
— А. П. Чехов; лист М. П. Чеховій, 1888, Феодосія

Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, картини й скульптурні композиції. Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля» (1900).

Творчість ред.

Ранні твори, такі як «Морський берег» (1840), «Дев'ятий вал» (1850) та ін., написані Айвазовським під впливом романтизму.

Пізніше у творчості художника з'явилися реалістичні мотиви: «Чорне море» (1881), «Серед хвиль» (1898).

  • Особливо відомий як баталіст, картинами:
    • «Чесменський бій» (1848),
    • «Наваринський бій» (1848),
    • «Пожежа Москви в 1812 р.» (1851),
    • «Сінопський бій» (1853),
    • «Облога Севастополя» (1854),
    • «Бій пароплава „Веста“» (1877),
    • «Узяття Карса» (1881),
    • «Чорноморський флот у Феодосії» (1890),
    • «Бій брига „Меркурій“» (1892) та ін.
  • Пейзажі Криму:
  • Картини українських пейзажів та на побутові теми:
    • «Чумаки в степу вночі» (1855),
    • «Очерет на Дніпрі» (1857),
    • «Український пейзаж» (1868),
    • «Млин на березі річки. Україна» (1880).
    • «Весілля в Україні» (1891),
    • «Під час жнив» (1891).

Деякі полотна присвятив перебуванню Олександра Пушкіна на берегах Чорного моря.

Галерея робіт ред.

Аукціони. Затребуваність робіт Айвазовського на міжнародному художньому ринку ред.

 
Картина І. К. Айвазовського «Варяги на Дніпрі» (інша назва — «Варязька саґа — шлях з варягів у греки» (1876), продана 1994 року на аукціоні «Сотбіс» в Лондоні за 200 тисяч фунтів

З 1994 року на аукціонах було продано роботи Айвазовського на суму декілька мільйонів доларів. Міжнародний авторитет творчості Айвазовського росте і далі, так 14 червня 2007 року на англійському аукціоні було продано полотно Айвазовського за 2 млн 710 тисяч фунтів — найбільша ціна, що коли-небудь була сплачена за його картину[13]. А 22 квітня 2009 року картину Івана Айвазовського «Відплиття Колумба із Палоса» було продано за 1 млн 594 тис. доларів на аукціоні «Сотбіс» у Нью-Йорку[14].

Твори у музеях Києва ред.

У Києві є 18 оригіналів творів Івана Айвазовького — 13 живописних і 5 графічних[15]. Всі вони зберігаються в Київській картинній галереї. У експозиції три картини:[15]

  • «Вид на острів Капрі» та «Горба в полі», створені в 40-х роках ХІХ століття,
  • «Буря» 1862 року.

Твори в інших країнах ред.

У лютому 2023 року Музей мистецтва Метрополітен в описі до картин, які зберігаються у його фондах («Корабель у бурхливому морі» (1892), «Корабель при місячному світлі» та інші), змінив приналежність художника з російської на українську та зазначив, що Іван Айвазовський — український художник з Автономної Республіки Крим.[16][17]

Пам'ять ред.

У будинку Айвазовського у Феодосії діє художня галерея його імені, а перед будинком йому встановлено пам'ятник. З галереї у Феодосії 11 липня 2016 року російськими загарбниками незаконно було вивезено до Третьяковської галереї 38 картин художника[18][19].

Іменем художника названі вулиці міст (див. вулиця Айвазовського) і деякі населені пункти.

На його честь названо залізничну станцію та астероїд 3787 Айвазовський[20].

У листопаді 2021 року Київська картинна галерея відзначила 100-річчя. Тому в музеї запустили проєкт «У вимірі часу», який складався з трьох виставок, де представляли і твори Івана Айвазовського.[21]

Пам'ятники ред.

Феодосія
  • 1930 року в будинку художника був встановлений пам'ятник роботи скульптора І. Я. Гінцбурга, кам'яний постамент виконав феодосійський майстер Яні Фока. На п'єдесталі лаконічний напис: «Феодосія — Айвазовському». Спочатку відкриття пам'ятника передбачалося приурочити до 1917 року — сторіччя від дня народження Айвазовського, але революційні події відсунули цей термін.
  • Фонтан Айвазовського, виконаний за проєктом і на кошти самого художника, був кінцевою точкою водопроводу, який призначався для роздачі води, що надходила до міста з джерел, що належали художнику. Спочатку фонтан думали назвати ім'ям Олександра III і навіть була приготовлена плита з ім'ям імператора, але потім було вирішено дати фонтану ім'я Айвазовського. Місце, де ім'я імператора замінили на Айвазовського, чітко видно.
  • 1890 року на вулиці Італійській (нині вул. Горького), на знак вдячності сім'ї Айвазовського за подаровану містянам воду з Субаських джерел, був побудований фонтан-пам'ятник. На постаменті була встановлена бронзова жіноча фігура, що тримала в руках мушлю, з якої стікала вода до кам'яної чаші і, переповняючи її через краї, спадала в басейн, який піднімається над землею. З боку фігури перебувала увінчана лаврами палітра з написом «Доброму генію». У період Другої світової війни пам'ятник був втрачений. 2004 року фонтан був відтворений (скульптор Валерій Замеховський) з новим написом «Великому Айвазовському і учням його вдячна Феодосія» і прізвищами по сторонах: Фесслер, Латрі, Ганзен, Лагоріо.
Кронштадт

15 вересня 2007 року в Кронштадті був пам'ятник Айвазовському. Бюст художника знаходиться на Макарівської набережній неподалік морської фортеці, що прикриває морські підходи до Санкт-Петербурга. Скульптор — Володимир Горевий.

Єреван
Сімферополь

Пам'ятник братам Айвазян (власне Івану і Габріелу) в сквері імені П. Ю. Дибенка встановлений за ініціативою і на кошти вірменського національного товариства Криму «Луїс». Скульптори — Л. Токмаджян із синами, архітектор — В. Кравченко.

Пам'ятні монети в честь І. К. Айвазовського ред.

Центральні банки України, Росії та Вірменії час від часу вводять в обіг монети, присвячені Айвазовському.

11 липня 2017 року Національний банк України в серії «Видатні особистості України» випустив ювілейну нейзильберову монету, присвячену художнику.

Пам'ятна монета НБУ "Іван Айвазовський" (2017)

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н п р Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. ԽուդավերդյանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. а б Айвазовский Иван Константинович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. а б https://rkd.nl/explore/artists/769
  4. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  5. RKDartists
  6. Енциклопедія Брокгауз
  7. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/435570
  8. а б Романенкова Ю. В. Айвазо́вський, Іва́н Костянти́нович // Велика українська енциклопедія. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — Т. 1: А — акц. — С. 452.
  9. Мария Григорьянц. 29 июля 2016 года в Третьяковской галерее на Крымском валу открылась выставка «Иван Айвазовский. К 200-летию со дня рождения» // noev-kovcheg.ru. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 25 червня 2017.
  10. Скляренко В. М., Рудычева И. А. Иван Айвазовский. — Х.: Folio, 2010. (Серия «Знаменитые украинцы»). Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 22 червня 2017.
  11. Романенкова Ю. В. Айвазо́вський, Іва́н Костянти́нович // Велика українська енциклопедія. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — Т. 1: А — акц. — С. 452; Игорь Попов. Сакральный Айвазовский — Возвращение к Богу [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.], біографічні відомості про Й. Л. Гросса [Архівовано 18 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  12. Айвазовский и Одесса (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2016. Процитовано 17 вересня 2016. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  13. Russian Sale Sets Record, `Crazy' Prices at Christie's, London [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.] Повідомлення про аукціон Christie's від John Varoli на Bloomberg.com
  14. Sotheby's April 2009 Sale of Russian Art [недоступне посилання з червня 2019]
  15. а б 204 роки з дня народження Івана Айвазовського: де в столиці можна побачити оригінали робіт відомого українського художника? [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.] У Києві є 18 оригіналів картин митця // kyiv.media, 29 липня 2021
  16. [Музей Метрополітен визнав Рєпіна і Айвазовського українськими художниками. Укрінформ. 12 лютого 2023. Процитовано 13 лютого 2023.
  17. A Ship in a Stormy Sea. www.metmuseum.org. Процитовано 12 лютого 2023.
  18. ЕСПРЕСО. Окупанти вивезли з Криму до Росії 38 картин Айвазовського. Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 18 серпня 2016.
  19. Українська правда. 38 картин Айвазовського з Криму вивезли до Москви. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 18 серпня 2016.
  20. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
  21. МАКСИМЕЦЬ, Світлана (29 листопада 2021). Вітряки як кораблі: чому Айвазовський любив український степ. Вікенд (укр.). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.

Література ред.

Довідково-енциклопедична література ред.

Монографічна та інша література ред.

Посилання ред.