Відкрити головне меню

Ільїн Іван Олександрович (18831954) — російський філософ, письменник, публіцист. Народився у Москві, Російська імперія. Після більшовицького перевороту 1917 року емігрував з Росії. Ідеолог Російської загальновійськової спілки. Гегельянець, один із ідеологів російського месіанства та фашизму[3][4][5], критик комунізму й колективного Заходу[5]. Помер у Швейцарії. Справив вплив на світогляд російських правих мислителів та політиків, зокрема Олександра Солженіцина. Часто цитувався Володимиром Путіним.

Ільїн Іван Олександрович
Iljin02.jpg
Народився 28 березня (9 квітня) 1883
Москва, Російська імперія
Помер 21 грудня 1954(1954-12-21)[1][2] (71 рік)
Zollikon[d]
Поховання Нове Донське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg РРФСР
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Flag of Switzerland.svg Швейцарія
Діяльність філософ, письменник, викладач університету
Галузь філософія і юриспруденція
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Науковий ступінь доктор філософії
Вчителі Новгородцев Павло Іванович
Відомі учні A. S. Akhmanov[d]
Знання мов російська[1] і німецька
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова, Імператорський Московський університет[d] і Q18399411?
Автограф Автограф Ивана Ильина.jpg

ЦитатиРедагувати

ФашизмРедагувати

« рос. Фашизм возник как реакция на большевизм, как концентрация государственно-охранительных сил направо. Во время наступления левого хаоса и левого тоталитаризма - это было явлением здоровым, необходимым и неизбежным. Такая концентрация будет осуществляться и впредь, даже в самых демократических государствах: в час национальной опасности здоровые силы народа будут всегда концентрироваться в направлении охранительно-диктаториальном. Так было в древнем Риме, так бывало в новой Европе, так будет и впредь... Франко и Салазар поняли это и стараются избежать указанных ошибок. Они не называют своего режима "фашистским". Будем надеяться, что и русские патриоты продумают ошибки фашизма и национал-социализма до конца и не повторят их.[4] »

УкраїнаРедагувати

« рос. Украина признается наиболее угрожаемою частью России в смысле отделения и завоевания. Украинский сепаратизм есть явление искусственное, лишенное реальных оснований. Он возник из честолюбия вожаков и международной завоевательной интриги.
Отделившись, это государство предает само себя на завоевание и разграбление иностранцам. Малороссия и Великороссия связаны воедино верой, племенем, исторической судьбой, географическим положением, хозяйством, культурой и политикой. Иностранцы, подготовляющие расчленение, должны помнить, что они объявляют этим всей России вековую борьбу. Не будет мира и хозяйственного расцвета на востоке при таком расчленении. Россия превратится в источник гражданских и международных войн на века. Расчленяющая держава станет ненавистнейшим из врагов национальной России. В борьбе с нею будут пущены в ход все союзы и всякие средства... Национальная Россия не ищет ничьей погибели, но она сумеет ответить своевременно на всякую попытку расчленения и будет бороться до конца. Всякой державе выгодней иметь Россию другом, а не врагом. История еще не сказала своего последнего слова
[6]
»

ПриміткиРедагувати

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Иван ИЛЬИН. НАЦИОНАЛ-СОЦИАЛИЗМ. НОВЫЙ ДУХ («Возрождение» (Париж), 17 мая 1933)
  4. а б Иван ИЛЬИН. О ФАШИЗМЕ [1948]
  5. а б Timothy Snyder: The Ancient is the Modern
  6. Иван Александрович Ильин. «Основы борьбы за национальную Россию». 1938.

ДжерелаРедагувати

ПраціРедагувати

НімецькоюРедагувати

  • Kommunismus oder Privateigentum? Berlin: Verlagsanstalt d. Deutschen Hausbesitzes, 1929.
  • Wider die Gottlosigkeit. Berlin: Eckart-Verl., 1931.
  • Die Ziele und die Hoffnungen; Die Arbeitsmethoden; Das System des Terrors; Kommunismus als Beamtenherrschaft; Das Schicksal des russischen Bauern; Die Lage der Arbeiter // Welt vor dem Abgrund. Politik, Wirtschaft und Kultur im kommunistischen Staate. Berlin: Eckart-Verl., 1931. S. 15-34, 35-53, 99-118, 119—142, 183—218, 371—400.
  • Gift — Geist und Wesen des Bolschewismus. Berlin: Eckart-Verl., 1931.
  • (mit A. Ehrt als J. Schweikert) Entfesselung der Unterwelt. Berlin: Eckart-Verl., 1932.
  • Was hat das Martyrium der Kirche in Sowjet-Rußland den Kirchen der anderen Welt zu sagen? Neukirchen: Stursberg, 1936.
  • Der Angriff auf die christliche Ostkirche. Neukirchen: Stursberg, 1937.
  • Das Martyrium der Kirche in Rußland. Neukirchen: Stursberg, 1937.
  • Ich schaue ins Leben. Berlin: Furche-Verl., 1938.
  • Wesen und Eigenart der russischen Kultur. Zürich: Aehren Verl., 1942.
  • Die ewigen Grundlagen des Lebens. Zürich: Aehren Verl., 1943.
  • Das verschollene Herz. Bern: Haupt, 1943.
  • Blick in die Ferne. Affoltern am Albis: Aehren Verl., [1945].
  • Die Philosophie Hegels als kontemplative Gotteslehre. Bern: Francke, 1946.

БіографіяРедагувати

КритикаРедагувати

ПосиланняРедагувати