Іванівка (Довжанський район)

село в Луганській області, Україна

Іва́нівка — село в Україні, у Сорокинській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 211 осіб.

село Іванівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Громада Сорокинська міська громада
Код КАТОТТГ UA44040030220097859
Основні дані
Засноване 1833
Населення 211
Площа км²
Густота населення 105,5 осіб/км²
Поштовий індекс 94462
Телефонний код +380 6435
Географічні дані
Географічні координати 48°30′05″ пн. ш. 39°45′54″ сх. д. / 48.50139° пн. ш. 39.76500° сх. д. / 48.50139; 39.76500Координати: 48°30′05″ пн. ш. 39°45′54″ сх. д. / 48.50139° пн. ш. 39.76500° сх. д. / 48.50139; 39.76500
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Місцева влада
Адреса ради 94460, Луганська обл., Краснодонський р-н, с. Давидо-Микільське, вул. Комсомольська, 1а
Карта
Іванівка. Карта розташування: Україна
Іванівка
Іванівка
Іванівка. Карта розташування: Луганська область
Іванівка
Іванівка
Мапа
Мапа

Географія ред.

Географічні координати: 48°30' пн. ш. 39°45' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 2 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 6 км від села Давидо-Микільське.

Історія ред.

Село засноване в 1833 році дворянином Філатовим Михайлом Федоровичем.

За архівними даними в 1886 році у селі існували кінний та кожевенний заводи. На кінному заводі розводили коней різних порід.

За згадками старожилів племінник М. Ф. Філатова — Володимир Петрович Філатов (1876—1943) був видатним лікарем, Членом Академії наук УРСР, лауреатом Державної премії.

У 1906 році у селі спалахнуло селянське повстання, через непосильно велику орендну плату за землю. Повстання було придушене козаками.

У 19291930 роках засновано колгосп «1905 року». У 1930 році у селі організовано МТС, яка обслуговувала 17 колгоспів. У МТС працювало 40 трактористів. Збудовано дитячий садок, сільський клуб, діяла школа ліквідації неграмотності для дорослих, а також початкова школа.

У 19321933 роках Карпове-Кріпенське постраждало від голодомору. У книзі «Врятована пам′ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців» містяться спогади місцевого мешканця Федченка Бориса Кириловича (1922 року народження), який описує ті події так:

«…Тоді я мешкав у селі Іванівка Новосвітлівського (тепер Краснодонського) району. З нашого колгоспу імені 1905 року в 1932 році вивезли все збіжжя. Колгоспникам на трудодень видали по 150 грам зерна і по 10 копійок. На дітей, непрацездатних, старих людей нічого не давали. А пенсій тоді в селі не було.

Окрім Максима Назаренка, всі іванівці вступили в колгосп. Керівниками до нас прислали Шаповалова (головою сільради), Селезньова (головою колгоспу) і Склярова (парторгом). Це були перші росіяни в нашому селі — за винятком Івана Прокоповича Козачкова, всі мешканці Іванівки були українцями. […] Нове керівництво виконувало всі накази згори сумлінно і в плані виконання хлібозаготівлі, і в плані боротьби з “класовим ворогом”.

По сусідству жив старий дід Іван Дмитрович. Один із його синів Петро до колективізації був головою сільради, організовував колгосп і був його першим головою. А в 1930 році він кудись виїхав із села. Другий син Михайло був комісаром у Червоній армії і загинув у бою, захищаючи “завоювання Октября”. Непрацездатного діда Івана оголосили “куркулем”, “ворогом”, забрали в нього кожух, бо більше нічого не було, виселили з хати і поселили в порожню хатку на краю села біля цвинтаря. А в дідовій хаті поселився новий голова сільради. Дід позабивав вибиті шибки, а в зиму на 1933 рік він помер з голоду та холоду.

[…]

Зима з 32-го на 33-й була злюча, а топити — нічим. У нашому селі в ту зиму загинуло дуже багато людей від голоду і холоду, у першу чергу старі та одинокі. Пам'ятаю, у цю зиму померли старе бездітне подружжя Замогильних, дід Іван Кіонов і його дружина, діди Іван Ярошенко, Роман Шульженко, Хома Соломко та інші, я вже забув їхні прізвища. По селу ходили чутки, що в сусідніх селах було людоїдство…»[1]

У часи Другої світової війни на території села розташовувався армійський шпиталь. Воювало 70 осіб, 56 із них загинули.

Уродженцю села, льотчику О. М. Криворученку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1960-х роках с. Іванівка було центральною садибою Іванівської сільської ради з кількістю населення 300 осіб. До Іванівської сільської ради входило 9 населених пунктів: Білоскелювате, Габун, Давидо-Микільське, Надеждине, Водоток, Липове, Орловка, Пантеліївка, Радісне.

У 1977 році сільську раду та контору радгоспу перенесено до села Давидо-Микільське.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Сорокинської міської громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сорокинського району, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[3].

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення села становило 211 осіб, з них 77,73 % зазначили рідною мову українську, 22,27 % — російську[4].

Інфраструктура ред.

На сьогодні в селі діють одне фермерське господарство та три приватних підприємства.

Пам'ятки ред.

  • Братська могила радянських воїнів (вул. Совєтська).

Відомі люди ред.

Також ред.

Примітки ред.

  1. Врятована пам′ять. Голодомор 1932–33 років на Луганщині: свідчення очевидців. – Т. 1 / Упорядн. І. Магрицька. – Луганськ: Промдрук. – 2008. – 464 с.
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 січня 2014.

Джерела ред.

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 195, матеріали О. І. Кірякової).

Посилання ред.