Іванцов Іван Овсійович

Іванцов Іван Овсійович (11 вересня 1904, Великий Браталів — 31 жовтня 1941, Київ) — історик, археолог.

Іванцов Іван Овсійович
Народився 11 вересня 1904(1904-09-11)
Любарський район, Житомирська область, Україна
Помер 31 жовтня 1941(1941-10-31) (37 років)
Київ, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність археолог
Alma mater Історичний факультет Київського університетуd
Сфера інтересів історія

БіографіяРедагувати

Народився в с. Великий Браталів (нині село Любарського району Житомирської області) в родині безземельних селян. Закінчив Шепетівський педагогічний технікум (1926). Вступив на заочний відділ Волинського інституту народної освіти, 1933 перевівся на історичний факультет Київського університету, закінчив його, з 1934 — аспірант цього університету. Від 1 вересня 1935 — ст. викладач кафедри історії СРСР Київського педагогічного інституту, викладав історію України. Від 1938 — ст. н. с. Інституту археології АН УРСР. З того року бере участь у розкопках території Михайлівського Золотоверхого собору (див. Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир), Десятинної церкви. І. розкопав, дослідив і описав унікальні археологічні пам'ятки «Житло художника» та «Житло ремісника», які згодом використав М. Каргер у своїй книзі «Древній Київ» (1958). Публікував у київській пресі статті про давній Київ, використовуючи матеріали археологічних розкопок 1938, 1939, 1940. Був залучений до колективу зі створення 4-томної «Історії Києва», яким керувала Н. Полонська-Василенко. Свою частину — «Стародавній Київ до 1240» — І. закінчив у 1-й пол. 1941, підготував до друку, проілюстрував фотографіями, картами, планами. Одночасно з роботою над монографією «Стародавній Київ» працював над атласом «Топографія древнього Києва». Невдовзі після початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, 12 липня 1941 зарахований до стрілецького полку Південного фронту. Потрапив в оточення. Опинившись в окупованому Києві, рятував архів та експонати Інституту археології АН УРСР. 31 жовтня 1941 виданий гестапівцям, того ж дня розстріляний у Бабиному Яру.

Джерела та літератураРедагувати