Ібрагім Райсі

іранський політик, прокурор, президент Ірані

Саїд Ібрагім Райсол-Садат (перс. سید ابراهیم رئیس‌الساداتی‎; нар. 14 грудня 1960),[2][3] більш відомий як Ібрагім Раїсі (перс. ابراهیم رئیسی‎ , Аудіо вимовафайл) — іранський політик-консерватор, мусульманський правознавець. Президент Ірану з 3 серпня 2021[4][5][6].

Ібрагім Райсі
перс. ابراهیم رئیسی
{{{ім'я}}}
8-й президент Ірану
Нині на посаді
На посаді з 3 серпня 2021
Попередник Хассан Рухані
Народився 14 грудня 1960(1960-12-14) (61 рік)
Мешхед, Іран
Відомий як Каді, Факіх
Місце роботи Університет Імам Садикаd
Країна Іран
Alma mater Ісламський теологічний коледж в Кумі
Політична партія Асоціація войовничого духовенстваd і Асоціація бойового духовенстваd
У шлюбі з Джаміле Аламолгода
Релігія Імаміти[1]
Нагороди
raisi.ir

Працював на кількох посадах у судовій системі Ірану, таких як заступник голови судді (2004—2014), генеральний прокурор (2014—2016) та головний суддя (2019—2021). Він також був прокурором та заступником прокурора Тегерану у 1980-х та 1990-х. З 2016 по 2019 рік він був казначеєм та головою Астані Кудс Разаві, боніади.[7] Він також є членом Асамблеї експертів з провінції Південний Хорасан, вперше обраний на виборах 2006 року.

Раїсі балотувався в президенти в 2017 році[8] як кандидат консервативного Народного фронту Сил ісламської революції[9] програвши чинному президентові Хасану Роухані, 57 % до 38,3 %. Він був одним із чотирьох осіб у комітеті обвинувачення, відповідального за страту тисяч політичних в'язнів в Ірані в 1988 році, який опозиційні групи Ісламської Республіки Іран та деякі західні ЗМІ називають Комітетом смерті.[10][11][12][13] Проти нього діють санкції Управління з контролю за іноземними активами США[14][15] відповідно до розпорядження 13876. Міжнародні правозахисні організації та спеціальні доповідачі ООН звинувачують його у злочинах проти людства.[16] Раїсі вдруге успішно балотувався в президенти в 2021 році, змінивши на посаді Хассана Рухані.

Його адміністрацію звинувачують у постачанні безпілотників до Росії під час російського вторгнення в Україну у 2022 між протестівв проти Ісламської Республіки Іран.[17][18][19]

Раннє життяРедагувати

 
Ібрагім Раїсі 1980 року

Ібрагім Раїсі народився 14 грудня 1960 року в перській родині в районі Ноган, штат Мешхед. Його батько — Сеєд Хаджі — помер, коли Ібрагіму було 5 років.

Академічна освітаРедагувати

Про шкільні роки Раїсі нічого невідомо.[20] Він стверджував, що отримав ступінь доктора приватного права в Університеті Мотахарі, проте доказів цього немає[21].

СлужбаРедагувати

Почав навчатися в семінарії Кум у віці 15 років. Тоді ж він почав навчатись у Наввабській школі. Після цього пішов до школи аятолли Саєда Мухаммада Мусаві Нежада, і його навчання співпало з навчанням інших студентів. 1976 року поїхав до Кума, щоб продовжити навчання в школі аятолли Боруджерді. Він був учнем Сейід Хоссейн Боруджерді, Мутаххарі, Аболгасем Хазан, Хоссейн Нурі Хамедані, Алі Мешкіні і Мортеза Пасандідеха.[22][23] Згодом Раїсі знову оголосив себе аятолою незадовго до президентських виборів 2021 року.[24]

Судова кар'єраРедагувати

Перші рокиРедагувати

У 1981 році його призначили прокурором Караджа. Пізніше він також був призначений прокурором Хамадану і обіймав обидві посади разом. Одночасно він працював у двох містах на відстані 300 км один від одного.[25] Через чотири місяці його призначили прокурором провінції Хамадан.

Заступник прокурора ТегерануРедагувати

Він був призначений заступником прокурора Тегерану в 1985 році і переїхав до столиці.[26] Через три роки і на початку 1988 року він став близьким до Рухолли Хомейні і отримував від нього спеціальні укази (незалежні від судової влади) для вирішення правових питань у деяких провінціях, таких як Лорестан, Семнан та Керманшах.

Страти 1988 рокуРедагувати

Хуссейн-Алі Монтазері назвав Раїсі одним із чотирьох людей, причетних до страт іранських політичних в'язнів у 1988 році.[27] Іншими особами були Мортеза Ешрагі (прокурор Тегерана), Хоссейн-Алі Найєрі (суддя) та Мостафа Пурмохаммаді (представник МВС в Евіні). Імена перших двох осіб згадуються в наказі Хомейні. Пурмохаммаді заперечував свою роль, але Раїсі ще не коментував це питання.[28][29]

Розстріли іранських політичних в'язнів 1988 року — це серія державних розстрілів політичних в'язнів по всьому Ірану з 19 липня 1988 року, що тривали п'ять місяців.[30][31][32][33][34][35] Більшість вбитих були прихильниками народних моджахедів Ірану, хоча прихильників інших лівих фракцій, включаючи федаянців і партію Туде Ірану (Комуністична партія), також стратили.[36] За даними Amnesty International, тисячі політичних в'язнів викрадали і утримували в іранських ізоляторах по всій країні, та без судового розгляду їх вбивали згідно з розпорядженням Верховного керівника Ірану. Багато вбитих у цей час піддавались тортурам та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, поводженню чи покаранням.[37]

Вбивства були описані як політична чистка без прецедентів у сучасній історії Ірану як за масштабами, так і за межами охорони.[38] Однак точна кількість страчених в'язнів залишається суперечливим питанням. Amnesty International, після опитування десятків родичів, обчислює число тисячами;[39] а потім — заступник верховного лідера Рухолли Хомейні Хуссейн-Алі Монтазері вказав у своїх мемуарах число від 2800 до 3800[40] але за альтернативною оцінкою ця цифра перевищує 30 000.[41] Через велику кількість в'язнів групою по шестеро завантажували у автонавантажувачі та через півгодини вішали на крани.[42]

Керівні посадиРедагувати

Після смерті Хомейні та обрання Алі Хаменеї новим верховним лідером Раїсі був призначений прокурором Тегерану новопризначеним головою юстиції Мохаммадом Язді. Він обіймав цю посаду протягом п'яти років з 1989 по 1994 рік. У 1994 році він був призначений керівником Генеральної інспекційної служби.

З 2004 по 2014 рік Раїсі обіймав посаду першого заступника голови судді Ірану, призначений головою судді Махмудом Хашемі Шахруді. Він зберіг свою посаду в перший термін Садека Ларіджані на посаді голови суду. Пізніше він був призначений генеральним прокурором Ірану в 2014 році, обіймаючи цю посаду до 2016 року, коли подав у відставку з посади голови Астану Кудс Разаві.[43] Він також працював прокурором Спеціального канцелярійного суду.

Президентські вибори 2017 рокуРедагувати

 
Раїсі виступає на мітингу президентської кампанії на тегеранському стадіоні « Шахід Шируді»

Раїсі був названий одним із кандидатів у президенти від Народного фронту Сил ісламської революції (JAMNA) у лютому 2017 року.[44] Його кандидатуру також підтримав Фронт стабільності ісламської революції .[45][46] Він офіційно оголосив про своє балотування в заяві, опублікованій 6 квітня, і назвав свою «релігійну та революційну відповідальність балотуватися», посилаючись на необхідність «фундаментальних змін у виконавчому управлінні країни» та уряду, який «бореться з бідністю та корупцією».[47] 14 квітня 2017 року він зареєструвався в Міністерстві внутрішніх справ, заявивши, що настав час виконувати права громадянства, а не лише писати акт.[48]

15 травня 2017 року кандидат від консерваторів Мохаммад Багер Галибаф зняв свою кандидатуру на користь Раїсі.[49] Припускали, що Галібаф стане першим віце-президентом Раїсі, якщо його обрать.[50] Вони також долучились до передвиборчої акції в Тегерані між собою.

У кількох джерелах[51][52][53] Раїсі описується як можливий наступник верховного лідера Ірану, аятолли Алі Хаменеї.[54]

Після оголошення результатів виборів Раїсі отримав 15 786 449 із 42 382 390 (38,30 % голосів), програвши чинному президентові Рухані та посівши друге місце. Він не привітав Рухані з переобранням на посаду президента[55] і попросив Раду опікунів розглянути «порушення закону» до та під час виборів зі 100 сторінками доданої документації.[56]

ПрезидентствоРедагувати

У 2021 році Раїсі знову балотувався в президенти і переміг на виборах.[57][58]

Можливий наступник верховного лідераРедагувати

У 2019 році Саїд Голкар з «Аль-Джазіри» назвав Раїсі «найімовірнішим наступником аятолли Алі Хаменеї» на посаді Верховного лідера Ірану.[59] У 2020 році Декстер Філкінс описав його як «часто згадуваного» як наступника Хаменеї.[60]

Політичні поглядиРедагувати

Раїсі підтримує сегрегацію за статтю. В інтерв'ю 2014 року він сказав про заплановану сегрегацію в муніципалітеті Тегерана, що «більшість жінок краще працюють у невимушеній атмосферії».[61] Він також є прихильником ісламізації університетів, цензурування Інтернету та цензури західної культури.[62][63][64]

ЕкономікаРедагувати

У 2017 році Раїсі повідомив: «Я бачу активізацію економіки опору єдиним способом покласти край бідності та знедоленості в країні».[65] Він підтримує розвиток аграрного сектору над комерційною роздрібною торгівлею, що «врешті-решт принесе користь іноземним брендам».[66]

У 2017 році він пообіцяв потроїти щомісячні державні виплати, що складають 450 000 ріалів на громадянина, для подолання корупції та створення шести мільйонів робочих місць.[67]

Зовнішня політикаРедагувати

Відповідаючи журналістам про його зовнішню політику, він сказав, що «це має налагодити зв'язки з усіма країнами, крім Ізраїлю».[68]

Історія виборівРедагувати

Рік Вибори Голоси % Ранг Примітки
2006 рік Асамблея експертів 200 906 68,6 % 1-й Виграв
2016 рік Асамблея експертів 325 139 80,0 % 1-й Виграв[69]
2017 рік Президент 15835794 38,28 % 2-й Програв[70]
2021 рік Президент 17 926 345 61,95 % 1-й Виграв[71]

Особисте життяРедагувати

Дружина з 1985 року — Джаміле Аламолхода, дочка імама Мешхеда п'ятничних молитов Ахмада Аламолходи. Вона є доцентом Тегеранського університету імені Шахіда Бехешті, а також президентом університетського Інституту фундаментальних досліджень науки і техніки.[72] У них є дві доньки та двоє онуків. Одна з їх дочок навчалася в університеті Шаріфа, а друга — в Тегеранському університеті.[73]

Санкції СШАРедагувати

У листопаді 2019 року був доданий до списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб США за просування внутрішнього та іноземного гніту режиму Алі Хаменеї.[74][75]

ПриміткиРедагувати

  1. https://raisi.ir/page/biography
  2. Birth certificate image. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017. 
  3. مرد 54 ساله ای که دادستان کل کشور شد، کیست؟/ ابراهیم رئیسی را بیشتر بشناسید. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 30 листопада 2016. 
  4. В Ірані – новий президент. Українська правда (українською). 3 серпня 2021. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021. 
  5. Ібрагім Раісі виграв вибори президента Ірану на тлі рекордно низької явки. Deutsche Welle (українською). 19 травня 2021. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 20 травня 2021. 
  6. Maziar Motamedi (19 червня 2021). Hardliner Ebrahim Raisi declared Iran’s new president. Aljazeera English. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2021. 
  7. Ra'eesi became chairman of AQR. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 8 березня 2016. 
  8. Hardline cleric Raisi to take on Rouhani in Iran's presidential election. Reuters. 9 квітня 2017. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 17 квітня 2017. 
  9. Iran News Round Up. Critical Threats Project. 7 квітня 2017. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 24 квітня 2017. 
  10. The Massacre of Political Prisoners in Iran, 1988, Report Of An Inquiry. Abdorrahman Boroumand Center (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 17 червня 2021. 
  11. Rouhani’s former minister of justice defends the mass executions of 1980s. Iran International (англ.). 25 липня 2019. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021. 
  12. Iran Head of Judiciary’s First Year Marred by Political Executions. iranhr.net (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2021. Процитовано 17 червня 2021. 
  13. Khamenei defends Iran’s 1980s political executions that killed thousands. Al Arabiya English (англ.). 6 червня 2017. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 17 червня 2021. 
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 19 червня 2021. 
  15. Treasury Designates Supreme Leader of Iran’s Inner Circle Responsible for Advancing Regime’s Domestic and Foreign Oppression | U.S. Department of the Treasury. home.treasury.gov. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 17 червня 2021. 
  16. Cleric accused of crimes against humanity to head Iran’s justice system | Reporters without borders. RSF (англ.). 18 березня 2019. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 17 червня 2021. 
  17. https://www.bbc.com/news/world-europe-63294698
  18. https://abcnews.go.com/International/iranian-drones-russia-attack-ukraine/story?id=91620223
  19. https://eurasiantimes.com/deadly-drones-israeli-experts-explains-what-makes-iranian-shahed-136/
  20. شرح زندگی | سید ابراهیم رئیسی. raisi.ir (перс.). Архів оригіналу за 6 June 2021. Процитовано 9 червня 2021. 
  21. مدرک تحصیلی ابراهیم رئیسی؛ 'شش کلاس' یا 'دکترا'؟. BBC News فارسی (перс.). Архів оригіналу за 8 June 2021. Процитовано 8 червня 2021. 
  22. Who is Ayatollah Raisi?. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019. 
  23. Records and biography of Ebrahim Raisi. [недоступне посилання]
  24. Biography of the President-elect, Ayatollah Dr. Seyed Ibrahim Raisi. Seyed Ebrahim Raisi Information Center. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021. 
  25. "ابراهیم رئیسی به تولیت آستان قدس رضوی منصوب شد". 8 березня 2016. Архів оригіналу за 8 March 2016. Процитовано 6 квітня 2017. 
  26. ابراهیم رئیسی کیست؟. 3 березня 2017. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 6 квітня 2017. 
  27. Blood-soaked secrets with Iran's 1998 Prison Massacres are ongoing crimes against humanity. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 14 грудня 2018. 
  28. ابراهیم رئیسی؛ از قضاوت تا تولیت. 7 березня 2017. Архів оригіналу за 8 March 2016. Процитовано 6 квітня 2017. 
  29. Abrahamian, Ervand (4 травня 2017). An Interview with Scholar and Historian Ervand Abrahamian on the Islamic Republic's "Greatest Crime". Center for Human Rights in Iran. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017. 
  30. Akhlaghi, Reza. Canada Recognizes Iran's 1988 Massacre as Crime against Humanity. Foreign Policy Blog. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 23 травня 2017. 
  31. Iran Italy Issues Resolution for Justice for 1988 Massacre Victims. Iran News Update. 5 травня 2017. Архів оригіналу за 9 March 2018. Процитовано 23 травня 2017. 
  32. More Than 100 Prominent Iranians Ask UN to Declare 1988 Massacre 'Crime Against Humanity'. Center for Human Rights in Iran. 7 вересня 2016. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 23 травня 2017. 
  33. 1988 massacre of political prisoners in Iran. National Council of Resistance of Iran. Архів оригіналу за 8 June 2017. Процитовано 23 травня 2017. 
  34. Naderi, Mostafa (22 серпня 2013). I was lucky to escape with my life. The massacre of Iranian political prisoners in 1988 must now be investigated. The Independent. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 19 вересня 2017. 
  35. Iran still seeks to erase the '1988 prison massacre' from memories, 25 years on. Amnesty International. Архів оригіналу за 5 April 2017. Процитовано 23 травня 2017. 
  36. Abrahamian, Ervand, Tortured Confessions, University of California Press, 1999, 209—228
  37. Blood-soaked secrets with Iran's 1998 Prison Massacres are ongoing crimes against humanity. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 14 грудня 2018. 
  38. Abrahamian, Ervand (1999). Tortured Confessions Prisons and Public Recantations in Modern Iran. Berkeley: University of California Press. с. 210. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 13 березня 2013. 
  39. IRAN: VIOLATIONS OF HUMAN RIGHTS 1987 - 1990. Amnesty International. 1 грудня 1990. Архів оригіналу за 9 December 2018. Процитовано 7 серпня 2014. 
  40. von Schwerin, Ulrich (2015). The Dissident Mullah: Ayatollah Montazeri and the Struggle for Reform in Revolutionary Iran. I.B.Tauris. ISBN 9780857737748. 
  41. Lamb, Christina (4 лютого 2001). Khomeini fatwa 'led to killing of 30,000 in Iran'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 1 July 2017. Процитовано 23 червня 2017. 
  42. The World's Most Notorious Dictators.
  43. محسنی اژه‌ای معاون اول قوه قضائیه و رئیسی دادستان کل کشور شدند. 2014. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2017. 
  44. Iran: Possible Conservative Presidential Candidate Emerges. Stratfor. 23 лютого 2017. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 13 квітня 2017. 
  45. Iran's conservatives scramble to find a presidential candidate. The Arab Weekly. 19 лютого 2017. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 21 лютого 2017. 
  46. Rohollah Faghihi (21 лютого 2017). Meet the powerful Iranian cleric looking to unseat Rouhani. Al-Monitor. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2017. 
  47. Ruby Mellen (10 квітня 2017). Rouhani Gets a Hard-line Challenger for Iranian Presidency. Foreign Policy. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 11 квітня 2017. 
  48. Conservative cleric Ebrahim Raisi enters Iran's presidential race. 14 квітня 2017. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 16 квітня 2017. 
  49. Iran: Tehran Mayor Qalibaf Withdraws, Backs Hardliner Raisi for President. 15 травня 2017. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 18 травня 2017. 
  50. The reason Tehran's mayor dropped out of presidential race. 16 травня 2017. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017. 
  51. VATANKA, ALEX (12 квітня 2017). The Supreme Leader's Apprentice Is Running for President. Foreign Policy. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 22 травня 2017. 
  52. Erdbrink, Thomas (18 травня 2017). Iran Has Its Own Hard-Line Populist, and He's on the Rise. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017. 
  53. Dehghan, Saeed Kamali (9 січня 2017). Ebrahim Raisi: the Iranian cleric emerging as a frontrunner for supreme leader. The Guardian. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 22 травня 2017. 
  54. VATANKA, ALEX (12 квітня 2017). The Supreme Leader's Apprentice Is Running for President. Foreign Policy. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 22 травня 2017. «A candidate Raisi who loses in the May elections would be far less likely to later take over as supreme leader.» 
  55. Arash Karami (21 травня 2017). In wake of Rouhani's win, conservative rivals vow to remain on scene. Al-Monitor. Архів оригіналу за 5 May 2019. Процитовано 24 травня 2017. 
  56. Rohollah Faghihi (23 травня 2017). Iran's conservatives question election results. Al-Monitor. Архів оригіналу за 24 травня 2017. Процитовано 24 травня 2017. 
  57. На президентських виборах в Ірані переміг відомий своєю жорстокістю суддя. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021. 
  58. Yee, Vivian (19 червня 2021). Iranian Hard-Liner Ebrahim Raisi Wins Presidential Vote. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021. 
  59. Golkar, Saeid (5 січня 2019). Ebrahim Raisi: The cleric who could end Iranian hopes for change. Al Jazeera. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 10 червня 2020. 
  60. Filkins, Dexter (18 травня 2020). TheTwilight of the Iranian Revolution. New Yorker. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 7 червня 2020. 
  61. بانوان اولین مدافع تفکیک جنسیتی هستند. 2014. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017. 
  62. رئیسی: دانشگاهها باید اسلامی شوند. 8 травня 2017. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017. 
  63. ابراهیم رییسی: باید به دنبال حذف ترویج فرهنگ غربی از متن جامعه باشیم. 10 травня 2017. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 18 травня 2017. 
  64. اسلامی‌ نکردن دانشگاه‌ها کشور را با مشکل مواجه می‌کند/رشد اینترنت ما را وادار به بازنگری می‌کند. 11 травня 2017. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 18 травня 2017. 
  65. Golnaz Esfandiari (7 квітня 2017). In Iran, Emerging Hard-Liner Stakes Future On Unseating Rohani. Radio Free Europe/Radio Liberty. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 22 квітня 2017. 
  66. Najmeh Bozorgmehr (14 квітня 2017). Rouhani confirms he will seek second term in Iran elections. Financial Times. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 22 квітня 2017. 
  67. Najmeh Bozorgmehr (26 квітня 2017). Iran hardliners struggle to present united front ahead of poll. Financial Times. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017. 
  68. What you need to know about presidential candidate Ebrahim Raisi. The Iran Project. 19 квітня 2017. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 21 квітня 2017. 
  69. نتایج نهائی انتخابات مجلس خبرگان رهبری در خراسان جنوبی (перс.). Khavarestan. 27 лютого 2016. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 7 квітня 2017. 
  70. Final results of presidential election by province and county (перс.). Ministry of Interior. 8 червня 2017. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 8 червня 2017. 
  71. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 17 травня 2022. 
  72. Conversation with Jamileh Alamolhoda, spouse of Ebrahim Raisi. 23 квітня 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 24 квітня 2017. 
  73. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021. 
  74. US puts new sanctions on Iranian supreme leader's inner circle. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020. 
  75. Treasury Designates Supreme Leader of Iran’s Inner Circle Responsible for Advancing Regime’s Domestic and Foreign Oppression (англ.). Міністерство фінансів США. 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 22 вересня 2021.