Відкрити головне меню

Іакінф (в миру Мики́та Я́кович Бічу́рін; *1777 — †1853) — архімандрит Православної російської церкви; дипломат, сходознавець і мандрівник, знавець китайської мови, один з основоположників російської синології. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (з 17 грудня 1828 року).

Іакінф
Бичурин архимандрит.jpg
Ім'я при народженні рос. Никита Яковлевич Бичурин[1][2]
Народився 29 серпня (9 вересня) 1777[1]
Q13207410?, Q4505544?, Казанська губернія, Російська імперія
Помер 11 (23) травня 1853[1] (75 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність мандрівник-дослідник, історик, місіонер, сінолог, географ, священик
Галузь Китаєзнавство
Alma mater Казанська духовна академія[d]
Володіє мовами російська
Заклад Азійський департамент
Членство Петербурзька академія наук
Конфесія православ'я
Нагороди

БіографіяРедагувати

Син сільського дяка, чуваш. 1799 закінчив духовну семінарію в Казані.

1807—1822 був архімандритом російської духовної місії в Пекіні, де досконало вивчив китайську мову і зібрав багато матеріалів, які пізніше використав у численних наук, працях з мови, історії, культури, етнографії і філософії Китаю.

1822 за «байдужість» до релігійних справ був позбавлений сану архімандрита і 1823 засланий до Валаамського монастиря. 1826 — перекладач Азіатського департаменту.

З 1828 — член-кореспондент АН, з 1831 — член Паризького азіатського товариства.

ДжерелаРедагувати