Побігущий-Рен Євген Павлович
Євге́н Побігу́щий (псевдо: Євген Рен) (15 листопада 1901, с. Постолівка — 28 травня 1995, м. Гаар, Німеччина) — український військовик-офіцер, доброволець УГА, командир куреня легіону «Роланд», полковник дивізії «Галичина», автор двох томів спогадів «Мозаїка моїх споминів».
| Євген Побігущий | |||
|---|---|---|---|
| Полковник | |||
 Євген Побігущий як контрактний офіцер Польської армії в ранзі підпоручника, 1936. | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
15 листопада 1901 с. Постолівка, Королівство Галичини та Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина | ||
| Смерть |
28 травня 1995 (93 роки) Гаар, біля Мюнхена,  Німеччина | ||
| Поховання | Вальдфрідгоф | ||
| Alma Mater | Університет імені Адама Міцкевича у Познані | ||
| Псевдо | Рен | ||
| Військова служба | |||
| Рід військ | Піхота | ||
| Формування | Дивізія СС «Галичина»(1-а Українська Дивізія УНА) | ||
| Війни / битви | Львівсько-Сандомирська операція | ||
| Командування | |||
29-й полк  дивізія «Галичина» | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Побігущий-Рен Євген Павлович у Вікісховищі | |||
Життєпис ред.
Ранні роки ред.
Євген Побігущий народився 15 листопада 1901 року в с. Постолівці Гусятинського району на Тернопільщині в родині українських вчителів. Юнацькі роки провів у селі Воскресінці біля Коломиї.
До середньої школи ходив у місті Коломиї. З проголошенням Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) 1 листопада 1918 року, не маючи повних 17 років, вступив добровольцем до лав Української Галицької Армії (УГА). Незабаром отримав підстаршинський ступінь.
Міжвоєнний період ред.
Після закінчення польсько-української війни в Галичині продовжив навчання, отримав ступінь магістра з політичної економії у Познанському Університеті. Згодом став вояком польської армії. Пізніше, у званні капітана (сотник) провадив підстаршинські вишколи.
В роки Другої світової війни ред.
У вересні 1939 року взяв участь у німецько-польській війні. На короткий час потрапив у німецький полон, з якого згодом вийшов на волю та на заклик Проводу ОУН зголосився до Військової Референтури.
Батальйон «Роланд» ред.
Брав активну участь у вишколі вояків, які під назвою Дружини українських націоналістів (ДУН) з початком німецько-радянської війни рушили на Схід. Він командував одним із двох українських батальйонів (куренів) («Роланд»). У середині липня 1941 «Роланд» виїхав на фронт у напрямі на Одесу, але з Балти перебазований у Франкфурт-на-Одері, частина легіону 26 серпня 1941 — у Фокшани (Румунія).
201-й шуцманшафт-батальйон ред.
До кінця листопада 1941 року весь «Український легіон» («Роланд» і «Нахтігаль») у складі близько 650 вояків та старшин, після укладання індивідуальних контрактів на службу в німецькій армії строком на 1 рік (з 1 грудня 1941 року до 1 грудня 1942), реорганізований у 201-й шуцманшафт-батальйон і висланий після вишколу до Білорусі для боротьби з радянськими партизанами.
Батальйон формально очолив гауптман Євген Побігущий, хоча фактичне керівництво здійснював німець — гауптман СД В. Моха. Його заступником призначений гауптман Роман Шухевич. Формування складалося з чотирьох рот (сотень), командирами яких були сотник Шухевич, сотник Бригідер, поручник Сидор і поручник Павлик.
Після закінчення терміну контракту, батальйон, який налічував 650 солдатів і сержантів і 22 офіцери-галичанина, роззброєний і протягом місяця (з 5 грудня 1942 до 14 січня 1943) частинами перекидався до Львова. Через деякий час після приїзду до Львова частина офіцерів затримано СД, частина, серед яких був і Шухевич, перейшла на нелегальне становище і взяла участь у формуванні УПА. Незабаром всі затримані офіцери батальйону були звільнені і приєдналися або до УПА або до 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина».
14-та Дивізія Ваффен-СС «Галичина» ред.
Євген Побігущий, після чергового навчання, став влітку 1943 року командиром батальйону дивізії. Брав участь в урочистостях у Львові 18 липня 1943 року з нагоди виїзду перших добровольців. У Дивізії Побігущий займав різні командні становища, в тому числі командира 29-го полку. Був учасником боїв під Фельдбахом. Пізніше командування УНА підвищило Євгена Побігущого до рангу полковника.
В еміграції ред.
Після закінчення війни, попри постійні вимоги радянського уряду видати його до СРСР, поринув у вир громадянсько-суспільної праці, працюючи в різних ділянках та українських товариствах, які постали в той час у Німеччині. Довший час працював старшиною у Вартівничих Сотнях при англійській армії в Німеччині.
Крім громадської праці, чимало часу присвятив політичній діяльності, зокрема в Організації Українських Націоналістів, працював в її установах, а також у міжнародній організації Антибільшовицького Блоку Народів.
Євген Побігущий помер 28 травня 1995 року в Гаарі біля Мюнхена (Німеччина). Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф (Мюнхен), сектор 421-III поруч з могилою Я.Стецька.
Твори ред.
У 1982 році видав перший том мемуарів «Мозаїка моїх споминів» (Мюнхен-Лондон).[1][2][3]
У 1985 у Мюнхені накладом автора й Об'єднання бувших вояків-українців у Великій Британії вийшов другий том мемуарів «Мозаїка моїх споминів».[4]
Пам'ять ред.
За активну працю на релігійному полі Папа Павло VI надав йому титул Командора, Лицаря Ордену Святого Папи Сильвестра. Центральне представництво української еміграції в Німеччині надало йому звання почесного члена.
Примітки ред.
- ↑ Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів. Diasporiana Електронна бібліотека. Процитовано 9 березня 2018.
- ↑ полк. Євген Побігущий-Рен. Мозаїка моїх споминів. (html-версія). galiciadivision.ml. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
- ↑ ukrcenter.com. Мозаїка моїх споминів - Євген-Побігущий. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
- ↑ Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів т. 2. Diasporiana Електронна бібліотека. Процитовано 9 березня 2018.
Посилання ред.
- Майор Євген Побігущий (1901-1995). Українська Дивізія «Галичина» >> Персоналії. Процитовано 9 березня 2018.
- Результати пошуку Побігущий. Diasporiana Електронна бібліотека. Процитовано 9 березня 2018.