Єщенко Микола Дмитрович
Єщенко Микола Дмитрович (26 жовтня 1876, м. Київ — 1 листопада 1931, м. Белград, Королівство Югославія) — генерал-хорунжий Армії УНР.
| Микола Дмитрович Єщенко | |
|---|---|
 Підполковник Генерал-хорунжий | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
14 (26) жовтня 1876 Київ, Російська імперія або Волинська губернія, Російська імперія[1] |
| Смерть |
1 листопада 1931 (55 років) Белград, Королівство Югославія |
| Поховання | Новий цвинтар |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР |
| Alma Mater | Київське реальне училище, Академія Генерального штабу (1912) і Перше Київське Костянтинівське військове училище (1902) |
| Військова служба | |
| Приналежність |
УНР |
| Формування |
 Армія УНР |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна |
| Командування | |
| начальник управління військових комунікацій Генерального штабу УНР. | |
Життєпис ред.
Народився у Києві. Закінчив Київське реальне училище, Київське піхотне юнкерське училище (1902), служив у 6-му та 7-му саперному батальйонах (Київ), Владивостоцькому фортечному мінному батальйоні та Очаківській фортечній мінній роті. Закінчив Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1912), був приділений до 166-го піхотного Рівненського полку (Київ) для відбуття командного цензу на чолі роти. З 1914 р. — капітан, в.о. обер-офіцера для доручень штабу ХХХІІІ армійського корпусу. З 10 червня 1916 року- підполковник, штаб-офіцер для доручень ХХХІІІ армійського корпусу. 25 вересня 1916 р. був нагороджений Георгіївською зброєю. З 9 лютого 1917 р. — в.о. начальника штабу 159-ї піхотної дивізії. З 17 травня 1917 р. — начальник штабу 117-ї піхотної дивізії. Останнє звання у російській армії — підполковник.
Армія УНР ред.
У жовтні 1917 р. добровільно прибув у розпорядження командувача 34-го армійського (1-го Українського) корпусу генерала П. Скоропадського. 5 грудня 1917 р. був відряджений у розпорядження військового секретаря С. Петлюри. З 10 березня 1918 року — начальник управління військових комунікацій Генерального штабу УНР, згодом — Української Держави. З грудня 1918 р. — начальник відділу зв'язку штабу Дієвої армії УНР. З 9 березня 1919 р. — начальник військових комунікацій Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р. — був інтернований польською владою у Рівному. У 1920 р. — начальник управління військових комунікацій Генерального штабу УНР. З 15 жовтня 1920 р. — 1-й генерал-квартирмейстер Генерального штабу Армії УНР. З 5 жовтня 1920 р. — генеральний-хорунжий.
Еміграція ред.
14 червня 1921 р. відбув до своєї родини, яка перебувала у Сербії. На еміграції жив у Югославії. Помер 1 листопада 1931 року, похований на Новому цвинтарі Белграда.
Вшанування пам'яті ред.
28 травня 2011 року у мікрорайоні Оболонь було відкрито пам'ятник «Старшинам Армії УНР — уродженцям Києва». Пам'ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Серед іншого вигравіруване й ім'я Миколи Єщенка.
Джерела ред.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Єщенко Микола Дмитрович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.