Вікіпедія

Єсиненку Ніколае Гаврилович

Єсиненку Ніколае Гаврилович
рум. Nicolae Esinencu
Файл:Есиненку.jpg
Народився 13 серпня 1940(1940-08-13)[1]
Кіцкани
Помер 25 квітня 2016(2016-04-25) (75 років)
Кишинів, Молдова
·цереброваскулярні хвороби
Країна  СРСР
 Молдова
Діяльність прозаїк, сценарист, поет, драматург, кінорежисер
Сфера роботи література[2] і Молдавська література[2]
Alma mater Літературний інститут імені Горького (1973)[3]
Діти Nicoleta Esinencud
Нагороди
Медаль «Громадянські заслуги» (Молдова) Медаль «Міхай Емінеску» орден Республіки (Молдова) орден «Трудова слава»

Ніколае Гаврилович Есиненко (рум. Nicolae Esinencu; 13 серпня 1940, Кіцканій Векь, Теленештського району, Молдавська РСР — 25 квітня 2016, Кишинів, Молдова[4]) — молдовський сценарист, режисер, драматург, поет і письменник, член Спілки письменників Молдови та Спілки письменників . Заслужений митець Молдови. Лауреат премії Спілки письменників Молдови[5].

Життєпис ред.

1973 року закінчив Літературний інститут імені Горького (Москва). Працював редактором видавництва Lumina (Світло), був секретарем, потім радником Спілки письменників Молдови (1989).

Помер 2016 року в Кишиневі у результаті інсульту[4][6]

Творчість ред.

Дебютував 1968 року з книгою «Антенна». Автор багатьох творів у прозі, збірок поезії та драматургії. Опублікував шість томів вибраних творів. Його перу належать п'єси «Табакера», «Курильня» та «Солом'яні люди».

Вибрані твори ред.

Драматургія ред.

  • Grand prix,
  • Tabachera,
  • Fumoarul,
  • Oameni de paie,
  • SRL Moldovanul.

Поезія ред.

  • Antene (лірика, 1968);
  • Sens (лірика, 1969);
  • Dealuric (лірика, 1974);
  • Copilul teribilc (лірика, 1979);
  • Stai să-ți mai spunc (лірика, 1983);
  • Cuvinte de chemat fetele (лірика, 1986);
  • Disciplina mondială (1995);
  • Copilul teribil (2004).

Проза ред.

  • Nunta, proză scurtă[4];
  • Sacla (1968);
  • Portocala (1970);
  • Toi (1972);
  • Era vremea să iubim (1977).

Фільмографія ред.

Сценарист ред.

Режисер ред.

У березні 2000 року поставив у Кишинівському Муніципальному театрі «Satiricus» за своїм романом поставив спектакль «SRL Moldovanul».

Нагороди ред.

  • 1996 — Орден «Трудова слава» — за високі досягнення в галузі літератури, активну участь у громадсько-культурному житті та на знак визнання вкладу в процес національного відродження[7].
  • 2000 — Медаль «Міхай Емінеску» — за заслуги у справі національного відродження, значний внесок у пропаганду літературної спадщини Міхая Емінеску та утвердження національних духовних цінностей[8].
  • 2010 — Орден Республіки — на знак визнання особливих заслуг у розвитку літератури, за плідну творчу діяльність та внесок у пропаганду спадщини Емінеску[9].
  • Заслужений митець Молдови.
  • премія Спілки письменників Молдови.

Примітки ред.

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Czech National Authority Database
  3. ↑ https://www.jurnal.md/ro/social/2016/4/25/a-murit-scriitorul-nicolae-esinencu/
  4. ↑ а б в Erizanu, Gheorghe (25 квітня 2016). Nicolae Esinencu. cartier.md. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 19 лютого 2023.
  5. ↑ A murit scriitorul Nicolae Esinencu. Jurnal. 25 квітня 2016. Процитовано 19 лютого 2023.
  6. ↑ Последние новости — Скончался молдавский писатель и сценарист Николае Есиненку
  7. ↑ Указ Президента Республики Молдова от 31 декабря 1996 года № 418 «О награждении Николае Есиненку орденом «Gloria Muncii». Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 19 лютого 2023.
  8. ↑ Указ Президента Республики Молдова от 25 августа 2000 года № 1623 «О награждении медалью «Mihai Eminescu». Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 19 лютого 2023.
  9. ↑ Указ Президента Республики Молдова от 15 января 2010 года № 166 «О награждении государственными наградами». Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 19 лютого 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єсиненку_Ніколае_Гаврилович&oldid=39807450