Єсаулівка (до 1803 року — Євдокіївка) — селище в Україні, в Антрацитівській міській громаді Ровеньківського району Луганської області. Орган місцевого самоврядування — Єсаулівська селищна рада.

Селище Єсаулівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Ровеньківський район
Громада Антрацитівська міська громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано 1777
Статус із 2024 року
Площа 4,63 км²
Населення 1462 (01.01.2013)[1]
Густота 325 осіб/км²;
Поштовий індекс 94685
Телефонний код +380 6431
Географічні координати 48°02′52″ пн. ш. 39°01′28″ сх. д. / 48.04778° пн. ш. 39.02444° сх. д. / 48.04778; 39.02444Координати: 48°02′52″ пн. ш. 39°01′28″ сх. д. / 48.04778° пн. ш. 39.02444° сх. д. / 48.04778; 39.02444
Висота над рівнем моря 81 м
Водойма р. Мало-Кріпенка


Відстань
Найближча залізнична станція: Антрацит
До станції: 12 км
До райцентру:
 - автошляхами: 12 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 80 км
Селищна влада
Адреса 94684, смт Єсаулівка, вул. Переверзєва, 6А
Карта
Єсаулівка. Карта розташування: Україна
Єсаулівка
Єсаулівка
Єсаулівка. Карта розташування: Луганська область
Єсаулівка
Єсаулівка
Мапа

Географія ред.

Географічні координати: 48°2' пн. ш. 39°1' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 4,63 км².

Селище розташоване за 12 км від Антрацита. Найближча залізнична станція — Антрацит, за 12 км. Через селище протікає річка Мало-Кріпенка.

Історія ред.

Першими поселенцями були українські селяни-втікачі. Село виконувало роль перевального пункту зі Слобідської України на Донщину.

Засноване 1777 року як хутір Євдокіївка, від імені вдови старшини Луковкіна — Євдокії.

Згодом ці землі були викуплені осавулом (рос. есаул) Лук'яновим, від військового звання якого і було утворено нову назву — Єсаулівка.

1827 року поблизу селища спеціалістами Луганського чавуноливарного заводу були розвідані свинцеві поклади

У 1830-х роках Єсаулівка отримала статус волосного села.

27 липня 1858 року закладено церкву в ім'я Преображення Господнього, яка була освячена в 1861 році.

За даними 1859 року у власницькому поселені Міуського округу Області Війська Донського мешкало 410 осіб (196 чоловіків та 204 жінки), налічувалось 71 дворове господарство, існували православна церква, поштова станція, шкіряний завод[2].

Станом на 1873 рік у слободі, центрі Єсаулівської волості, мешкало 757 осіб, налічувалось 101 дворове господарство та 9 окремих будинків[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1020 осіб (516 чоловічої статі та 504 — жіночої), з яких всі — православної віри[4].

Наприкінці XIX століття данським ученим Граммом проводились дослідження з пошуку корисних копалин, які спочатку були розпочаті академіком Чернишовим. Академіку вдалося відкрити поклади золота на Гострому бугрі в Нагольному кряжі, після чого пошуки дорогоцінного металу стали одним із видів заробітку для місцевих селян.

У 1937 році трестом «Донбасполіметал» була відкрита шахта й збагачувальна фабрика, яка проіснувала лише до 1940 року, оскільки були вичерпані промислові запаси сировини.

1938 року Єсаулівці було надано статус селища міського типу.

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 290 місцевих жителів, з них 200 загинуло, 179 осіб нагороджені орденами і медалями[5].

Новітня історія ред.

7 серпня 2014 року біля Єсаулівки український підрозділ виходив з оточення терористами, терористи «Градами» розстріляли українську колону за 3 км на південний захід від села Єсаулівка Антрацитівського району, що виходила із Дякового. Тоді загинули старший прапорщик Ігор Присяжнюк, багаторазовий чемпіон України з веслування, майстер спорту з веслування на байдарках і каное, солдати Кумановський Віктор Анатолійович й Віталій Птіцин. Тимчасово поховані у братській могилі в полі місцевим священиком, котрий повідомив згодом українську владу про поховання. Решта не ідентифіковані, судячи зі знайдених при них речей — прикордонники та курсанти Оршанського навчального центру ДПСУ.

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення селища становило 1668 осіб, з них 57,97 % зазначили рідною українську мову, 41,97 % — російську, а 0,06 % — іншу[6].

Економіка ред.

Економічний сектор селища представлений фермерським господарством «Перехрестенко», яке спеціалізується на тваринництві, вирощуванні зернових культур та овочів. Також в Єсаулівці діє агрофірма «Донбас», яка займається вирощуванням зернових культур.

Більшість працездатного населення зайняте на шахтах ДП «Антрацит».

Соціальна сфера ред.

В Єсаулівці функціонують ЗОШ I—II ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, поштове відділення, бібліотека та пункт ветеринарної допомоги.

У 2007 році було відкрито дошкільний навчальний заклад «Сонечко».

Пам'ятки ред.

В околицях селища виявлені стародавні розробки мідної руди, можливо, епохи бронзи.

Також на території Єсаулівки знаходиться пам'ятник радянським воїнам, що загинули під час Другої світової війни.

Примітки ред.

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
  2. рос. дореф. Область Донскаго Войска. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1864 — 100 с., (код 1140)
  3. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 233)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-51. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. История Городов и Сёл. Есауловка [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  6. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014.

Джерела ред.

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с. (рос.)

Посилання ред.