Вікіпедія

Єрьоміна Ніна Олексіївна

Ніна Олексіївна Єроміна (2 листопада 1933, Москва — 24 серпня 2016, Петрово, Можайский район, Московська область) — радянська баскетболістка і спортивний коментатор. Чемпіонка світу і Європи. Заслужений майстер спорту.

Єрьоміна Ніна Олексіївна
Загальна інформація
Громадянство  СРСР
 Росія
Народження 2 листопада 1933(1933-11-02)[1]
Москва, СРСР
Смерть 24 серпня 2016(2016-08-24) (82 роки)
Q15696178?, Q4414336?, Можайський район, Московська область, Росія
Поховання П'ятницький цвинтар[d]
Alma mater Московський текстильний інститутd
Спорт
Вид спорту баскетбол[2]
Команда WBC Dynamo Moscowd
Участь і здобутки

Біографічні відомості ред.

Народилася в родині лікаря-хірурга. Батьки виховували трьох доньок: старшу Надію і близнючок Людмилу і Ніну. Сестер запрошував тренер з веслування, але це їм не сподобалось. У 14 років подруга старшої сестри запропонувала відвідати баскетбольну секцію. Через два роки Люда і Ніна стали гравцями основного складу команди «Динамо» (Москва), старшим тренером якої був заслужений майстер спорту Степан Спандарян[en]. Згодом сестра Людмила зробила вибір на користь медицини, стала лікарем-онкологом, професором[3]. 1950 року їх команда повернула собі звання найсильнішої в країні, а в наступне десятиріччя Ніна Єрьоміна ще тричі здобували «золото» чемпіонату СРСР. У 1956 і 1959 роках замість клубної першості проводилися Спартакіади народів СРСР, де збірна Москви була найсильнішою (до її складу входили гравчині «Динамо», «Будівельника» і Московського авіаційного інституту).

У другій половині 50-х років захищала кольори збірної СРСР. На першому великому турнірі стала чемпіонкою Європи (1956). У наступні роки здобувала «золото» і «срібло» першостей світу і Європи. За перемогу на чемпіонаті світу Ніна Єрьоміна, як і вся команда, отримала почесне звання «Заслужений майстер спорту» (1959). Завдяки її влучному кидку за три секунди до закінчення матчу, радянська команда здобула перемогу над збірною Болгарії у фіналі чемпіонату Європи 1960 року. Більшість часу у збірній і «Динамо» її партнерами були Ніна Максимова[ru] і Ніна Максимельянова[ru].

У 26 років одружилася з Андрієм Новиком, який тривалий час працював спортивним редактором ТАРС і був майстром спорту з баскетболу. Закінчила Московський технологічний інститут текстильної і легкої промисловості.

З 1961 року почала працювати коментатором. Перший ефір відбувся 10 червня, разом з Борисом Валовим вела радіорепортаж про матч «Динамо» (Москва) — ТТТ (Рига). Спеціалізувалася на змаганнях з гандболу, волейболу і баскетболу. Висвітлювала перебіг подій на чотирьох Олімпіадах (1972, 1976, 1980, 1988), у тому числі суперечливий фінал баскетбольного турніру 1972 року[ru] між збірними СРСР і США, де переможцями спочатку визнали американців, а потім — радянських спортсменів. Працювала в Державному радіо, а з 1974 року — в Держтелерадіо. Висвітлювала спортивні новини у телепрограмі «Время», де в той час працювало п'ять заслужених майстрів спорту: Ганна Дмитрієва (теніс), Микола Озеров (теніс), Володимир Маслаченко (футбол), Євген Майоров (хокей з шайбою) і Ніна Єрьоміна. У цьому проекті працювала до березня 1992 року[4]. З 1997 по 2000 рік вела спортивну програму «Спорт-кур'єр» на телеканалі REN-TV[5][6].

2000 року зіграла камео у фільмі Володимира Меньшова «Заздрість богів»[7].

Померла 24 серпня 2016 року. Похована на Пятницькому цвинтарі, поруч з рідними[8].

2017 року в прокат вийшов фільм «Рух вгору», що розповідав про фінал баскетбольного турніру Олімпіади-1972. Ніну Єрьоміну зіграла актриса Наталя Курдюбова.

Досягнення ред.

  • Чемпіонка світу (1): 1959
  • Віце-чемпіонка світу (1): 1957
  • Чемпіонка Європи (2): 1956, 1960
  • Віце-чемпіонка Європи (1): 1958
  • Чемпіонка СРСР (4): 1950, 1953, 1957, 1958
  • Переможниця Спартакіади народів СРСР (2): 1956, 1959

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ (unspecified title) — Міжнародна федерація баскетболу.
  3. ↑ Єрьоміна Людмила Олексіївна [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ «Когда звучал мой первый репортаж, я под стол залезла». Судьба первой женщины-комментатора. Sports.ru. 25 серпня 2016. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 24 березня 2020.
  5. ↑ Нина Ерёмина: «Курить меня научил врач!». Московский комсомолец. 5 серпня 2001. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
  6. ↑ Баскетбол. 25 лет победе в Мюнхене. Коммерсантъ. 13 вересня 1997. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 24 березня 2020.
  7. ↑ «Время», вперёд! Предчувствуя это, в Москву вернулись первые птицы. Московский комсомолец. 8 квітня 2002. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
  8. ↑ Кац, Павел. (5 жовтня 2016). Надгробие на могиле Н. А. Ерёминой на Пятницком кладбище (уч. 10). Сайт moscow-tombs.ru. Архів оригіналу за 9 лютого 2020. Процитовано 14 січня 2017.

Посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єрьоміна_Ніна_Олексіївна&oldid=40646373