Єропкін Петро Дмитрович

Єропкін Петро Дмитрович (24 червня 1724, Москва, Російська імперія — 7 лютого 1805, там же) — російський воєначальник Семирічної війни, генерал-аншеф (1786), московський головнокомандувач.

Єропкін Петро Дмитрович
Petr Dmitrievich Eropkin by anonim.jpg
Народження 1724
Смерть 1805
Москва, Російська імперія
Звання Генерал-аншеф
Війни / битви Семирічна війна
Рід Єропкіни
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського орден Святої Анни I ступеня
CMNS: Єропкін Петро Дмитрович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Походив з дворянського роду Єропкіних. Син ризького віцегубернатора Дмитра Федоровича Єропкіна. Почав кар'єру ад'ютантом свого батька, коли той служив московським обер-комендантом[1].

Із 1758 року — бригадир. Учасник Семирічної війни. Відзначився під час битви при Пальцигу 23 липня 1759 року, командуючи кирасирською бригадою. За цю битву був нагороджений орденом Святої Анни 1-го ступеня і 6000 рублів[1]. У 1761 році брав участь в облозі та взятті фортеці Кольберг, під кінець війни отримав звання генерал-поручника.

Після завершення Семирічної війни командував Воронезьким піхотним, а потім Троїцьким кирасирським полком. З 1765 року — сенатор, з 1769 року — начальник Головної соляної контори.

У 1771 році через епідемію чуми у Москві відбувся так званий «чумний бунт». Імператриця Катерина II відправила Єропкіна навести в місті порядок. Єропкін жорстко придушив заворушення, хоча і був поранений у сутичці з бунтівниками[2]. За наведення порядку в Москві був нагороджений орденом Андрія Первозванного і отримав звання дійсного таємного радника. Однак, Єропкін був незадоволений цим цивільним званням і в 1774 році вийшов у відставку[3].

У 1786 році знову повернувся на службу. З 28 червня 1786 по 19 лютого 1790 року — московський головнокомандувач (генерал-губернатор). За час перебування Єропкіна на цій посаді в Москві було побудовано Московський водовідвідний канал, збільшено чисельність поліції у місті, покращено постачання продовольства.

З 1790 року — у відставці. Жив і помер у Москві.

Військові званняРедагувати

  • Бригадир (1758)
  • Генерал-майор (1759)
  • Генерал-поручник (1762)
  • Генерал-аншеф (переведений з дійсного таємного радника, 1786)[1]

НагородиРедагувати

  • Орден Андрія Первозванного (1771)
  • Орден Святого Олександра Невського (1762)
  • Орден Святої Анни 1 ступеня (1759)
  • Орден Святого Володимира 1 ступеня (1788)

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Еропкин Петр Дмитриевич. www.hrono.ru. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022. 
  2. pantv (27 червня 2021). Как Еропкин Москву от чумы и бунта спас. Удачи и свободы Вашему Я!. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022. 
  3. Пётр Дмитриевич Еропкин биография. www.people.su. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022. 

ДжерелаРедагувати

  • Балязин В. Императорские наместники первопрестольной: 1709—1917. — М.: Изд-во Тверская, 13, 2000. — С. 191.
  • История Москвы (под ред. М. М. Горинова). Том 3. М., 1997. Стр. 112.
  • Біографія [Архівовано 10 січня 2022 у Wayback Machine.]