Єрмоленко Володимир Анатолійович

український філософ

Володимир Анатолійович Єрмо́ленко (нар. 18 березня 1980(19800318), Київ) — український філософ, есеїст, перекладач, доктор політичних студій (Школа високих студій суспільних наук: EHESS, Париж), кандидат філософських наук (Київ, 2009 р.), старший викладач (кафедри філософії, кафедри літературознавства та іноземних мов) Києво-Могилянської академії, експерт МГО «Інтерньюз-Україна», автор та ведучий програми «Громадське. СВІТ», аналітичного тижневика про міжнародну політику, головний редактор UkraineWorld.org.

Єрмоленко Володимир Анатолійович
Народився 18 березня 1980(1980-03-18) (44 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність філософ, есеїст, письменник, публіцист, перекладач
Alma mater Національний університет «Києво-Могилянська академія» (2002)
Центрально-Європейський університет (2003)
Галузь філософія[1], публіцистика[1] і перекладацтво[d][1]
Заклад Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Науковий ступінь кандидат філософських наук і доктор наук[d] (2011)
Науковий керівник François Azouvid[2]
Батько Єрмоленко Анатолій Миколайович
У шлюбі з Тетяна Огаркова

Висловлювання у Вікіцитатах

Лауреат премії імені Юрія Шевельова за 2018 рік[3]. Лауреат премії Петра Могили за 2021 рік[4]. Президент Українського ПЕН з листопада 2022 року [16].

Життєпис ред.

Народився у родині філософів. Батько — Анатолій Миколайович Єрмоленко, директор Інституту філософії, мама — викладачка філософії у Київському політехнічному інституті. Свою першу філософську роботу, «Буддизм і культура Заходу», написав у 15 років для Малої академії наук[5].

У 2002 році закінчив НаУКМА, 2003 — Центрально-європейський університет (Будапешт). У 2011 році захистив докторську дисертацію в Школі вищих досліджень із суспільних наук (EHESS, Париж). Викладає у Києво-Могилянській академії.

Як редактор і перекладач брав участь у проекті видання українською мовою Європейського словника філософій в 5 томах.

2018 року книжка Єрмоленка «Плинні ідеології» була відзначена премією імені Юрія Шевельова, а також стала «Книжкою року-2018» в 2 номінаціях[6]. 2021 року книжка Єрмоленка «Плинні ідеології» була відзначена премією Петра Могили.

З 2020 року разом з Тетяною Огарковою Володимир Єрмоленко започаткував подкаст Kult, присвячений визначальним епохам в історії культури та культовим авторам, які мали великий вплив на розвиток літератури й культури[7].

Твори ред.

Дебютна книжка Єрмоленка «Оповідач і філософ Вальтер Беньямін та його час» вийшла у 2011 році у видавництві «Критика» за підтримки Українського наукового інституту Гарвардського університету. Монографія присвячена творчості Вальтера Беньяміна — німецького письменника та філософа, соціолога, теоретика історії, естетика, мистецтвознавця і літературного критика, одного з найоригінальніших і найчільніших європейських інтелектуалів першої половини XX століття[8].

У 2015 році була видана друга книжка — збірка філософських есеїв «Далекі близькі»[9]. Основою текстів збірки стали лекції, які Єрмоленко читав у Києво-Могилянській академії в межах курсу з філософії літератури[10]. У книжку увійшло 12 есеїв, більшість з яких публікувалися на сторінках часопису «Критика».

У 2017 році у «Видавництві Старого Лева» вийшов перший роман Володимира Єрмоленка — «Ловець океану: Історія Одіссея»[11].

У 2018 році у видавництві «Дух і Літера» вийшла книга «Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі ХІХ–ХХ століть» — це детальна та несподівана історія ідей у Європі ХІХ-ХХ століть. Книга про те, як концепти і метафори, народжені в епоху Французької революції, продовжували жити в тоталітарних ідеологіях ХХ століття, як образи проходження через смерть, святого злочинця, жертви-месії, оновлювальної катастрофи живлять історії ідей останніх двох століть, надихаючи ідеологічних союзників та антиподів.

У 2023 році у «Видавництві Старого Лева» вийшов роман Володимира Єрмоленка — «Ерос і психея. Кохання і культура в Європі»[12].

Сім'я ред.

Дружина Тетяна Огаркова, випускниця кафедри культурології НаУКМА (2002 рік) та старший викладач кафедри філології НаУКМА. Член дирекції Докторської школи та керівник програми з порівняльного літературознавства, доктор філологічних наук. Має трьох доньок.

Основні публікації ред.

Книжки ред.

Переклади ред.

Статті в часописі «Критика» ред.

  • Месмер і Фройд, або Медицина, що стає філософією 2012/4 (174)
  • Ілюзії моралі 2012/1-2 (171—172)
  • Тропік Леві-Строса 2009/11-12 (145—146)
  • Родинна планета Чеслава Мілоша 2009/1-2 (135—136)
  • Філософії життя і новий початок століття 2008/5 (127)
  • Двадцяте століття Ричарда Рорті 2007/7-8 (117—118)
  • Три обличчя відкритости 2005/7-8 (93-94)
  • Місця пам'яті на європейських місцинах 2003/12 (74)

Інші статті ред.

  1. Родинна планета Чеслава Мілоша // Критика. — № 1-2 (135—136). — 2009. — С. 21-22.
  2. Автономія Орфея (рецензія на книгу А. Дністрового «Автономія Орфея») // Український журнал. — 4/2009 — Прага: Рута, 2009. — С. 58-59.
  3. Орфей, Діоніс і мрії про регенерацію: філософсько-літературні сюжети ХІХ ст. / В.Єрмоленко // Людина в часі: філософські аспекти української літератури ХХ–ХХІ ст. Колективна монографія / за ред. В. Моренця. — К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2010. — С. 54-75.
  4. Єрмоленко В. Вальтер Беньямін та його речі: передмова / Володимир Єрмоленко // Беньямін Вальтер. До критики насильства. — К. : «Грані-Т», 2012. — С.7-18.
  5. Єрмоленко В. Месмер і Фройд, або Медицина, що стає філософією / В. Єрмоленко // Критика. — № 4 (174). — 2012. — С. 30-35.
  6. Єрмоленко В. Життя і смерть Ромена Ґарі [Електронний ресурс] / В. Єрмоленко // ЛітАкцент. — Режим доступу: http: //litakcent.com/2012/04/05/zhyttja-i-smert-romena-gari/
  7. Єрмоленко В. Невидимий Флобер // ЛітАкцент. — Режим доступу : http://litakcent.com/2012/01/31/nevydymyj-flober/ [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  8. Єрмоленко В. Відвертість зла // Historians.in.ua. — 10 вересня. — 2012. — Режим достопу : http://historians.in.ua/index.php/avtorska-kolonka/367-volodymyr-yermolenko-vidvertist-zla [Архівовано 8 травня 2015 у Wayback Machine.]
  9. Єрмоленко В. Море як філософія (Жуль Мішле та метафора ренесансу) [Електронний ресурс] / В.Єрмоленко // Historians.in.ua. — 30 квітня. — 2012 : режим доступу : http://historians.in.ua/index.php/avtorska-kolonka/241-volodymyr-yermolenko-more-iak-filosofiia [Архівовано 9 травня 2012 у Wayback Machine.]
  10. Єрмоленко В. Німе кіно (БенжаменФондан) // Historians.in.ua. — 5 березня. — 2012. : Режим доступу : http://historians.in.ua/index.php/avtorska-kolonka/164-volodymyr-yermolenko-nime-kino [Архівовано 11 березня 2012 у Wayback Machine.]
  11. Єрмоленко В. Ролан Барт, останні роки // Коридор. — 18 вересня. — 2012 : Режим доступу : https://web.archive.org/web/20121029030619/http://korydor.in.ua/blogs/1183-rolan-bart-ostanni-roki
  12. Єрмоленко В. Невидиме (Джозеф Конрад та Ромен Ґарі) [Електронний ресурс] / В. Єрмоленко // Коридор. — 31 травня. — 2012. : Режим доступу: http://korydor.in.ua/blogs/1074-nevidime[недоступне посилання з червня 2019]
  13. Єрмоленко В. Дружба: дві історії (Ґюстав Флобер і Шарль Пеґі) / В. Єрмоленко KORYDOR. — 28 березня. — 2012. : Режим доступу : http://korydor.in.ua/blogs/988-druzhba-dvi-istoriji[недоступне посилання з червня 2019]
  14. Єрмоленко В. Казанова, ввічливість і Жан-Жак Руссо // KORYDOR. — 13 березня 2012. : Режим доступу : http://korydor.in.ua/blogs/965-kazanova-vvichlivist-i-zhan-zhak-russo[недоступне посилання з червня 2019]
  15. Єрмоленко В. Тільки радість (Гофман та Ніцше)// KORYDOR. — 30 листопада. — 2012 : Режим доступу : https://web.archive.org/web/20130521004516/http://korydor.in.ua/blogs/1256-tilky-radist

Громадська позиція ред.

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[13]

Член Українського ПЕН.

Примітки ред.

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. https://www.theses.fr/2011EHES0067
  3. Український ПЕН: Володимира Єрмоленка обрано новим президентом Українського ПЕН. Український ПЕН. 10 листопада 2022. Архів оригіналу за 12 травня 2023. 
  4. Володимир Єрмоленко став лауреатом Премії імені Петра Могили. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021. 
  5. Володимир Єрмоленко. The Ukrainians. 30 липня 2020. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 11 грудня 2020. 
  6. Книга «Плинні ідеології» ведучого Громадського Володимира Єрмоленка стала «Книжкою року-2018» в 2 номінаціях. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021. 
  7. Kult: Podcast. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 6 лютого 2021. 
  8. Володимир Єрмоленко. Оповідач і філософ. Вальтер Беньямін та його час | КРИТИКА. krytyka.com. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 14 березня 2017. 
  9. Далекі близькі. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 14 березня 2017. 
  10. Володимир Єрмоленко – біограф думок. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017. 
  11. Ловець океану: Історія Одіссея. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017. 
  12. Ерос і психея. Кохання і культура в Європі. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 5 травня 2023. Процитовано 7 червня 2023. 
  13. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018

Джерела ред.

Посилання ред.