Вікіпедія

Єрмоленко Андрій Іванович

український художник і дизайнер
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єрмоленко.

Єрмоленко Андрій Іванович[2] (нар. 24 січня 1974 Київ, УРСР) — український художник, ілюстратор і дизайнер[3], артдиректор «Українського тижня»[4]. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024). Широко відомий в Україні завдяки нашивкам для сотень Євромайдану і воїнів АТО (зокрема, «Укроп») та серії неофіційних логотипів для найбільших міст України «United Colours of Ukraine»[5].

Андрій Єрмоленко

Народження 24 січня 1974(1974-01-24) (50 років)
УРСР Київ, УРСР
Національність Україна українець
Країна СРСР СРСР →
Україна Україна
Навчання

Школа № 200 м. Києва

Київський національний університет ім. Т.Шевченка
Діяльність художник, ілюстратор, дизайнер
Напрямок Жлоб-арт
Вплив Шевченко Тарас Григорович
Працівник Український тиждень
Твори

Серії робіт:
«MAMA-ANARHIYA»,
«Жлобологія»,
«Шевченкініана»,
«Зоряна Україна»,
«United colors of Ukraine»

та інші окремі арти.
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Національна премія України імені Тараса Шевченка
Сайт

Andriy Yermolenko Art на Facebook.

Andriy Yermolenko на Facebook.]
CMNS: Єрмоленко Андрій Іванович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Дитинство та юність ред.

Андрій Єрмоленко народився 24 січня 1974 року в місті Києві в родині науковців[6]. Малювати почав у три роки, і першим шедевром виявилася собака з лапами-ковбасами[7]. У п'ять років намалював п'ятиногу собаку за яку отримав м'яку іграшку на конкурсі[3].

  Як на мене, проблеми починаються там, де немає освіти. Там, де люди не знають своєї історії, не знають своєї літератури, там починається біда. Неосвіченими легше маніпулювати.  

— Андрій Єрмоленко, [8]

З дитинства захоплювався Тарасом Шевченком, слухав розповіді своєї бабусі про Нестора Махна, якого та знала особисто[9]. Навчався у школі № 200 м. Києва[10], яку закінчив у 1991 році[6]

  Зовнішні зображення
  Фото 1 Андрій Єрмоленко у дитинстві з батьком збирає гриби.
  Фото 2 Андрій Єрмоленко у 7 класі.
  Фото 3 Андрій Єрмоленко на 2 курсі Київського національного університету ім. Т.Шевченка.

Закінчення школи та початок мистецької кар'єри ред.

Після закінчення школи вступив у Київський національний університет ім. Т.Шевченка на факультет «Хімія»[6]. У студентські роки, коли Андрій Єрмоленко писав дисертацію і ставив експерименти, він мав багато вільного часу, який присвятив своєму хобі. Після закінчення університету почав учителювати у школі № 200 м. Києва за фахом, де пропрацював 3 роки. Про це він сам казав:

  Я закінчив університет, пішов на роботу за фахом. Мені було цікаво спробувати вийде в мене чи ні. До речі, мені дуже подобалось. Учитель – це одна з найцікавіших професій із-поміж усіх, які можуть бути в світі.  

— Андрій Єрмоленко, [3]

За словами Андрія, він покинув свою роботу через малий прибуток. Коли малювання стало приносити йому більше грошей, воно з хобі перетворилося на професію[3]. З 2000 р. до 2004 р. був головним дизайнером компанії «Lucky.net». Пізніше, у період з 2004 р. до 2006 р. Андрій — головний дизайнер журналу «Час.ua». У 2006—2007 рр. — головний дизайнер журналу «Профіль». Вже з 2007 р. по теперішній час артдиректор журналу «Український тиждень»[6].

Мистецький шлях ред.

Потяг до малювання ред.

Малювати почав рано, з трьох років. У п'ять років отримав першу нагороду за свій малюнок. Багато часу присвятив малюванню у студентські роки. Малював мультиплікаційні фільми[11]. Незважаючи на потяг до мистецтва, Андрій вибрав факультет «Хімія». Тільки потім він зрозумів, що йде хибним шляхом:

  Зовнішні відеофайли
"Історія про магічний камінь".
(рос. "История о магическом камне")
  Відео
  В один прекрасний момент, коли сидів у лабораторії i дивився на самописець, а поруч у реакторі ковбасились бактерії, я зрозумів, що так і пройде моє життя. І я усвідомив, що це мені не подобається. Наступного ж дня я написав заяву на звільнення і пішов малювати.  

— Андрій Єрмоленко, [8]

Андрій Єрмоленко спробував малювати різними стилями, але найбільше захопився технікою диджитал-арт. Як стверджував сам Андрій, першим джерелом натхнення для нього були гроші. Спочатку у нього замовляли оформлення книг і брошур[2]. За замовлення Мухарського, він створив серію робіт про анархію, яку й сам давно мріяв зробити[3].

Серія «MAMA-ANARHIYA» ред.

Натхнення створення серії робіт про анархію отримав від розповідей своєї бабусі про Нестора Махна. З роботою «Не за горами кари час» пов'язаний скандал. Партія «Свобода» використала козака з оригінального арту Андрія Єрмоленка у своїй рекламній кампанії[12]. У відповідь Андрій Єрмоленко не подав до суду на партію:

  Не судився, бо «Свобода» повелася дуже чемно: зателефонувала мені, перепросила і сказала, що все відшкодує. А я сказав, що мені не потрібні їхні прилюдні вибачення.  

— Андрій Єрмоленко, [8]

Серія «Шевченкініана» ред.

Андрій Єрмоленко створив серію робіт «Шевченкініана», де Шевченко був виставлений у ролі Будди, рок-зірки, міліціонера. Ідею створення диджитал-артів про Тараса Григоровича Шевченка виношував давно. Поштовхом до зображення видатного українського поета була книга Олеся Бузини:

  Крім того була ганебна книга Олеся Бузини, який брудними руками заліз до «білизни» поета i почав копирсатися. Так, багато з того, що написав Бузина, є правдою i я її знав. Так, Шевченко був гульвісою, випивав, та попри це він був і залишається генієм.  

— Андрій Єрмоленко, [8]

Завершена серія картин зберігалася півроку, до її показу на Майдані Незалежності[8].

Каталог «Жлобологія» ред.

У 2004 році художник Іван Семесюк почав свої дослідження зі «жлобства». До нього долучились Ніна Мурашкіна, Олекса Ман, Сергій Коляда, Сергій Хохол, Андрій Єрмоленко та багато інших митців. Їх зібрав і очолив проєкт Антін Мухарський. Завданням місії було зафіксувати те, що не подобалось у суспільстві. Про дослідження Андрій Єрмоленко казав:

  Перед тим, як почати лікування, хворого треба визнати хворим. Те саме відбувалось i з нашим суспільством, яке серйозно було вражене недугом — жлобством. Симптоматика спостерігалась на усіх щаблях: від самого верху до самого низу.  

— Андрій Єрмоленко, [8]

Роботи були презентовані у Мистецькому Арсеналі[8], але за умови дотримання цензури: деякі фрагменти артів мали бути закриті[3].

Серія «United colors of Ukraine» ред.

Серія «United colors of Ukraine» — серія логотипів українських міст створена Андрієм Єрмоленком на замовлення українського бренду одягу Chapaev Street[13]. Серія включає у собі 24 логотипи міст центрів областей та АР Крим. Також до серії включено український тризуб та логотип України. Разом з компанією Chapaev Street були виготовлені футболки Yürek  з кримськотатарськими орнаментами. Зібрані кошти від продажу збираються для родини хлопця, який постраждав у Криму[14]. Над створення логотипів Андрій Єрмоленко працював більше року[15].

Серія «Зоряна Україна» ред.

Серія «Зоряна Україна» включає в собі 8 робіт, головними героями яких виступають знайомі зі світу «Зоряних війн» персонажі, стилізовані під український мотив. Про цю серію автор казав:

  Я побачив на стіні напис: «Йода, проснись, ситхи ху*ют». Побачив і уявив Йоду з бандурою, такого собі мамая-джедая. Це автентика, сучасна й весела.  

— Андрій Єрмоленко, [4]

Нагороди і відзнаки ред.

2024:

  • лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024) за серію художніх робіт «Ukrainian resistance // Український опір»[16].

Критика ред.

  Зовнішні зображення
  "Welcome" — арт Андрія Єрмоленка (MAMA-ANARHIYA). Робота була виставленя на "Just Art", оцінена Сабіною Фогель.

Ярослава Куцай, один з авторів статей на сайті Gazeta.zn.ua [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.], пише про Андрія Єрмоленка:

 

Він — один з засновників жлоб-арту — мистецтва більш ніж актуального. Саме з його легкої руки "вистрибнули" на вітчизняну анімаційну арену Гопуня та Повійка. Андрій не погодився з офіційними Гарнюнєю та Спритком і намалював власні символи України.

 

— Ярослава Куцай, [6]

Деякі роботи сучасних українських художників, а зокрема й Андрія Єрмоленка, потрапили на виставку «Just Art» на Kunstmarkt, що відбулася в Женеві. Авторитетний критик Сабіна Фогель (Sabine B. Vogel) описала одну з робіт Андрія Єрмоленка з серії «MAMA-ANARHIYA»:

  Андрій Єрмоленко не робить секрету зі свого ставлення до російської окупації Криму: скелет, що тримає у руках хліб та сіль, традиційний дарунок при в'їзді в новий будинок. Навколо розташовані криваво-червоні троянди і пістолети, а на банері нижче написано: "Ласкаво просимо — смерть загрожує вам".
Оригінальний текст (нім.)
Andrew Ermolenko macht aus seiner Meinung zur russischen Annektion der Krim kein Geheimnis: Ein Skelett trägt Brot und Salz, die typischen Geschenke beim Einzug in ein neues Haus. Rundherum sind blutrote Rosen und Pistolen angeordnet, unten steht auf einem Spruchband „Willkommen – der Tod droht“.
  

— Сабіна Фогель, [17].

Громадська позиція ред.

У червні 2018 року записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[18].

Андрій Єромоленко є співзасновником Армії Громад України (англ. Communities Army Of Ukraine, скорочено CAU) — спільноти, що об'єднує свідомих громадян різних країн світу в громадському русі на підтримку України, її боротьби за незалежність та сталий розвиток[19].

Примітки ред.

  1. ↑ Указ президента України 39/2019. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
  2. ↑ а б Стаття МАМА АНАРХІЯ [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Etoday.ru [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.].
  3. ↑ а б в г д е Стаття Художник Андрій Єрмоленко: «Наша країна тоне в несмаку і безкультур'ї» [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Theinsider.ua [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.].
  4. ↑ а б Стаття Андрій Єрмоленко: Гопники набридли, хочеться героя [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Zaxid.net [Архівовано 2 червня 2011 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Художник Андрій Єрмоленко: Не треба українців плутати з вишиватниками. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 7 вересня 2015.
  6. ↑ а б в г д Єрмоленко Андрій [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] на сайті 1576.ua [Архівовано 3 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Єрмоленко Андрій | Простір української дитячої книги [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б в г д е ж Стаття ХУДОЖНИК АНДРІЙ ЄРМОЛЕНКО: «НЕ ТРЕБА СОРОМИТИСЬ БУТИ СОБОЮ» [Архівовано 2016-03-10 у Wayback Machine.] на сайті Styleinsider.com.ua [Архівовано 2016-01-10 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Стаття Виставка робіт Андрія Єрмоленка з серії «Шевченкіана» та «Анархія» [Архівовано 7 вересня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Gorod.dp.ua [Архівовано 3 вересня 2015 у Wayback Machine.].
  10. ↑ Андрій Єрмоленко [Архівовано 6 лютого 2016 у Wayback Machine.] у соціальній мережі Facebook.
  11. ↑ Мультфільм Андрія Єрмоленка на його сторінці у соціальній мережі Facebook
  12. ↑ СКАНДАЛ: партія «Свобода» вкрала чужу графічну роботу для своєї політичної реклами, а автора обізвала провокатором
  13. ↑ Стаття United Colors of Ukraine: логотипи українських міст [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.] на Inspired.com.ua [Архівовано 10 лютого 2012 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Стаття United colors of Ukraine [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] на Zaxid.net
  15. ↑ Стаття про логотипи міст [Архівовано 6 лютого 2016 у Wayback Machine.] на Portal.lviv.ua [Архівовано 6 лютого 2016 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Указ Президента України № 143/2024 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка
  17. ↑ Стаття про виставку «Just Art» на Sabinevogel.at
  18. ↑ Sentsov 87. YouTube. Free Sentsov. 15 червня 2018. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  19. ↑ Communities Army Of Ukraine

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єрмоленко_Андрій_Іванович&oldid=41970069