Єрля (? — після 1483) руський боярин, зем'янин у Волинській землі Великого князівства Литовського. Протопласт волинського шляхетського роду Єрличів. Згодом Єрличі-Тиненські, Єрличі-Колимські. Герб Лис. Родове гніздо — Тинне (суч. передмістя м. Рівного), згодом село Колимлі (суч. Колом'є).

Єрля
Єрля
герб Лис
зем'янин
 
Смерть: після 1483
Підданство: Велике Князівство Литовське
Діти: Івашко Єрлич

Відомості ред.

Найдавніша з відомих згадок про пана Єрлю належить до дарчої від 1477 року, якою волинський зем'янин Івашко Зенкович Долзький записував маєток Долгоє (суч. Довгів) для свого зятя Пашка Бабинського. У ній він один зі свідків поряд з князями Четвертинськими, Івашком Янчинським та паном Тимошком. Пан Єрля — боярин Семена Юрійовича князя Гольшанського. Він зокрема серед свідків у дарчій, якою князь записав своїй доньці Настасі Гольшанській маєтки Барани та Глуськ. Документ складено у Рівному 2 лютого 1483 року.[1] Відомо, що володів землями у Рівненській волості Луцького повіту та Кременецькому повіті. Його нащадки також перебували на службі у князів Острозьких та володіли землями в Овруцькому й Житомирському повітах Київського воєводства. Єдиний з відомих спадкоємців пана Єрлі — Іван (Івашко) Єрлич у якого було двоє синів та донька. Федір, Василь у шлюбі з Ганною Бутовичівною і N донька, яка у шлюбі за Яцьком Сенютою Радогоським.[2]

Відомі нащадки пана Єрлі ред.

Йоахим Єрлич — літописець часів Хмельниччини.

Джерела ред.

Примітки ред.

  1. Безносюк Сергій. Шляхта руських земель. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022. 
  2. Тесленко І. Родинний клан Єрличів // Соціум. Альманах соціальної історії. – Київ, 2004. – Вип. 4. – С. 135-188. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 9 січня 2022.