Єлиховичі

село в Золочівському районі Львівської області

Єлихо́вичі — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Населення становить 807 осіб. Орган місцевого самоврядування — Єлиховицька сільська рада.

село Єлиховичі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Золочівський район
Рада/громада Єлиховицька сільська рада
Код КОАТУУ 4621882801
Основні дані
Засноване 1447
Населення 956
Площа 3,223 км²
Густота населення 250,39 осіб/км²
Поштовий індекс 80716[1]
Телефонний код +380 3265
Географічні дані
Географічні координати 49°50′04″ пн. ш. 24°54′46″ сх. д. / 49.83444° пн. ш. 24.91278° сх. д. / 49.83444; 24.91278Координати: 49°50′04″ пн. ш. 24°54′46″ сх. д. / 49.83444° пн. ш. 24.91278° сх. д. / 49.83444; 24.91278
Середня висота
над рівнем моря
310 м
Місцева влада
Адреса ради 80716, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Єлиховичі, вул. Бродівська, 14, тел. 55-3-42
Карта
Єлиховичі. Карта розташування: Україна
Єлиховичі
Єлиховичі
Єлиховичі. Карта розташування: Львівська область
Єлиховичі
Єлиховичі
Мапа

Перші згадки про селоРедагувати

Найдавніша згадка про село Єлиховичі міститься в 14-му томі Актів ґродських і земських часів Речі Посполитої з так званого Бернардинського архіву у Львові. У судових записках від 17 жовтня 1447 року назва села зафіксована латинською мовою у двох варіантах – «Gelechowycze» («Ґелеховиче») і «Gelechowicze» («Ґелеховіче»).[2] Написання назви села через першу літеру «G» фігурує і в судових записках від 1449 року. Однак вже у 1532 році вжито словотворну форму «Jelechowycze» - «Єлеховиче», що дуже наближена до теперішньої назви.

Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країн, виданий на межі ХІХ-ХХ століть, подає назву села польською мовою як «Jelechowіce», тобто «Єлеховіце», а українською – «Єлеховичі».[3]

Походження назвиРедагувати

Деякі дослідники вважаються, що в назві села приховане мадярське коріння. Наприкінці ІХ століття прикарпатськими землями переходили угорці (угри), рухаючись за Карпати у басейн середнього Дунаю і Тиси. У часи їхнього переселення згадуються князь Єлех і його син Єзелех, які могли передати своє імення нащадкам або підданим, що з якихось причин осіли на цій землі.

Не менше можливостей дати назву селу мали і давні слов’яни з іменами на зразок Олех, Єлех, Желех, Шелех, Гелих, які частково збереглися до нинішнього дня як прізвища. Саме слов’янський корінь проглядається в назвах сусідніх з Єлиховичами населених пунктів, які мають імена-патроніми з суфіксам на «–ичі», що трансформувався з «-иче». Це Хильчичі (під впливом польського називництва – Хильчиці) – від імені Хиль, Жуличі – від імені Жул (Жуль), Сновичі – від імені Снов та деякі інші. Поселення з подібними назвами вважаються одними і найдавніших.

Серед місцевих мешканців поширена легенда, що початки села Єлиховичі пов’язані з легендарним городищем Радече, яке, за переказами, існувало на північній околиці Золочева. Після чергового половецького чи татарського погрому частина мешканців покинула згарище своїх жител і заснувала в болотистій місцевості нове поселення. З цими часами пов’язані легенди про походження назви села від вислову «Є-лихо-вічне», а також від вільшинового гаю, який прийняв під свій захисток біженців. Розмовний варіант слова «вільха» – «єльха».

Найдавніші власники селаРедагувати

У 1447 році село Єлиховичі належало до Олеського повіту Львівської землі Руського воєводства і перебувало у власності Яна Сенинського (Яна Олеського, або ж Яна з Сенна і Олеська). За активну участь у збройній боротьбі 1431-1432 років за приєднання Олеської землі до Польської корони Ян Сенинський отримав від короля Владислава II Ягайла у користування Олеський замок і більшість прилеглих сіл. А 1441 року, після того, як допоміг новому королеві Владиславу III Варненчику посісти угорський престол, одержав Олеський маєтковий ключ у вічне володіння. [4]

Попереднім власником Єлихович був Глібко (Глебко) Хильчицький – власник сусіднього села Хильчиці. Як свідчать судові записки, Глібко Хильчицький (інший поширений варіант цього прізвища – Хилечський) був службовцем (землянином) Олеського замку і одержав Єлеховичі як «вислугу» за свою військову службу. Він вважав незаконною передачу Єлихович Яну Сенинському і намагався через суд довести своє право на це володіння. Втім його зусилля не увінчалися успіхом.

Від Яна Сенинського Єлиховичі перейшли у спадок його синові Павлові – львівському підкоморію, дідичу Золочева. У 1532 році Золочівський маєтковий ключ, разом з Єлиховичами, був проданий яворівському старості Андрієві Ґурці. Наприкінці ХVI століття села Єлиховичі та Городилів разом з багатьма іншими селами Золочівщини купив Марек Собєський, воєвода любельський.. Пізніше ці маєтності перешли до Якова Собеського і його сина Яна ІІІ Собеського – одного з найвеличніших польських королів, що народився в Олеському замку. Його мати - Софія Теофіла Даниловичівна – представниця давнього руського роду, донька руського воєводи Івана Даниловича.

На північно-східній стороні від села, у сосновому лісі, довгі роки зберігалися могили, які місцеве польське населення пов’язувало з битвами часів Яна ІІІ Собеського, а українське населення – з козацькими походами під проводом Богдана Хмельницького.

НаселенняРедагувати

Згідно з офіційною статистикою 1900 року в Єлиховичах нараховувалося 614 жителів, з яких 558 мешкали у самому селі, 37 осіб проживали на хуторі Зоболоття і ще 19 – в окремих розкиданих хатах.

За віросповіданням 375 осіб вважали себе римо-католиками, 229 – греко-католиками, а 10 мешканців – іудеями. На той час римо-католики належали до парафії у Золочеві (костел Успіння Діви Марії), а греко-католики – до парафії у сусідньому селі Жуличах (церква святителя Миколая).

1627 року Яків Собеський передав римо-католицькій парафії у Золочеві єлиховицький фільварок і таким чином на довгі роки створив економічні умови для зростання в Єлиховичах польського релігійного і суспільно-політичного впливу.

ШколаРедагувати

Школа, яка мала статус філіальної, заснована у 1856 році. Наприкінці ХІХ століття у ній навчалося 60-70 дітей. Мовами навчання були українська і польська. [5]

Пам’ятні місцяРедагувати

Під час війни Другої світової війни в селі німці створили табір - гетто для євреїв, де розстрілювали людей.[6]

Пам'яткиРедагувати

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Золочівський район
  2. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej… Т. XIV. — S. 247.
  3. Jelechowіce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 554. (пол.) (пол.)
  4. Давні згадки про Жуличі, 2016, с. 27
  5. Sokalski M. Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki). — Złoczów: nakładem Towarzystwa Pedagogicznego oddziału złoczowskiego, 1885. — S. 87. (пол.)
  6. Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941- Д58 1944) / Упоряд. М.Г.Дубик. - Київ, 2000. - 304 с.
  7. Jerzy T. Petrus. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa // Seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej.— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia Narodowa: 1996.— tom 4.— 211 s.— 402 il.— S. 108. ISBN 83-85739-34-3. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати