Єжи Пассендорфер
Єжи Пассендорфер (пол. Jerzy Passendorfer; 8 квітня 1923, Вільно, Польща, нині Вільнюс, Литва — 20 лютого 2003, Сколимов-Констанцин, Польща) — польський кінорежисер, сценарист і актор.
| Єжи Пассендорфер | |
|---|---|
| пол. Jerzy Passendorfer | |
 | |
| Народився |
8 квітня 1923[1][2][3] Вільнюс, Віленське воєводство, Польська Республіка |
| Помер |
20 лютого 2003[1][2][3] (79 років) Варшава, Республіка Польща |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | кінорежисер, політик, сценарист |
| Alma mater | Празька академія виконавських мистецтв |
| Знання мов | польська |
| Членство | Асоціація польських кінематографістів |
| Посада | член Сейму Польщі[d] |
| Партія | Союз демократичних лівих сил |
| Нагороди |
       |
| IMDb | ID 0664846 |
Біографія ред.
Народився у 1923 році у Вільно, в родині Владислава Пассендорфера, підполковника артилерії Війська Польського.
Під час окупації в 1943—1945 роках Єжи брав участь у виставах краківського підпільного театру. Після звільнення окупованих територій навчався на кінокурсах у Вищій театральній школі в Кракові, після закінчення яких працював оператором-хронікером. У 1951 році закінчив режисерський факультет в FAMU (Прага). У 1971—1972 роках був художнім керівником кіностудії «TOR». У 1972—1975 роках — художній керівник творчого об'єднання «Панорама».
Помер у 2003 році й похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві[4].
Вибрана фільмографія ред.
Режисер ред.
- 1954 — Бенкет Валтасара / Uczta Baltazara
- 1957 — Скарб капітана Мартенса / Skarb kapitana Martensa
- 1958 — Замах / Zamach
- 1959 — Сигнали / Sygnaly
- 1960 — Повернення / Powrót (за романом Романа Братного «Щасливі катовані», у радянському кінопрокаті «Пошуки минулого»)
- 1961 — Вирок / Wyrok (у радянському кінопрокаті «Ще один, кому потрібна любов»)
- 1963 — Підірваний міст / Zerwany most (за повістю Романа Братного «Сніги пливуть»)
- 1963 — Хрещені вогнем / Skapani w ogniu (за однойменною повістю Войцеха Жукровського)
- 1964 — Кольори боротьби / Barwy walki
- 1965 — Вихідний день справедливості / Niedziela sprawiedliwosci
- 1966 — Самозванець з гітарою / Mocne uderzenie
- 1968 — Напрямок — Берлін / Kierunek Berlin (у радянському кінопрокаті «Плечем до плеча»)
- 1969 — Останні дні / Ostatnie dni
- 1969 — День очищення / Dzien oczyszczenia
- 1970 — Операція «Брутус» / Akcja «Brutus» (за повістю Збігнєва Ненацького «Операція „Кришталеве дзеркало“»)
- 1971 — Убийте паршиву вівцю / Zabijcie czarna owce
- 1973 — Яносик / Janosik (сериал)
- 1974 — Перемога / Zwyciestwo (змонтований із фільмів «Напрямок: Берлін» і «Останні дні»")
- 1986 — Чайки / Mewy
Сценарист ред.
- 1961 — Вирок / Wyrok (у радянському кінопрокаті «Ще один, кому потрібна любов»)
- 1968 — Напрямок — Берлін / Kierunek Berlin (у радянському кінопрокаті «Плечем до плеча»)
- 1969 — Останні дні / Ostatnie dni
- 1974 — Перемога / Zwyciestwo (змонтований із фільмів «Напрямок: Берлін» і «Останні дні»")
- 1986 — Чайки / Mewy
Нагороди ред.
- 1959 — Приз на Кінофестивалі у Сан-Себастьяні (за фільм «Замах»)
- 1972 — Приз на Кінофестивалі у Сан-Себастьяні (за фільм «Убийте паршиву вівцю»)
- Хрест Заслуги (Польща)
- Медаль «За заслуги при захисті країни»
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #131038095 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Passendorfowie. Warszawskie Zabytkowe Pomniki Nagrobne. Pomniki - szczegóły (пол.). Urząd m.st. Warszawy. 2009. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 23 червня 2015.
Література ред.
- Кіно: Енциклопедичний словник / Гол. ред. С. І. Юткевич Москва, Радянська енциклопедія, 1987. — с. 317
Посилання ред.
- Ежи Пассендорфер на сайті IMDb (англ.)
- Єжи Пассендорфер на сайті [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] КиноПоиск