Відкрити головне меню

Єдлінський привілей 1430

Є́длінський привіле́й, або Єдлінсько-краківський привілей (пол. Przywilej jedlneńsko-krakowski) — акт, виданий 1430 року польським королем, Великим князем Литовським та Руським Ягайлом у селі Єдльна (пол. Jedlna[1], нині Єдльня пол. Jedlnia) .

Єдлінський привілей поширив шляхетські привілеї Королівства Польщі на всі землі країни (литовські, українські та білоруські). Дія Єдлінського привілею поширювалась на Галичину, загарбану (1349—1387) польськими феодалами за допомогою угорських, а пізніше на українські землі, що перебували в складі ВКЛ. Цей акт надавав привілеї як світським, так і церковним землевласникам і затверджував положення, за яким претендент на польський трон міг зайняти його лише в тому разі, якщо підтвердить усі привілеї шляхти, видані раніше.

Єдлінський привілей був ще одним кроком на шляху послаблення централізованої влади у Речі Посполитій. Українську (зокрема галицьку) шляхту Єдлінським привілеєм було зрівняно з польською, що практично означало зміцнення її феодальних прав щодо селянства, зокрема заміну великокнязівського та копного суду поміщицьким судом.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Jedlna lub Jedlnia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — Т. III : Haag — Kępy. (пол.)

ДжерелаРедагувати

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
  • Рад. енциклопедія історії України. — К., 1971. — Т. 2.

ПосиланняРедагувати