Єгоров Андрій Павлович

Андрій Павлович Єгоров (нар. 15 квітня 1970, Михайлівка, Волгоградська область, РРФСР, СРСР[1] — пом. 17 червня 2021, Москва, Росія) — російський актор театру і кіно.

Єгоров Андрій Павлович
Андрей Павлович Егоров
Дата народження 15 квітня 1970(1970-04-15)
Місце народження Михайлівка, Волгоградська область, РРФСР, СРСР
Дата смерті 17 червня 2021(2021-06-17)
Місце смерті Москва, Росія
Громадянство Росія Росія
Професія актор
Кар'єра 1993—2021
Нагороди
Заслужений артист Росії
IMDb ID 0947257

Заслужений артист Російської Федерації (2005)[1].

У 1993—2021 рока — актор Центрального академічного театру російської армії (ЦАТРА) в Москва[1].

БіографіяРедагувати

Народився 15 квітня 1970 року в місті Михайлівка Волгоградської області[1], батько-Павло Недбайло. Прадід — становий український козак.

У 1987 році вступив до Воронезького державного інституту мистецтв (ВДІМ). Після першого курсу був призваний на військову службу до Радянської армії терміном на один рік. Повернувшись до Воронежа у 1989 році, продовжив навчання у ВДІМі (майстерня професора Володимира Бугрова)[1] і закінчив його в 1993 році.

Після інституту відправився до Москви, де в 1993 році на запрошення головного режисера Леоніда Юхимовича Хейфеца був прийнятий до складу трупи Центрального академічного театру російської армії (ЦАТРА)[1].

У театрі грав Миловидова в мюзиклі Г. Гладкова та Д. Сухарєва за п'єсою Олександра Островського «На бойкому місці», Клавдіо — в «Багато шуму з нічого», Кассіо — в «Отелло», Валера — в «Скупому» Жана Батіста Мольєра, Дорістео — у «Винахідливій закоханій» Лопе де Веги, Нортумберленда — у «Вашій сестрі і полонянці» Людмили Розумовської, Хемфрі — в «Загнаному коні» Франсуази Саган, Патріса Бомбеля — в «Запрошенні до замку» Жана Ануя, Боягузливого Лева, Тотошку і Залізного Дроворуба — в «Дивовижному чарівнику країни Оз».

Після участі в російсько-британській постановці «Tomorrowland» — мюзиклі про московські події 1993 року, був запрошений до театр-кабаре «Летюча миша» під керівництвом Григорія Гурвича у Москві, де зіграв у виставах «Велика ілюзія» та «Шанс».

Дебютною головною роллю Андрія Єгорова в кіно стала роль Андрія Подобєда (Андрійка) у військовому драматичному художньому фільмі режисера Вадима Абдрашитова «Час танцюриста» (1997), за виконання якої актор був нагороджений в грудні 1997 року російською професійною кінематографічною премією «Золотий овен» за 1997 рік у номінації «Надія»[1][2].

Помер 17 червня 2021 року на 52-у році життя. Прощання відбулося 20 червня[3][4].

Ролі в театріРедагувати

Театр-кабаре «Летюча миша» під керівництвом Григорія Гурвича (Москва)Редагувати

  • «Велика ілюзія»
  • «Шанс»

Центральний академічний театр російської армії (ЦАТРА)Редагувати

  • «На жвавому місці» (Олександр Островський) — Павлин Іпполітович Миловидов, поміщик середньої руки, з відставних кавалеристів
  • «Отелло» (Вільям Шекспір) — Кассіо
  • «Днями» (Максим Горький) — Кривий Зоб, крючник
  • «Багато шуму з нічого» (Вільям Шекспір) — Клавдіо, молодий знатний флорентієць / Бенедикт, молодий знатний падуанець
  • «Скупий» Мольєра — Валер, син Ансельма, коханий Елізи
  • «Винахідлива закохана» (Лопе де Вега) — Дорістео
  • «Загнаний кінь» (Франсуаза Саган) — Хемфрі
  • «Запрошення в замок» (Жан Ануй) — Патріс Бомбель, секретар Мессершмана, Коханець леді Доротеї
  • «Дивовижний чарівник з країни Оз» (Лаймен Френк Баум) — Боягузливий лев, Тотошка, Залізний Дроворуб
  • «Ваша сестра і полонянка…» (Людмила Розумовська) — Нортумберленд
  • «Пізня любов» (Олександр Островський) — Микола Андрійович Шаблов, старший син Феліцати Антонівни
  • «Людина з Ламанчі» — Самсон Карраско
  • «Гамлет» (Вільям Шекспір) — Лаерт, син Полонія, брат Офелії
  • «Давним-давно»(Олександр Гладков) — Давид Васильєв
  • «Червоне колесо» (Олександр Солженіцин) — Микола II
  • «Ма-Муре» (Жан Сарман) — Франкер
  • «Доля одного будинку» (за працями про німецько-радянську війну «Прокляті і вбиті» В. Астаф'єва, «Берег» Ю. Бондарєва, «Сотников» В. Бикова «життя і доля» В. Гроссмана «В окопах Сталінграда» В. Некрасова, «Женя, Женечка і „катюша“» Б. Окуджави та В. Мотиля. «Доля одного будинку») — Чумак
  • «Цар Федір Іоаннович» (Олексій Толстой) — князь Василь Іванович Шуйський
  • «Мольєр (Кабала святош)» (Михайло Булгаков) — Мольєр

Творчий центр Валерії Ланської «Фріланс»Редагувати

  • 2012 «Врятована любов» (антрепризна вистава за мотивами роману Льва Толстого «Воскресіння») — Дмитро Іванович Нехлюдов, князь[1][5][6].

ФільмографіяРедагувати

  1. 1995 — Кулачні бої — справа полюбовна (короткометражний) — Сергій
  2. 1997 — Час танцюриста — Андрій Подобед (Андрійко)
  3. 1997 — Новорічна історія — Михайло Куликов, агент секретного підрозділу
  4. 1999 — Танці під ущербленим місяцем (Росія, Мексика) — Сергій
  5. 1999 — Жінок ображати не рекомендується — Іван, аналітик
  6. 1999 — Ворота Європи[pl] (Польща) — Андрій Анчев
  7. 2001 — Далекобійники (серія № 12 «Лівий вантаж») — Денис Анатолійович
  8. 2001 — Чоловіча робота — Сергій Ростов, журналіст
  9. 2001 — Не покидай меня, любов — Юрій Шатунов, художник
  10. 2002 — Зірка — Андрій Барашкин, капітан зі штабу корпусу
  11. 2002 — Таємна сила — Данило-майстер
  12. 2003 — Феєрверк (Честь маю) — Іван Сергійович Давидов, капітан ВДВ
  13. 2003 — Жадана (серії № 8 і № 12) — академік
  14. 2004 — Ангел на узбіччі — Блек
  15. 2005 — Громадянин начальник 2 (серія № 5) — Віктор Васильович Родіонов
  16. 2005 — Близькі люди — Едуард Сергійович Бєлов, заступник директора будівельної компанії Павла Андрійовича Степанова
  17. 2005 — Ешелон — Петро Глушков, старший лейтенант
  18. 2006 — Джонік — Джонік
  19. 2006 — Темний інстинкт — Сергій Мещерський, відомий детективний письменник. онук Олени Олександрівни
  20. 2006 — Варенька — Олександр Керженцев
  21. 2006 — Людина безповоротна — Вадим
  22. 2006 — Охоронець (фільм «Недитячий світ») — Олександр Туманов, бізнесмен
  23. 2006 — Мій ласкавий і ніжний мент — Станіслав Юрійович Дробот, майор міліції
  24. 2007 — Особисте життя доктора Селіванової (серія «Домострой») — Дроздов, нервовий чоловік пацієнтки
  25. 2007 — Смерш — Григорій Лубенець, капітан СМЕРШу
  26. 2007 — Одна любов душі моєї — Михайло Лунін (у молодості)
  27. 2007 — Формула стихії — Горан Ковач
  28. 2008 — Жінка бажає знати — Юрій Мухін, медичний представник
  29. 2008 — Парі на любов (Росія, Україна) — Володимир, чоловік Марини
  30. 2008 — Котов — Павло Сергійович Єгоров, сільський лікар
  31. 2009 — Велика нафта — Андрій Векавіщев
  32. 2009 — Варенька. Продовження — Олександр Керженцев
  33. 2009 — Пасажирка — матрос
  34. 2009 — Охоронець 2 (фільм «Ех, Семенівна!») — Олександр Туманов, бізнесмен
  35. 2009 — БОМЖ — Борис Жуков, бомж
  36. 2010 — Варенька. І в горі, і в радості — Олександр Керженцев
  37. 2010 — Небо у вогні — Віктор Григорович Яшин, майор, командир авіаполку
  38. 2010 — Будинок зразкового утримання — Гліб Чапайкін, оперуповноважений ОГПУ
  39. 2012 — Грім — Дмитро Тимофійович Єлецький, бізнесмен, чоловік Діани
  40. 2012 — Мій капітан — Єгор Луговий, старший помічник капітана
  41. 2012 — Уральська мереживниця — Петро Коновалов, бригадир лісорубів, колишній кримінальник
  42. 2012 — Пізня любов — Антон Цвєтков
  43. 2013 — Осіння мелодія любові — Олександр Рєпін
  44. 2013 — Наречений — Валерій Голубєв
  45. 2013 — Не відпускай мене — Єгор Алфьоров, інспектор Рибнагляду
  46. 2014 — Там, де ти — Олексій Сергійович Колесов, рейдер
  47. 2014 — Прошу повірити мені на слово — Олексій Тімаков, журналіст, співмешканець Ольги
  48. 2014 — Отець Матвій — Геннадій Дмитрович Сапунов, виконроб
  49. 2015 — За чужі гріхи — Федір, чоловік Ніни, сільський коханий Шури
  50. 2015 — Три дороги — Андрій Ілліч Єрохін, головний лікар, товариш Валерії Вікторівни
  51. 2015 — Маргарита Назарова — Михайло Туркін, чоловік Єлизавети Микитівни
  52. 2015 — Джуна — Євген Іванович Чазов
  53. 2016 — Більше, ніж лікар — Михайло Корнєєв, чоловік Людмили Олександрівни
  54. 2017 — Чекайте несподіваного — Володимир
  55. 2017 — Оптимісти — Олексій Биков, полковник авіації, чоловік Рути Блаумане
  56. 2017 — По той бік смерті (фільм № 2 «Острів») — Філімонов, майор, начальник прикордонної застави на острові
  57. 2018 — Надламані душі — Єгор, сусід балетмейстера театру Лідії Костянтинівни

Нагороди та досягненняРедагувати

Державні нагороди Російської ФедераціїРедагувати

Громадські нагороди та преміїРедагувати

  • 1997 — лауреат російської професійної кінематографічної премії «Золотий овен» у номінації «Надія» за 1997 рік — за виконання головної ролі у фільмі режисера Вадима Абдрашитова «Час танцюриста» (1997)[2].

ПриміткаРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Андрей Павлович Егоров. Заслуженный артист Российской Федерации. Краткая биография, награды и звания, роли в театре, фильмография, пресса. Официальный сайт Центрального академического театра Российской армии (ЦАТРА) (Москва) // teatrarmii.ru
  2. а б Объявлены имена первых лауреатов российской профессиональной кинематографической премии «Золотой овен» за 1997 год. Информационное агентство «Интерфакс-Религия» // interfax-religion.ru (18 декабря 1997 года)
  3. Умер 51-летний актер Андрей Егоров (ru). www.gazeta.ru. 2021-06-18. Процитовано 2021-06-18. 
  4. Умер заслуженный артист России Андрей Егоров (ru). www.interfax.ru. 2021-06-18. Процитовано 2021-06-18. 
  5. Валерия Ланская в Благовещенске впервые показала зрителям спектакль, который готовила пять лет. — На сцене филармонии с успехом прошла постановка «Спасённая любовь». Официальный сайт газеты «Комсомольская правда» // kp.ru (19 сентября 2012 года)
  6. Валерия Ланская стала продюсером. — Актриса представила свой первый спектакль «Спасённая любовь». Информационное агентство «Амур.инфо» (Благовещенск) // amur.info (20 сентября 2012 года)

ПосиланняРедагувати