Святий Євти́мій Великий (грец. Εὐθύμιος ὁ Μέϒας, святий Євтимій, Евтимій Благодушний, Евфимій-схимник; бл. 377 — 20 січня 473, пустеля Зіф (≈ 95 років)) — християнський святий, настоятель монастиря в Святій Землі (Ізраїлі). Пам'ять — 2 лютого.

Євфимій Великий
Euthymius the Great (mosaic in Nea Moni).jpg
Народився 377[1][2]
Малатья, Туреччина
Помер 20 січня 473
Єрусалим, Візантійська імперія
Країна Byzantine imperial flag, 14th century.svg Візантійська імперія
Діяльність клірик
Посада абат

ЖиттєписРедагувати

Євтимій Великий народився 378 року у вірменському місті Мелітині, де він пізніше був священиком і завідателем монастирів. Згодом Євтимій потайки вирушив до Святої Землі і замешкав в келії біля Єрусалима. Проживши п'ять років, він віддалився вглиб пустелі.

 
Євтимій Великий

Згодом біля його печери почали поселятися побожні пустельники. Так постав монастир, настоятелем якого Євтимій призначив побратима Феоктиста, а сам почав вести в пустелі Рува над Мертвим морем самітне і дуже строге життя. Завдяки його чуду зцілення сина арабського князя багато арабів навернулися до Христової віри. Представники Євтимія брали участь у Вселенських Соборах в Ефесі 431 року та Халкідоні 451 року. Помер Євфимій 473 року, провівши 68 літ у пустелі.

ПриміткиРедагувати