Європейський Конґрес Українців

Шаблон:Європейський Конґрес Українців

Європейський Конґрес Українців (Европейський Конґрес Українців[1], абревіатура ЕКУ) — об'єднання українських організацій, яка була створена для організації роботи українських громад Західної Європи з метою утвердження їх провідної ролі в питанні правдивого пояснення української національної справи в країнах проживання українців та проведення кропіткої просвітянсько-агітаційної діяльності серед корінного населення стосовно віковічної української ідеї — здобуття українським народом незалежності і створення самостійної, соборної української держави.

ІсторіяРедагувати

31 грудня 1948 року – 4 січня 1949 року в Лондоні відбулася V Конференція українських громадських допомогових комітетів Європи, учасники якої створили Українське міжкрайове суспільно-громадське об’єднання для виборів керівних органів першого Координаційного Осередку Українських Громадських Центральних Установ (КОУГЦУ). Установчі збори пройшли в центральному домі Союзу українців у Великій Британії.

У січні 1949 року КОУГЦУ отримав повноваження від українських суспільно-громадських установ Європи, Азії та Африки представляти і захищати національні і громадські інтереси майже двохсоттисячної спільноти українських емігрантів. У 1949–1991 роках КОУГЦУ представляв національні та громадські інтереси українців і українських громад у 21 країні Європи.

Головними завданнями 1949–1991 роках були:

– координувати діяльність членства існуючих українських центральних громадських установ;

– захищати й представляти національні та громадські інтереси українців-емігрантів;

– допомагати при засновуванні українських центральних громадських установ в тих країнах, де проживають українці;

– допомагати своїм членам в різних ділянках суспільно-громадського й культурно-освітнього життя та сприяти громадській і культурній діяльності в українських громадах суміжних країн, котрі не стали членами КОУГЦУ;

– нав’язувати і утримувати співпрацю з українськими центральними організаціями, об’єднаннями й установами інших континентів і, зокрема, захищати принцип незалежності й самостійності України і державницьких інтересів та соборности українського народу.

У зв'язку з проголошенням у 1991 році незалежності України, робота ЕКУ переорієнтована на допомогу українському народові в побудові національно-демократичного ладу та ринкових відносин, сприяння співпраці між європейськими державами та Україною, підтримувати різні заходи України щодо співпраці з європейськими країнами і її вступу в політичні й економічні структури Європейського Союзу та реалізувати програми, які цим заходам сприяють.

У 1994 році в Празі (Чехія), на VIII-му З’їзді Координаційного Осередку Українських Громадських Центральних Установ, членами якого в той час були 12 українських громадських організацій з 8-ми країн західної Європи, КОУГЦУ був переіменований на Европейський Конгрес Українців (ЕКУ). На пражському З’їзді було доповнено й усучаснено Статут ЕКУ, який сприяв прийняттю нових членів, зокрема з середньої та східної Європи. Нині ЕКУ захищає національні інтереси й координує діяльність 30-ти українських суспільно-громадських організацій у 23 державах Європи: Бельгії, Болгарії, Боснії і Герцеговині, Великобританії, Голландії, Греції, Данії, Іспанії, Естонії, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Сербії, Словаччини, Угорщини, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.

1994 року в Празі на VIII з'їзді КОУГЦУ організацію був перейменований на Европейський Конґрес Українців. З цього часу розгорнув діяльність у Центральній та Східній Європі.

ЕКУ є організатором або співорганізатором різних заходів загальнонародного та європейського рівня. Зокрема, 22-23 жовтня 1999 року у Будапешті ЕКУ з нагоди свого ювілею  організував Першу європейську конференцію української молоді, під гаслом „Українська молодь Європи на порозі ХХІ століття”. Складовою частиною „Золото-ювілейної” IV Наради Голів ЕКУ 3–7 листопада 1999 року в Кошицях (Словаччина) стало урочисте відзначення 50-річчя діяльності ЕКУ, яке проходило під захистом Президента Словацької республіки Рудольфа Шустера. З нагоди відзначення 50-річчя ЕКУ та в рамках 46-го свята культури русинів-українців Словаччини 16–17 червня 2000 року у Свиднику відбулась Міжнародна наукова конференція „Десять років демократії (1989-2000). Здобутки і витрати”, організатором якої був ЕКУ разом з українськими установами Пряшівщини. Доповіді науковців і громадських діячів з України, Словаччини, Чехії та Канади про сучасний стан українських національних меншин Карпатського регіону опубліковано в збірнику наукових доповідей. ЕКУ був також і співорганізатором Міжнародної наукової конференції „Олександер Духнович і наша сучасність”, яка проходила у Пряшеві та Свиднику 20–23 червня 2003 року з нагоди 200- річного ювілею з дня народження визначного педагога, суспільно-громадського діяча та народного будителя Закарапаття й Пряшівщини. На Конференції були присутні науковці-доповідачі з семи країн Європи та суспільно-громадські діячі з Словаччини й закордоння.

30 листопада 2019 року на XIII з'їзді ЕКУ в Празі обрано нову управу ЕКУ у складі Богдан Райчинець (президент),[2] Мирослав Гочак (віцепрезидент), Віктор Бандурчин (секретар), Микола-Мирослав Петрецький, Ярослава Хортяні, Петро Ревко і Галина Маслюк.

ОрганізаціяРедагувати

Тривалий час вибори голови відбувалися щорічно, лише з 1994 року встановлено дворічну каденцію, яка з 1997 року стала чотирирічною. Нині ЕКУ захищає інтереси й координує діяльність 30[джерело?] українських суспільно-громадських організацій у 20 державах Європи: Бельгії, Болгарії, Боснії і Герцеговині, Великій Британії, Греції, Данії, Іспанії, Естонії, Литві, Німеччині, Польщі, Румунії, Сербії, Словаччині, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.[3]

Члени[джерело?]

Головна Управа ЕКУРедагувати

Президент - Богдан Райчинець (Чехія, Прага).

Віцепрезидент - Мирослав Гочак (Сербія, Новий Сад).

Секретар - Віктор Бандурчин (Словаччина, Михайлівці).

Ярослава Хортяні (Угорщина, Будапешт).

Петро Ревко (Велика Британія, Манчестер).

Галина Маслюк (Греція, Пірей).

Микола-Мирослав Петрецький (Румунія, Вишня Рівня).

Голови КОУГЦУ (1949 - 1994)Редагувати

Голови ЕКУ (1994 - сьогодні)Редагувати

ПриміткиРедагувати

  1. офіційні сторінки Европейського Конґресу Українців. http://eukrainians.net/. Провід ЄКУ. Процитовано 30.03.2013. 
  2. Головою ЕКУ обрано Богдана Райчинця. CRCMedia – новини європейської діаспори. Процитовано 30.11.2019. 
  3. Европейський Конґрес Українців. офіційні сторінки Европейського Конґресу Українців. Процитовано 30.03.2013. 

ПосиланняРедагувати