Єврейсько-грецький діалект

Єврейсько-грецький діалект (йєванський, романіотський; грец. ρωμανιώτικα [романьо́тика], самоназва івр. יווניטיקה‎, γεβανικά [йєваника́]) — умовна назва кількох варіантів грецької мови, що використовувалися романіотами (грецькими євреями) аж до середини XX століття. На письмі використовувалась гебрейська абетка. Був розмовною і до певної міри літературною мовою романіотів. На відміну від деяких інших гебрейських мов романіоти не вважали, що їх мова відрізняється від мови навколишнього населення.

Єврейсько-грецький діалект
Писемність гебрейська абетка
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 yej

Не варто плутати романіотів із сефардами, що поселилися в Греції (особливо в Салоніках) після вигнання їх з Іспанії в 1492 році. Назва «йєваника» походить від старогебрейського Yāwān, спільного для Близького Сходу позначення Греції.

Лінгвістично гебрейсько-грецький відрізняється інтонаційно, наявністю арамейських і давньогебрейських елементів у лексиці і частково в граматичному ладі; починаючи з XV століття включає також тюркські елементи. Крім того зустрічаються деякі архаїзми і діалектизми, пов'язані з консервацією мови всередині єврейських громад під час переміщення їх усередині Греції.

ІсторіяРедагувати

Гебрейсько-грецький діалект ранньої стадії розвитку більш близький до давньогрецької, ніж до грецької візантійського періоду, представлений одним з перекладів книги Іони (зберігся у рукописній копії, виконаної не пізніше 1263 року; нині в Бодлеянський бібліотеці, Оксфорд). Інший переклад цієї книги та перекладів Екклесіаста (збереглися лише його фрагменти) представляють гебрейсько-грецьку мову періоду до 13 століття. Очевидно, в 13 столітті було виконано повний переклад П'ятикнижжя на гебрейсько-грецький діалект (вперше опублікований в 1547 р. у так званої Константинопольській поліглоті — багатомовному виданні П'ятикнижжя).

Гебрейсько-корфський діалект 15 століття представлений в махзорі цього періоду (рукопис у бібліотеці університету Болоньї). Поряд з перекладами Біблії і біблійними коментарями існували релігійні співи гебрейсько-грецьким діалектом. Великі громади носіїв гебрейсько-грецьких діалектів жили в містах Фіви, Яніна, Халкіда, Арта, Коринф і на островах Керкіра (Корфу), Хіос, Закінф, Лесбос, Самос, Родос і Кіпр.

Масовий наплив італо-і ладіно-мовних гебреїв до кінця XV століття сильно вплинув на мовну ситуацію гебреїв Греції. Багато громад романіотів перейшли на ладіно, але деякі продовжували зберігати романіотську літургійну традицію і грецьку мову.

До початку XX століття гебрейсько-грецький етнолект зберігався в громадах Яніни, Арти, Превези і Халкіди.

Останнього удару по гебрейсько-грецькому діалекту було завдано під час німецької окупації Греції під час Другої світової війни: більшість романіотів було знищено, кількість повноцінних носіїв виявилася настільки малою, що молоде покоління остаточно перейшло на стандартну грецьку в Греції, іврит в Ізраїлі та англійську в США. В Ізраїлі нащадки романіотів злилися з сефардами.

У Стамбулі єврейсько-грецький діалект довго зберігали караїми району Хаскьой. Найбільшим пам'ятником цього діалекту є виконаний в 1627 р. Еліяху Афеда-Бегі переклад глав книги Даніїла і книги Езри, написаних арамейською мовою.

Ресурси ІнтернетуРедагувати