Ліпецький Євзебій Олександрович
Євзебій (Євсевій) Олександрович Ліпецький (5 червня 1889 — 18 червня 1970) — український художник. Народився в с. Вербівці, (нині село Заставнівського району Чернівецької області). Ліпецький увійшов в історію українського образотворчого мистецтва як талановитий живописець, графік, театральний художник, реставратор та педагог.
| Євзебій Ліпецький | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
5 червня 1889 с. Вербівці, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина | |||
| Смерть | 18 червня 1970 (81 рік) | |||
| м. Байройт, ФРН | ||||
| Національність | українець | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина Румунія Німеччина | |||
| Жанр | живопис, графіка, сценографія, реставрація | |||
| Навчання |
Баварська академія художніх мистецтв Віденська академія художніх мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вплив | Микола Івасюк | |||
|
| ||||
Ранні роки та еміграція ред.
Від 1910 року навчався коштом Буковинського релігійного фонду в Баварській академії художніх мистецтв. Після цього продовжив студії у Віденській академії художніх мистецтв. Потім працював художником у Віденському військовому географічному інституті. Від 1918 жив у Чернівцях. Викладав малювання і каліграфію в місцевій українській гімназії. При Народному домі мав студію-майстерню, в якій вчилася малюванню і письменниця Ірина Вільде[1].
1940 року, з приходом радянських військ, виїхав до Німеччини, де спочатку перебував у таборі українських переміщених осіб «Леопольд Касерне» в м. Байройт[1].
18 червн 1970 року Ліпецький помер у м. Байройт, ФРН.
Стиль ред.
Липецький малював портрети, пейзажі, декорації до вистав, реставрував стінописи (Почаївська лавра, Крехів, монастир «Хрещатик») і книжки, та чільне місце у творчості Ліпецького посідає портретний жанр[1]. Він був автором численних портретів українських письменників, історичних осіб та сучасних йому діячів культури і мистецтва. У портретних творах Ліпецький творчо поєднував мистецькі засади академічної школи з імпресіоністичним підходом до створення образів, майстерно поєднував академізм, реалізм та сесецію[1]. Він майстерно передавав психологічний стан, характер та зовнішню подібність портретованих, вільно володіючи різноманітними техніками. Про це свідчать його твори, а також архівні та друковані джерела[2].
Великий вплив на Ліпецького здійснив Микола Івасюк, який був його безпосереднім вчителем[3].
За словами Івана Снігура — відомого поціновувала народної творчості, Євзебій Ліпецький був не просто художником, а художником-реставратором. «Художник-реставратор — це набагато більше, аніж просто художник. Реставратор дає життя тим речам, які вже відмирають; він відроджує тих людей, яких навіть не бачив. Ліпецький — один з найвидатніших митців Буковини. Йому не було рівних, нема і не буде»[4].
Творчий доробок ред.
Мистецький доробок Євзебія Ліпецького чернівецького періоду та років еміграції спіткала доволі драматична доля. У вирі подій частина його робіт є втраченими або загубленими. Відтак кожне свідоцтво про твори майстра є надзвичайно цінним.. Наприклад, йдеться про портретні зображення чернівецьких художників 1935 року, які були розміщені у чернівецькій німецькомовній газеті «Czernowitzer Deutsche Tagespost» (20 березня 1938 р.), у монографіях Ірини Міщенко «Євзебій Ліпецький. Мистець і особистість» (2004 р.) та Гайделінде Поллєрус «Владімір Загородніков…Від ікони до графіті» (1984 р.)[2].
У різні роки працював у галузі станкового малярства, графіки, театрального декоративного мистецтва, книжкового оформлення, брав участь у реставрації релігійних споруд (зокрема, Почаївської лаври). Написав портрети Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Лук'яна Кобилиці[5]. Відомо, що Ліпецький малював чернівецьких художників — Володимира Загороднікова, Пауля Верона та Ісідору Костантіновічі-Гайн, «йому „позували“ такі особистості як австрійський цісар Карл, німецький цісар Вільгельм, генерал Гіндербург, чи не всі, його часу, буковинські митрополити й високі достойники та еліта», писав Іван Жуковський[1].
Частина оригіналів його творів зберігається в Чернівецькому художньому музеї та Чернівецькому краєзнавчому музеї. У Художньому музеї зберігаються: живописний «Портрет дружини» (1910 р.), два пастельних твори — «Дівчина в бузковому» (1919 р.), «Портрет хлопчика» (1910 р.), а також ще кілька графічних аркушів. У Чернівецькому краєзнавчому музеї є можливість оглянути його акварельний автопортрет (1915 р.) та портрет Ольги Кобилянської (1922 р.)[2].
Серед його робіт є також: «Коляда» (1936), «Голова дівчини» (1954).
У 2012 році випадково було виявлено невідому до тих пір роботу Ліпецького родиною Скорейків з Чернівців. Це був портрет Александра Скорейка, мецената та багаторічного війта села Борівці[6]. Ймовірно, картина була написана у 1911 році, а гонорар за неї дозволив Ліпецькому продовжити своє навчання. Саму ж картину було знайдено на горищі та передано до Художнього музею Чернівців, де її було реставровано та виставлено до експозиції[6].
Роботи ред.
-
«Портрет Александра Скорейка», 1911 р. -
«Портрет хлопчика», 1910 -
«Дівчина у бузковому», 1919
Ушанування пам'яті ред.
З нагоди 125-річчя від дня народження художника у Чернівцях у Чернівецькому художньому музеї представили виставку його картин. У відкритті взяли участь знані митці та колекціонери Буковини[5].
Джерела та література ред.
- Міщенко І. Ліпецький Євзебій Олександрович [Архівовано 27 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Міщенко І. Ліпецький Євзебій Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 220. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Міщенко І. Євзебій Ліпецький. Митець і особистість — Чернівці: місто, 2004. — 79 с.
- Тетяна Дугаєва. Місце перебування невідоме. Чи знайдемо твори Євзебія Ліпецького? [Архівовано 27 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Газета "Версії", №23, 5 червня 2014 р. С. 16
- Тетяна Дугаєва. Пошук незмірної спадщини Євзебія Ліпецького триває... [Архівовано 27 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Газета "Версії", №23, 8-14 червня 2017 р., С. 4-5
- Гусар Ю. Митець і особистість (Євзебій Ліпецький) / Юхим Гусар // Буковинське віче. - 2014. - 5 червня )№ 23). - С. 4.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д 5 червня. Євзебій Ліпецький. LB.ua. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
- ↑ а б в Є.Ліпецький | Чернівецький художній музей. artmuz.cv.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
- ↑ Парковая страница Imena.UA. fab.cv.ua. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
- ↑ admin (12 червня 2014). У Чернівцях вшанували пам’ять Євзебія Ліпецького – талановитого художника і реставратора (відео) | CHV.TV. CHV.TV (укр.). Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
- ↑ а б Виставку творів Є. Ліпецького відкрили у Чернівцях. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
- ↑ а б Кобевко, Петро (29.01.2013). Рід Скорейків з Борівців. газета "Час".