Supraphon (новели, повість): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
(нова стаття)
Мітка: суміш розкладок у тексті
 
(→‎Нагороди: вікіфікація)
 
(Не показані 35 проміжних версій ще одного користувача)
Рядок 3: Рядок 3:
| назва_оригіналу =
| назва_оригіналу =
| переклад =
| переклад =
| зображення = [[Файл:Supraphon.jpg|175px]]
| зображення = Supraphon.jpg
| розмір = 175px
| підпис_зображення =
| підпис_зображення =
| автор = [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександр Клименко ]]
| автор = [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександр Клименко ]]
Рядок 16: Рядок 17:
| дата_публікації = [[2006]]
| дата_публікації = [[2006]]
| публікація_українською_мовою =
| публікація_українською_мовою =
| media_type =
| media_type = друк ([[оправа]])
| сторінки = 136
| сторінки = 136
| isbn = 966-8770-57-9
| isbn = 966-8770-57-9
Рядок 24: Рядок 25:
'''«Supraphon»''' — книжка [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександра Клименка]], до якої ввійшли новели та повість «Пазл пазлів». Вийшла друком у [[2006]] році у видавництві [[ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня»|«Твердиня»]].
'''«Supraphon»''' — книжка [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександра Клименка]], до якої ввійшли новели та повість «Пазл пазлів». Вийшла друком у [[2006]] році у видавництві [[ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня»|«Твердиня»]].


Назва книжки відсилає до чеської фірми звукозапису [[Supraphon|«Supraphon»]], дизайн видання до формату вінілових платівок. Книжка складається з двох розділів Side A та Side B.
Назва книжки відсилає до чеської фірми звукозапису «[[Supraphon]]», дизайн видання — до формату вінілових платівок. Книжка складається з двох розділів — Side A та Side B.


Авторка передмови [[Загайкевич Алла Леонідівна|Алла Загайкевич]]. Художнє оформлення [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександра Клименка]].
Авторка передмови [[Загайкевич Алла Леонідівна|Алла Загайкевич]]. Художнє оформлення [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександра Клименка]].
Рядок 30: Рядок 31:
== Зміст ==
== Зміст ==


[[Загайкевич Алла Леонідівна|Алла Загайкевич]]. Передмова<ref>[https://supraphon.livejournal.com/12092.html Алла Загайкевич. Передмова до книжки «Supraphon»]</ref>
[[Загайкевич Алла Леонідівна|Алла Загайкевич]]. Передмова<ref>[https://supraphon.livejournal.com/12092.html Алла Загайкевич. Передмова до книжки «Supraphon»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220707141939/https://supraphon.livejournal.com/12092.html |date=7 липня 2022 }}</ref>


'''SIDE 1'''
'''SIDE 1'''
Рядок 45: Рядок 46:
*'''Гранітний пантеон'''
*'''Гранітний пантеон'''
* У затінку дівчат-квіток
* У затінку дівчат-квіток
* Фізрук Іван Семенович він десь там ↑ (Оля Трояндова комсорг↓)
* Фізрук Іван Семенович&nbsp;— він десь там ↑ (Оля Трояндова&nbsp;— комсорг↓)
* Тоіді-Монгол
* Тоіді-Монгол
* Льончик Салітьор
* Льончик Салітьор
Рядок 58: Рядок 59:
*'''Невиліковний Й. Б. (Remixed by DJ Strelnikov)'''
*'''Невиліковний Й. Б. (Remixed by DJ Strelnikov)'''


== Анотація ==
== Анотації ==
[[ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня»|Видавництво «Твердиня»]] подає:
До книги-«платівки» [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|О.&nbsp;Клименка]] увійшли новели та повість, написані протягом 2003–2006 років. Деякі тексти були опубліковані в часописах [[Четвер (журнал)|«Четвер»]] (№&nbsp;18, 2003)<ref>[http://chetver.com.ua/n18/oleksandr.htm Останнє зникнення Sancho Пархоменка&nbsp;– «Четвер», «God-doG», №&nbsp;18/2003]</ref> та [[Ї (часопис)|«Ї»]] (№&nbsp;35/2004)<ref>[http://www.ji.lviv.ua/n35texts/klymenko.htm Supraphon&nbsp;– «Ї», «Мова <s>німої</s> країни», №&nbsp;35/2004]</ref>.
{{Початок цитати}}
Персонажі «Supraphon’у», просякаючи ілюзорністю існування, із зацятою ніжністю (кожен на свій манер) накопичують у собі життя, наче виконують священний ритуал. Вони вибудовують зі скалок-пазлів власну реальність, продовжуючи любити те, що завжди любили. І вони свідомо зникають у хороброму, сяйливому ніщо, з якого свого часу з’явилися на світ,&nbsp; разом зі своїми мелодіями, віршами, разом із сонцем, деревами, паперовими квітами та намальованою водичкою. Їхній прихід&nbsp; спокійний, їхнє щезнення&nbsp; непомітне.
До книги-«платівки» [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|О.&nbsp;Клименка]] увійшли новели та повість, написані протягом 2003–2006 років. Окремі тексти були опубліковані в часописах [[Четвер (журнал)|«Четвер»]] (№&nbsp;18, 2003)<ref>{{Cite web |url=http://chetver.com.ua/n18/oleksandr.htm |title=Останнє зникнення Sancho Пархоменка — «Четвер», «God-doG», № 18, 2003 |accessdate=29 грудня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20171229172211/http://chetver.com.ua/n18/oleksandr.htm |archivedate=29 грудня 2017 |deadurl=yes }}</ref> та [[Ї (часопис)|«Ї»]] (№&nbsp;35, 2004)<ref>{{Cite web |url=http://www.ji.lviv.ua/n35texts/klymenko.htm |title=Supraphon — «Ї», «Мова <s>німої</s> країни», № 35, 2004 |accessdate=29 грудня 2017 |archive-date=29 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171229231603/http://www.ji.lviv.ua/n35texts/klymenko.htm }}</ref>.
Персонажі «Supraphon’у», просякаючи ілюзорністю існування, із зацятою ніжністю (кожен на свій манер) накопичують у собі життя, наче виконують священний ритуал. Вони вибудовують зі скалок-пазлів власну реальність, продовжуючи любити те, що завжди любили. І вони свідомо зникають у хороброму, сяйливому ніщо, з якого свого часу з’явилися на світ,&nbsp; разом зі своїми мелодіями, віршами, разом із сонцем, деревами, паперовими квітами та намальованою водичкою. Їхній прихід&nbsp; спокійний, їхнє щезнення&nbsp; непомітне.
{{Кінець цитати}}

[[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександр Клименко]]:
{{Початок цитати}}
«У 2006 році вийшла друком моя перша прозова книжка з музичною назвою «Supraphon». Люблю цю книжку, писану на самоті, бо, працюючи над нею, я навіть не здогадувався про існування читачів, а тому не думав про них. А це велика радість&nbsp;— не залежати від читацької думки: коли птахи свідомості перебувають на волі, тоді ніщо не обмежує творчої свободи. Я завжди знав, що маю написати оту першу книжку&nbsp;— написати своїми словами. Однак не здогадувався, яку саме назву матиме книжка.

Я закінчив [[Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка|Житомирське музичне училище]] та [[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|Київську консерваторію]]. Багато років у складі гурту «[[САТ]]» грав на баяні сучасну імпровізаційну музику і академічний авангард. А ще я постійно слухав музику&nbsp;— класику, рок, джаз, фольклор. У роки радянської «залізної завіси», яка забезпечувала ізоляцію від західного світу, відсутність інформації була однією з найбільших проблем. Тому все, що тоді сприяло вирішенню цієї проблеми і формувало мій світогляд, сьогодні пригадую з особливою вдячністю. Одним із якісних інформаційних джерел були для мене вінілові платівки чехословацької фірми грамзапису «[[Supraphon]]» з імпровізаціями Іржі Стівена, Рудольфа Дашека, [[Адам Маковіч|Адама Маковіча]] й інших джазових&nbsp;— і не лише джазових&nbsp;— виконавців. Тож написавши книжку, в якій і на мить не забував про музику, назвав її коротко&nbsp;— «Supraphon». А тоді сів за комп’ютер і зробив дизайн, щоб алюзія була максимальною: квадратна книжка з намальованою на обкладинці супрафонівською платівкою і конверт для книжки&nbsp;— майже платівковий. Окрім того, новели і повість, що ввійшли до «Supraphon’у», за платівковою аналогією утворювали відповідні книжкові розділи&nbsp;— side A, side B»<ref>{{Cite web |url=http://bukvoid.com.ua/column/2015/09/28/154757.html |title=Мій «Supraphon», мій «Місяць авторського читання» — Буквоїд, 2015 |accessdate=2 січня 2018 |archive-date=2 січня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180102191529/http://bukvoid.com.ua/column/2015/09/28/154757.html }}</ref>.
{{Кінець цитати}}

[[Баран Євген Михайлович|Євген Баран]]:
{{Початок цитати}}
Тут багато різних історій, їхня алогічність і сюрреальність очевидна. Так само, як і криза спілкування у героїв цих історій. І немає значення, звідки вони: хутір, село, селище, містечко, місто, столиця... Немає значення їх соціальний стан і статус. У всіх цих героїв гостро відчувається майже фізичний біль за ідеальним спілкуванням. А тому їхній стан самотности, який вони прагнуть подолати у снах-візіях чи реальній ірреальності, є діагнозом суспільним, а не індивідуальним. Це варіант мовного (мовленнєвого) Апокаліпсису: коли будь-яке слово краще за мовчання, і будь-яке мовчання є золотом по відношенню до мовленого слова...

Тут переплетене життя із смертю, навіть можна сказати&nbsp;— переплетена смерть із смертю&nbsp;— смерть психологічна із смертю механічною, фізичною. Тут дуже мало життя, якийсь суцільний сурогат. Тут дуже мало реального, хіба що смерть, як єдина невіртуальна реальність...

А ще тут багато мовних, стилістичних нашарувань. Постійних цитувань. Рядки пісень. Рок і джаз. Фрагменти текстів і їх переспіви ([[Джузеппе Унгаретті|Д.&nbsp;Унгаретті]], [[Рей Бредбері|Р.&nbsp;Бредбері]], [[Хуліо Кортасар|Х.&nbsp;Кортасара]], [[Бродський Йосип Олександрович|Й.&nbsp;Бродського]], [[Микола Хвильовий|М.&nbsp;Хвильового]], [[Тадеуш Ружевич|Т.&nbsp;Ружевича]]... аж до [[Книга Псалмів|псалмів Давидових]]) [...].

Це дуже сумна, ностальгійно-елегійна мелодія, з різноманітними перепадами, що навіює відповідні думки і настрій. Її позитив у тому, що повертає тебе у світ минулої реальности, аби ти спробував змінити світ нереального майбутнього. І як така, ця мелодія звучить як оптимістична трагедія.
{{Кінець цитати}}


== Рецензії ==
== Рецензії ==
* [https://supraphon.livejournal.com/11159.html Євген Баран. Волинська хроніка «Нко та хєропукуси»]
* [https://supraphon.livejournal.com/11159.html Євген Баран. Волинська хроніка «Нко та хєропукуси»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220705205549/https://supraphon.livejournal.com/11159.html |date=5 липня 2022 }}

== Переклади ==
Окремі новели перекладено чеською і білоруською мовами в антології сучасного українського оповідання [[Україно, давай, Україно!|«Ukrajina, davaj, Ukrajina!»]] («Фрегат»)<ref>{{Cite web |url=http://www.vetrnemlyny.cz/nakladatelstvi/knihy/192-Ukrajina-davaj-Ukrajina |title=Видавництво «Větrné mlýny»: Ukrajina, davaj, Ukrajina! |accessdate=31 грудня 2017 |archive-date=1 січня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180101025952/http://www.vetrnemlyny.cz/nakladatelstvi/knihy/192-Ukrajina-davaj-Ukrajina }}</ref> та збірці «Думы і песні Валыні» («Під сонцем»).

2015 року у видавництві «Větrné mlýny» вийшла друком книжка [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|О.&nbsp;Клименка]] «Nejlepší dny»<ref>[https://www.vetrnemlyny.cz/nejlepsi-dny/p123 Видавництво «Větrné mlýny»: Олександр Клименко, «Найкращі дні»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220707142305/https://www.vetrnemlyny.cz/nejlepsi-dny/p123 |date=7 липня 2022 }}</ref>, до якої ввійшли новели з «Supraphon’у»&nbsp;— «Під сонцем», «Найкращі дні».

== Нагороди ==
* 2009&nbsp;— [[Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголя|Міжнародна літературна премія ім.&nbsp;Миколи Гоголя («Тріумф»)]]<ref name="ВМонітор">Газета «Волинський монітор»: [http://monitor-press.com/index.php?option=com_content&view=article&id=21%3A2009-12-28-16-06-09&catid=31%3A9-muz&Itemid=46&lang=uk Волинські письменники&nbsp;— лауреати літературних премій] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140307225101/http://monitor-press.com/uk/?option=com_content&view=article&id=21:2009-12-28-16-06-09&catid=31:9-muz&Itemid=46&lang=uk |date=7 Березня 2014 }}</ref>.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}

== Джерела ==
* Останнє зникнення Sancho Пархоменка. Мавпа and Smirnoff. Мінус метафізика / [[Четвер (журнал)|Четвер]].&nbsp;— 2003, №&nbsp;18.&nbsp;— С.&nbsp;272-275.
* Supraphon / [[Ї (часопис)|Ї]].&nbsp;— 2004, №&nbsp;35.
* Блакитна експансія / [[Березіль (журнал) |Березіль]].&nbsp;— 2008, №&nbsp;9-10.&nbsp;— С.&nbsp;50-61.

== Посилання ==
* [https://www.youtube.com/watch?v=u6hbJ71nGX8 «Supraphon» Олександра Клименка (частина 1)&nbsp;— [[Волинська обласна державна телерадіокомпанія|Волинське телебачення]], 2007]
* [https://www.youtube.com/watch?v=iKhhPDig4uY «Supraphon» Олександра Клименка (частина 2)&nbsp;— [[Волинська обласна державна телерадіокомпанія|Волинське телебачення]], 2007]

{{бібліоінформація}}
{{ВП-портали|Література}}
[[Категорія:Книги Олександра Клименка]]
[[Категорія:Книги 2006]]
[[Категорія:Українські збірки оповідань]]

Поточна версія на 11:54, 14 листопада 2022

«Supraphon» — книжка Олександра Клименка, до якої ввійшли новели та повість «Пазл пазлів». Вийшла друком у 2006 році у видавництві «Твердиня».

«Supraphon»
Supraphon.jpg
Автор Олександр Клименко
Дизайн обкладинки Олександр Клименко
Країна Україна Україна
Мова українська
Жанр новели, повість
Місце Україна
Видавництво «Твердиня»
Видано 2006
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 136
ISBN 966-8770-57-9

Назва книжки відсилає до чеської фірми звукозапису «Supraphon», дизайн видання — до формату вінілових платівок. Книжка складається з двох розділів — Side A та Side B.

Авторка передмови Алла Загайкевич. Художнє оформлення Олександра Клименка.

ЗмістРедагувати

Алла Загайкевич. Передмова[1]

SIDE 1

  • Останнє зникнення Sancho Пархоменка
  • Під сонцем
  • Фрегат
  • Мінус метафізика
  • Мавпа and Smirnoff
  • Звідусіль
  • Останнє зникнення Sancho Пархоменка
  • Найкращі дні
  • Вулицею Сведенборґа
  • Кво вадіс, Гришо?
  • Гранітний пантеон
  • У затінку дівчат-квіток
  • Фізрук Іван Семенович — він десь там ↑ (Оля Трояндова — комсорг↓)
  • Тоіді-Монгол
  • Льончик Салітьор
  • Микола Dікон
  • Невиліковний Й. Б.
  • Lucy in the Sky
  • Supraphon
  • Вальс маленьких лебедів

SIDE 2

  • Пазл пазлів
  • Невиліковний Й. Б. (Remixed by DJ Strelnikov)

АнотаціїРедагувати

Видавництво «Твердиня» подає:

До книги-«платівки» О. Клименка увійшли новели та повість, написані протягом 2003–2006 років. Окремі тексти були опубліковані в часописах «Четвер» (№ 18, 2003)[2] та «Ї» (№ 35, 2004)[3]. Персонажі «Supraphon’у», просякаючи ілюзорністю існування, із зацятою ніжністю (кожен на свій манер) накопичують у собі життя, наче виконують священний ритуал. Вони вибудовують зі скалок-пазлів власну реальність, продовжуючи любити те, що завжди любили. І вони свідомо зникають у хороброму, сяйливому ніщо, з якого свого часу з’явилися на світ, — разом зі своїми мелодіями, віршами, разом із сонцем, деревами, паперовими квітами та намальованою водичкою. Їхній прихід — спокійний, їхнє щезнення — непомітне.

Олександр Клименко:

«У 2006 році вийшла друком моя перша прозова книжка з музичною назвою «Supraphon». Люблю цю книжку, писану на самоті, бо, працюючи над нею, я навіть не здогадувався про існування читачів, а тому не думав про них. А це велика радість — не залежати від читацької думки: коли птахи свідомості перебувають на волі, тоді ніщо не обмежує творчої свободи. Я завжди знав, що маю написати оту першу книжку — написати своїми словами. Однак не здогадувався, яку саме назву матиме книжка.

Я закінчив Житомирське музичне училище та Київську консерваторію. Багато років у складі гурту «САТ» грав на баяні сучасну імпровізаційну музику і академічний авангард. А ще я постійно слухав музику — класику, рок, джаз, фольклор. У роки радянської «залізної завіси», яка забезпечувала ізоляцію від західного світу, відсутність інформації була однією з найбільших проблем. Тому все, що тоді сприяло вирішенню цієї проблеми і формувало мій світогляд, сьогодні пригадую з особливою вдячністю. Одним із якісних інформаційних джерел були для мене вінілові платівки чехословацької фірми грамзапису «Supraphon» з імпровізаціями Іржі Стівена, Рудольфа Дашека, Адама Маковіча й інших джазових — і не лише джазових — виконавців. Тож написавши книжку, в якій і на мить не забував про музику, назвав її коротко — «Supraphon». А тоді сів за комп’ютер і зробив дизайн, щоб алюзія була максимальною: квадратна книжка з намальованою на обкладинці супрафонівською платівкою і конверт для книжки — майже платівковий. Окрім того, новели і повість, що ввійшли до «Supraphon’у», за платівковою аналогією утворювали відповідні книжкові розділи — side A, side B»[4].

Євген Баран:

Тут багато різних історій, їхня алогічність і сюрреальність очевидна. Так само, як і криза спілкування у героїв цих історій. І немає значення, звідки вони: хутір, село, селище, містечко, місто, столиця... Немає значення їх соціальний стан і статус. У всіх цих героїв гостро відчувається майже фізичний біль за ідеальним спілкуванням. А тому їхній стан самотности, який вони прагнуть подолати у снах-візіях чи реальній ірреальності, є діагнозом суспільним, а не індивідуальним. Це варіант мовного (мовленнєвого) Апокаліпсису: коли будь-яке слово краще за мовчання, і будь-яке мовчання є золотом по відношенню до мовленого слова...

Тут переплетене життя із смертю, навіть можна сказати — переплетена смерть із смертю — смерть психологічна із смертю механічною, фізичною. Тут дуже мало життя, якийсь суцільний сурогат. Тут дуже мало реального, хіба що смерть, як єдина невіртуальна реальність...

А ще тут багато мовних, стилістичних нашарувань. Постійних цитувань. Рядки пісень. Рок і джаз. Фрагменти текстів і їх переспіви (Д. Унгаретті, Р. Бредбері, Х. Кортасара, Й. Бродського, М. Хвильового, Т. Ружевича... аж до псалмів Давидових) [...].

Це дуже сумна, ностальгійно-елегійна мелодія, з різноманітними перепадами, що навіює відповідні думки і настрій. Її позитив у тому, що повертає тебе у світ минулої реальности, аби ти спробував змінити світ нереального майбутнього. І як така, ця мелодія звучить як оптимістична трагедія.

РецензіїРедагувати

ПерекладиРедагувати

Окремі новели перекладено чеською і білоруською мовами в антології сучасного українського оповідання «Ukrajina, davaj, Ukrajina!» («Фрегат»)[5] та збірці «Думы і песні Валыні» («Під сонцем»).

2015 року у видавництві «Větrné mlýny» вийшла друком книжка О. Клименка «Nejlepší dny»[6], до якої ввійшли новели з «Supraphon’у» — «Під сонцем», «Найкращі дні».

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Останнє зникнення Sancho Пархоменка. Мавпа and Smirnoff. Мінус метафізика / Четвер. — 2003, № 18. — С. 272-275.
  • Supraphon / Ї. — 2004, № 35.
  • Блакитна експансія / Березіль. — 2008, № 9-10. — С. 50-61.

ПосиланняРедагувати