«Sight & Sound» («Вигляд і звучання»)[4] — щомісячний британський журнал про кіно, який видається з 1932 року, з 1934 — за підтримки Британського інституту кінематографії. До 1991 року, виходив один раз на квартал.

Sight & Sound
Логотип
Дата створення / заснування 1932
Держава Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Назва англ. Sight & Sound
англ. Sight and sound[1]
Головний предмет твору фільм
Редактор Mike Williamsd
Видавець Британський інститут кінематографії
Країна походження Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[1]
Мова твору або назви англійська[1]
Індексується в бібліографічній базі Scopus
Кількість відстежувачів 116 368
Рівень журналу BFI 1[2][3]
Офіційний сайт(англ.)
Офіційний сайт
Sight

«Sight & Sound» зазвичай оприлюднює рецензії на всі фільми, що виходять у Великій Британії, із зазначенням повного складу знімальної групи. Напередодні великих прем'єр друкують розгорнуті інтерв'ю з режисерами та акторами.

   

Опитування

Журнал, раніше за своїх суперників (на зразок французького «Positif»), став поширювати списки найбільших фільмів «усіх часів», які оновлюються кожне десятиліття. Списки складаються за підсумками опитування професіоналів у галузі кіно з усього світу. Попри те, що після «Sight & Sound», такі переліки стали складати й інші видання, список Sight & Sound, як і раніше, зберігає свою поважність. За словами Роджера Еберта, серед усіх рейтингів це єдиний, який кінопрофесіонали сприймають серйозно[5].

За наслідками опитування 1952 року, найбільшими фільмами були названі: «Викрадачі велосипедів», «Золота лихоманка» та «Вогні великого міста». Через 10 років перше місце посів «Громадянин Кейн», який зберігав першість протягом півстоліття. За ним довгий час йшли «Правила гри» Жана Ренуара — «найвеличніший» із фільмів, знятих у Європі. За підсумками опитування 2012 року, в якому взяли участь 846 кінокритиків, «Громадянина Кейна» вперше обійшов хічкоківський трилер «Запаморочення»[6]. З 358 опитаних 2012 року режисерів, більшість назвала найкращим, фільм Ясудзіро Одзу «Токійська повість»[7].

Рейтинг документальних фільмів

Влітку 2014 року, було вперше проведено опитування для складання рейтингу документальних фільмів. Найкращим документальним фільмом усіх часів, було названо «Людину з кіноапаратом» одесита Дзиґи Вертова, де здебільшого показано життя України часів НЕП[8].

Примітки

  1. а б в The ISSN portalParis: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0037-4806
  2. https://issn.org/resource/issn/0037-4806
  3. BFI-listen for serier 2019 — 2019.
  4. KOYAMA, Junichiro (2007). ISSN (International Standard Serial Number), ISSN Network and Japanese National Centre for ISSN. Journal of Information Processing and Management 50 (3). с. 144–154. ISSN 0021-7298. doi:10.1241/johokanri.50.144. Процитовано 15 листопада 2021. 
  5. Данченко, Н. Г. (2020). Електронна п’єса Альфреда Шнітке «Потік»:специфіка функціонування звукових об’єктів. Музичне мистецтво і культура 1 (30). с. 5–11. ISSN 2524-0447. doi:10.31723/2524-0447-2020-30-1-1. Процитовано 15 листопада 2021. 
  6. Sight Reading. The Art of Film Acting. Routledge. 2 жовтня 2012. с. 53–58. 
  7. (Firme), Harrap (2012.)). Chambers film factfinder. Chambers. ISBN 978-1-84972-172-1. OCLC 813249666. 
  8. UCS I. 100 British Documentaries. 2007. doi:10.5040/9781838710583.0094. Процитовано 15 листопада 2021.